Рішення № 33997473, 07.10.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 924/917/13

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), Димбовський В.В., Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи:

за позовом Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 105 185,63 грн., з яких: 43 801,10 грн. - пеня, 57 926,44 грн. - інфляційні втрати, 3458,09 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Рішення приймається 07.10.13р., оскільки в судовому засіданні 01.10.13р. оголошено перерву.

В судовому засіданні у відповдіності до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач, звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 105185,63 грн., з яких: 43 801,10 грн. - пеня, 57 926,44 грн. - інфляційні втрати, 3458,09 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.10р. між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" (Постачальник) та комунальним підприємством „Місьтепловодоенергія" (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №06/10-2621БО-34, за умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцеві природний газ, а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4.1. вищезазначеного Договору, оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводяться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу

проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих

місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки;

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач стверджує, що зобов'язання щодо поставки газу на загальну суму 12 286 372,92 грн. ним виконані, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, Покупець зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав невчасно, борг погасив лише 29.07.11р. в зв'язку з цим, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 3 458,09 грн., інфляційні втрати в сумі 57 926,44 грн. та пеню в сумі 43 801,10 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими наявними у справі доказами.

Крім того на виконання ухвали від 19.09.13р. подав письмові пояснення щодо розрахунку інфляційних втрат, в яких заперечує проти порядку нарахування інфляційних втрат, викладених відповідачем у відзиві на позов від 17.09.13р. та вказує, що при обрахуванні інфляційних втрат керувався приписами Інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12р. „Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права", у п.2 якого визначено, що згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того чи був у якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним договором остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 30 (31) день місяця, наступного за місцем поставки газу, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця.

Отже, враховуючи, що у відповідача до червня 2011р. була наявна заборгованість по кожному акту приймання-передачі після 16-го дня місяця, відповідно інфляційні втрати розраховувалися з урахуванням даного місяця. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно було нараховано інфляційні втрати, які за період з лютого 2011р. по серпень 2011р. становлять 57 926,44 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.09.13р. та його повноважні представники в судових засіданнях проти позову заперечують, вказуючи, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних нарахувань, оскільки позивач взяв розмір заборгованості за лютий 2011р. та помножив його на індекс інфляції за цей місяць.

Однак, відповідач звертає увагу суду на те, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) являє собою показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому, посилається на приписи листа ВСУ №62-97р від 03.04.97р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", в якому зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місця, а в середньому на місяць.

Відповідач вказує, що оскільки відповідно до п.4.1. Договору №06/10-2621 БО-34 від 20.12.10р. про купівлю-продаж природного газу, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, то для розрахунку інфляційних втрат за січень 2011р. має братися до уваги як факт несплати відповідачем боргу до 10 лютого 2011р., так і наявність прострочення більше одного місяця. Отже, враховуючи, що відповідач за отриманий в січні 2011р. газ на суму 3842 460,00 грн. частково сплатив його вартість до 10.03.11р. в сумі 3 592 260,47 грн., то інфляційних змін зазначала лише заборгованість в сумі 250 199,53 грн. Таким чином, сума боргу внаслідок інфляційних процесів за лютий 2011р., на думку відповідача, збільшилася на 2251,79 грн.

Більш того, відповідач повідомив, що в лютому - травні 2011р. він повністю розраховувався за поставлений газ, тому інфляційні нарахування в сумі 55 674,65 грн. вважає безпідставними.

Також, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, вважаючи їх надмірними у порівнянні із сумою боргу, так як заборгованість відповідача за природний газ утворюється внаслідок невідшкодування йому державою різниці в тарифах. Відповідач зазначає, що несплатою відповідачем заборгованості за поставлений природний газ не заподіяно позивачу жодних збитків, тому розмір штрафних санкцій є надмірним.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечив (заперечення від 16.09.13р.), вказав, що штрафні санкції нараховані правомірно та на підставі договору, що підтверджується наявним у справі розрахунком.

Зазначає, що відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшити розмір пені лише у виняткових випадках, проте, позивач вказує, що чинне законодавство не містить визначення „виняткових випадків", а відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження винятковості обставин.

Посилається на приписи п.2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", з яких слідує, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені, суд повинен врахувати ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання тощо, а також інтереси сторін, тому проти зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій заперечує.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №004138 та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві АА№276307.

Комунальне підприємство „Міськтепловоденергія" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

20.12.10р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі Постачальник) та комунальним підприємством „Міськтепловоденергія" (надалі Покупець) був укладений договір №06/10-2621 БО-34 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно із п.1.2. Договору, постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7874.750 тис. куб.м.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами - 234,00 грн., крім того, ПДВ-20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2957,93 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 19 410 786,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 23 292 943,52 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 6.1.1. п.6.1. Договору, до обов'язків покупця віднесено своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

В свою чергу до прав постачальника підпунктом 6.4.1. п.6.4. Договору віднесено своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ.

Відповідно до п.7.3.1. Договору, у разі порушення Покупцем умов п.4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п.3 ч.2 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2011р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У додатку №1 від 2012.10р. до Договору №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. сторони погодили, зокрема, порядок приймання-передачі газу, Так в п.2.2. цього Додатку зазначили, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником.

Додатковими угодами №1 від 28.01.11р., №2 від 04.04.11р. та №3 від 11.07.11р., сторони узгодили зміну ціни на природний газ.

Додатковою угодою №4 від 30.08.11р., сторони погодилися викласти п.1.2. Договору у наступній редакції: „1.2. Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.11р. по 31.12.11р. включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7325,000 тис.куб.м. газу.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №5 від 03.10.11р., сторони домовилися вважати договір №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.11р.

На виконання умов договору протягом січня - липня 2011 року ДК „Газ України" "НАК "Нафтогаз" передало, а КП „Міськтепловоденергія" прийняло природний газ на загальну суму 12286372,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.11р. на суму 3 842 460,00 грн. (за січень 2011р.), від 28.02.11р. на загальну суму 3 688 761,60 грн. (за лютий 2011р.), від 31.03.11р. на загальну суму 3 688 761,60 грн. (за березень 2011р.), від 30.04.11р. на загальну суму 670 166,64 грн. (за квітень 2011р.), від 31.05.11р. на загальну суму 171 837,60 грн. (за травень 2011р.), від 30.06.11р. на загальну суму 103 102,56 грн. (за червень 2011р.), від 31.07.11р. на загальну суму 121 282,92 грн. (за липень 2011р.), які підписані представниками сторін без зауважень.

Однак, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений газ, що підтверджується оборотною відомістю по підприємству КП „Міськтепловоденергія". Так, відповідачем повністю погашена заборгованість лише 29.07.11р. Вказаний факт та зміст оборотної відомості не заперечується самим відповідачем, а тому судом під сумнів не ставиться.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п.7.3.1. договору нарахував пеню в розмірі 43 801,10 грн.: на заборгованість по акту за січень 2011р. на суму 26 444,12 грн., на заборгованість по акту за лютий 2011р. - на суму 14 615,68 грн., на заборгованість по акту за березень 2011р. - на суму 2 137,43 грн., на заборгованість по акту за квітень 2011р. - на суму 346,93 грн., на заборгованість по акту за травень 2011р. - 206,92 грн., на заборгованість по акту за червень 2011р. - на суму 50,02 грн., а також відповідно до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 57 926,44 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2011р. по серпень 2011р., 3 458,09 грн. 3 % річних за період з 11.02.11р. по 31.08.11р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Так, судом враховується, що 20.12.10р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі Постачальник) та комунальним підприємством „Міськтепловоденергія" (надалі Покупець) був укладений договір №06/10-2621 БО-34 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Із змісту вищезазначеного договору слідує, що на підставі цього договору між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем протягом січня - липня 2011 року ДК „Газ України" "НАК "Нафтогаз" передало, а КП „Міськтепловоденергія" прийняло природний газ на загальну суму 12286372,92 грн.

Отримання природного газу на суму 12 286 372,92 грн. відповідач не заперечує.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в січні 2011 року - до 10 лютого 2011 року;

- за газ, отриманий в лютому 2011 року - до 10 березня 2011 року;

- за газ, отриманий в березні 2011 року - до 10 квітня 2011 року;

- за газ, отриманий в квітні 2011року - до 10 травня 2011 року;

- за газ, отриманий в травні 2011року - до 10 червня 2011року;

- за газ, отриманий в червні 2011року - до 10 липня 2011р;

- за газ, отриманий в липні 2011 року - до 10 серпня 2011р.

Положеннями ст. ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Суд враховує і те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачем повністю погашена заборгованість за договором №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. лише 29 липня 2011р. Вказаний факт не заперечується самим відповідачем, а тому судом під сумнів не ставиться. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу щодо своєчасної оплати вартості природного газу.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом враховується, що п.7.3.1. Договору №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. передбачено, у разі порушення Покупцем умов п.4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, розрахунок останньої здійснений по кожному акту окремо з врахуванням часткової оплати суми боргу, зокрема: за зобов'язаннями січня 2011р. за період з 11.02.11р. по 11.03.11р. сума пені складає 26 444,12 грн.; за зобов'язаннями лютого 2011р. за період з 11.03.11р. по 28.03.11р. - 14 615,68 грн.; за зобов'язаннями березня 2011р. за період з 11.04.11р. по 18.04.11р. - 2137,43 грн.; за зобов'язаннями квітня 2011р. за період з 11.05.11р. по 18.05.11р. - 346,93 грн., за зобов'язаннями травня 2011р. з 11.06.11р. по 17.06.11р. - 206,92 грн., за зобов'язаннями червня 2011р. з 11.07.11р. по 14.07.11р. - 50,02 грн., за зобов'язаннями липня 2011р. з 11.08.11р. по 31.08.11р. Загалом розмір пені складає 43 801,10 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому пеня в сумі 43801,10 грн. нарахована відповідно до ст.ст. 230, 232 ГК України, п.7.3.1. договору.

Проте, відповідач у клопотанні від 10.09.2013р. та в судових засіданнях просить суд врахувати факт повної сплати основного боргу, а також те, що штрафні санкції є надмірними, так як заборгованість відповідача за природний газ утворилася внаслідок невідшкодування йому державою різниці в тарифах. Відповідач зазначає, що несплатою відповідачем заборгованості за поставлений природний газ не заподіяно позивачу жодних збитків.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст.233 ГК України передбачено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені, судом повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд дослідивши наявність підстав, передбачених ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги обставини викладені та підтверджені відповідачем у клопотанні від 10.09.2013р., враховуючи, майновий стан відповідача та те, що порушення відповідачем строків оплати були незначними, а також повне погашення ним основного боргу ще у липні 2011р., вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в сумі 21 900,55 грн. (43 801,10 грн. / 2 = 21 900,55 грн.).

У зв'язку з цим, у позові про стягнення 21 900,55 грн. пені суд відмовляє.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 11.02.11р. по 31.08.11р. в розмірі 3458,09 грн. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Отже, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних за період з 11.02.11р. по 31.08.11р. в розмірі 3458,09 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період: лютий 2011р. - серпень 2011р. в розмірі 57 926,44 грн.

При обрахунку заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат, судом враховується, що відповідно до змісту ст.625 ЦК України, зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат, вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснювалося позивачем на ту суму заборгованості, яка існувала у відповідача станом на 15 число кожного поточного місяця.

Із вищезазначеного слідує, що ПАТ „Нафтогаз України" нараховує інфляційні втрати починаючи з 16 числа кожного місяця, незважаючи при цьому на те, що відповідно до п.4.1 Договору, остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки, тому прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 11 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Крім того при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту її виникнення, однак ПАТ „Нафтогаз України" нараховує інфляційні втрати за періоди значно менші одного місяця. Разом з тим по наявних у справі оборотній відомості та розрахунку самого позивача вбачається, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість протягом базового місяця (одного місяця з моменту виникнення заборгованості), тому суми заборгованості існували менше одного місяця, отже визначення розміру інфляційних втрат із суми заборгованості, що існувала станом на 15 число кожного місяця є неправильним, оскільки такий порядок здійснення цих нарахувань позивачем дещо не узгоджується із приписами листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Також, згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Така ж позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат заявлених позивачем, судом встановлено, що:

1) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у січні 2011р. газ до 10.02.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2011р. є: з 11.02.11р. по 10.03.11р. Оскільки заборгованість була повністю погашена відповідачем 11.03.11р., то простроченою та такою, що підлягає індексації є заборгованість в сумі 250 199,53 грн., тому інфляційні втрати становлять 2251,80 грн.

2) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у лютому 2011р. газ до 10.03.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.03.11р. по 10.04.11р. Проте, відповідач повністю сплатив заборгованість в сумі 3688761,60 грн. станом на 28.03.11р. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

3) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у березні 2011р. газ до 10.04.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.04.11р. по 10.05.11р. Проте, відповідач 18.04.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 3688761,60 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

4) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у квітні 2011р. газ до 10.05.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.05.11р. по 10.06.11р. Проте, відповідач 18.05.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 67166,64 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

5) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у травні 2011р. газ до 10.06.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.06.11р. по 10.07.11р. Проте, відповідач 17.06.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 171837,6 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

6) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у червні 2011р. газ до 10.07.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.07.11р. по 10.08.11р. Проте, відповідач 14.07.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 103102,56 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

7) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у липні 2011р. газ до 10.08.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.08.11р. по 10.09.11р. Проте, відповідач 31.08.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 121282,92 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

Відтак, за результатами здійснення перерахунку інфляційних нарахувань, судом встановлено, що правомірно заявленими є лише інфляційні втрати за лютий 2011р. в сумі 2 251,80 грн., тому у позові в частині стягнення з відповідача 55674,64 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст. ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 21 900,55 - пені, 3458,09 грн. - 3% річних, 2251,80 грн. - інфляційних втрат.

В решті частині позову про стягнення 21 900,55 грн. пені та 55674,64 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покласти на нього пропорційно задоволеним позовним вимогам, виходячи із правомірно заявленої суми.

Також, судом враховано п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати по оплаті судового збору в сумі 990,36 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 44, 49, 82-85,115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 105 185,63 грн., з яких: 43 801,10 грн. - пеня, 57 926,44 грн. - інфляційні втрати, 3458,09 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Міськтепловоденергія"(Хмельницька область м, Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, р/р 26001060394709 в ХФ КПВ „Приватбанк" МФО 315405, код ЄДРПОУ 36588183) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ „Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 21 900,55 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот гривень 55 коп.) пені, 3458,09 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 09 коп.) 3% річних, 2251,80 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят одна гривня 80 коп.) інфляційних втрат, 990,36 грн. (дев'ятсот дев'яносто гривень 36 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Головуючий суддя О.Є. Танасюк

Суддя Ю.П. Олійник

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи;

2 - позивачу (м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3 - відповідачу (Хмельницька область м, Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123 )