Постанова № 33997861, 08.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 904/3641/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р.у справі№ 904/3641/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-Капітал",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Дніпро",простягнення 543 198, 87 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Сімон Р.П., дов. від 18.12.2012р.

від відповідача: Хандога В.В., дов. від 01.10.2013р.

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-Капітал" про стягнення 543 198, 87 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач порушує права власності позивача, а саме: всупереч ст. 13 ЦК України чинить перешкоди у вільному доступі до належного позивачу на праві власності нерухомого майна, внаслідок чого позивач протягом періоду з 01.04.2012р. по 30.04.2013р. не мав можливості використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, вимушений був з метою організації виробництва запасних частин, складського комплексу, стоянки нової великовантажної автомобільної техніки пролонгувати договір оренди державного майна та поніс збитки - додаткові витрати на сплату орендної плати, які відповідач відповідно до 224 ГК України має відшкодувати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013р. (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-Капітал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" збитки в сумі 524 903,48 грн. та судовий збір в сумі 10 498,06 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та доведеністю наявними у матеріалах справи доказами повного складу цивільного правопорушення. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що у наданому позивачем розрахунку суми збитків наявна арифметична помилка, а саме: при нарахуванні збитків було двічі врахована одна й та ж сума витрат на орендну плату, сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 756 від 16.04.2013р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р. (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, Павловський П.П., Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-капітал" задоволено повністю. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013р. скасовано. В позові відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-капітал" 5 431,99 грн. судових витрат на апеляційне оскарження.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правові підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні, оскільки між позивачем та відповідачем не існує господарських правовідносин та не виникло у відповідача перед позивачем господарських зобов'язань, невиконання яких могло спричинити збитки. Крім того, за висновком суду, факт вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні належним йому нерухомим майном є недоведеними, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача по закриттю воріт в'їзду № 2 та укладенням позивачем додаткової угоди від 22.05.2012р. до договору оренди державного майна щодо подовження дії вказаного договору відсутній, а посилання позивача на надмірний розмір орендних платежів та невигідні умови оренди безпідставне, оскільки розмір орендної плати за користування державним майном визначено законодавчо, встановлено відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись при цьому на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гвардійська, 11, а саме: приміщення №3 поз. 1 заг. площею 103,6 кв.м. в будівлі механічних майстерень літ.А3-1 цеху №11; приміщення №4 поз. 1-11, 13 заг. площею 498,7кв.м. у виробничій будівлі літ. А4-1; рампи а1, а2; огорожа №11-15; мостіння на І-ІІІ; душова (тимчасова) Н, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.03.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., за реєстровим №4249, зареєстрований в Комунальному підприємстві "ДМБТІ" згідно витягу про реєстрацію права власності №18390108 від 05.04.2008р.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2010р. та від 09.06.2011р., укладених товариством з обмеженою відповідальністю "ВТО Капітал", як покупцем, з ТОВ "ВКФ "Поляріс" та ТОВ "Меридіан-Дніпро", як продавцями, відповідачу на праві власності належить частина об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гвардійська, 11, а саме: будівля механічних майстерень цеху № 11 літ. А-1 з побутовими приміщеннями літ. А1-2 та інструментальною ДБТ літ. А11-1 - приміщення № 1 поз. 1-44, загальною площею 722,5 кв.м., № 2 поз.1-17, загальною площею 1054,6 кв.м., сходи літ.а, у будівлі гаражних боксів ВГМ літ. Б-1 поз. 2, 3, загальною площею 205,9 кв.м., прим. 1 поз. 1, загальною площею 53,6 кв.м, навіси літ. Г, Ж, Е, споруди № 1-10, мостіння І ІV, тимчасові склади літ. З,И,К,Л,М,О, будівля сторожки літ. В-1, заг. площею 12,3 кв.м.

За твердженням позивача зі сторони вулиці Гвардійська в нього відсутній вільний доступу до нерухомого майна, що належить йому на праві власності, оскільки вказана вулиця безпосередньо межує з об'єктами нерухомого майна, що належать відповідачу, а саме: будівлею сторожки літ.В-1 та споруди (огорожі, ворота) №3, №4, №5. Після проходу через будівлю сторожки літ В-1 або проїзду через металеві ворота (споруда №5) на шляху потрапляння до нерухомого майна позивача знаходяться металеві ворота відповідача (споруда №2).

Як вказує позивач, нерухоме майно, набуте ним згідно договору купівлі-продажу від 03.03.2008р., було придбане для організації по вул. Гвардійська, 11 в м.Дніпропетровську виробництва запасних частин, складського комплексу та стоянки великовантажної автомобільної техніки. Однак, можливість вільного користування та розпорядження вказаним вище нерухомим майном відсутня, оскільки відповідач систематично чинить перешкоди у вільному доступі до належного позивачу майна шляхом закриття воріт (споруда № 2), у зв'язку з чим осатнній змушений був для безперервного здійснення своєї господарської діяльності орендувати приміщення за іншою адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, 1 на невигідних для себе умовах (договір оренди №12/02-1945-ОД від 27.12.2005 року, додаткова угода від 22.05.2012р., додаткова угода від 11.03.2013р.) та нести додаткові витрати на сплату орендної плати, що на думку позивача є його збитками, які відповідач має відшкодувати, як особа, яка порушує право власності позивача.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарських відносин між позивачем та відповідачем не існувало, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні, оскільки у відповідача перед позивачем були відсутні договірні зобов'язання, невиконання або порушення яких могло спричинити збитки.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає вказаний висновок апеляційного господарського суду передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відтак, факт заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків і тягне виникнення зобов'язання, зміст якого становлять право потерпілого (кредитора) на відшкодування заподіяної шкоди та обов'язок боржника (порушника) компенсувати шкоду. Така шкода може виникати або з цивільного правопорушення (делікту) або правомірного акту публічного органу. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди (за відсутності перебування сторін у договірних правовідносинах), називають деліктним.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної (деліктної) шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України, яка підлягає застосуванню у разі відсутності договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим) та мала бути застосована судами до спірних правовідносин у даній справі..

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на протиправну поведінку відповідача, яка полягає в тому, що останній шляхом зачинення воріт (споруда №2) з боку вул. Гвардійської, 11, які є єдиним можливим для позивача місцем доступу до свого майна, перешкоджає позивачу вільно користуватися та розпоряджатися в своїй господарській діяльності належним йому на праві власності нерухомим майном.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоведеності факту вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні належним йому нерухомим майном, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності неправомірної поведінки відповідача, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012р. у справі № 11/5005/9356/2011 свідчить про те, що в'їзд (ворота) № 2 на праві власності належить позивачу. Тобто, за висновком суду, перешкоди у користуванні в'їздом №2 виникали саме у відповідача, а не у позивача.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2010р. споруда № 2 (ворота), яка є єдиним можливим для позивача місцем доступу до його нерухомого майна, належить на праві власності відповідачу - ТОВ "ВТО Капітал", а про факт їх зачинення саме відповідачем свідчить наявний в матеріалах справи лист ТОВ "ВТО Капітал" № 29-12 від 31.05.2012р. (т.1 а.с. 52).

При цьому, слід зазначити, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012р. у справі № 11/5005/9356/2011, на яке послався суд апеляційної інстанцій у даній справі, стосувалося позовних вимог про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом демонтажу належних ТОВ "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" на праві власності огорож №№ 11-15, розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гвардійська, 11. Вимоги щодо демонтажу воріт № 2, як власності ТОВ "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ, не заявлялись та, відповідно, питання кому саме належить споруда (ворота) № 2 на праві власності господарським судом під час розгляду справи № 11/5005/9356/2011 не досліджувалось.

Наведеним спростовується висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності факту вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні належним йому нерухомим майном. Натомість місцевий господарський суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів та за обставин підтвердження самим відповідачем в листі № 29-12 від 31.05.2012р. факту зачинення ним воріт № 2 дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності протиправної поведінки з боку відповідача.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не дослідили належним чином такий елемент складу правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони, який є важливим елементом доказування наявності шкоди.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Так, зокрема, суди не з'ясували чи було укладення позивачем з регіональним відділенням ФДМУ у Дніпропетровській області договору оренди нерухомого майна № 12/02-1945-ОД від 27.11.2005р. вимушеним, тобто обумовленим саме неможливістю використання належного позивачу нерухомого майна, що знаходиться по вул. Гвардійській, 11 в м. Дніпропетровську.

У зв'язку з цим не дослідили суди належним чином і умови договору оренди нерухомого майна № 12/02-1945-ОД від 27.11.2005р. в частині розміру орендованих позивачем площ нерухомого майна та не з'ясували чи є площа належних позивачу на праві власності нежитлових будівель по вул. Гвардійській, 11 в м. Дніпропетровську, співрозмірною площі орендованих позивачем приміщень. Тобто суди не з'ясували чи мали нежитлові будівлі по вул. Гвардійській, 11 в м. Дніпропетровську достатню площу для організації позивачем на їх території виробництва запасних частин, складського комплексу, стоянки нової великовантажної автомобільної техніки, чи такої площі було недостатньо для здійснення позивачем його господарської діяльності, що обумовило б необхідність укладення позивачем додатково договору оренди певної частини нерухомого майна та вплинуло на розмір заявлених до стягнення збитків.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, слід виходити з презумпції вини заподіювача шкоди, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, зазначена обставина судами попередніх інстанцій також не досліджувалась.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення принципу повноти зазначені обставини, зокрема щодо наявності чи відсутності у відповідача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених договором страхування, не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження обставин, що мають значення у справі, належним чином дослідити умови договору оренди нерухомого майна № 12/02-1945-ОД від 27.11.2005р. щодо площі орендованого майна та строків його подовження, у разі необхідності - витребувати нові докази, встановити наявність чи відсутність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, у разі встановлення наявності підстав для задоволення позову слід перевірити розмір заявлених до стягнення збитків, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р. у справі № 904/3641/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко