Постанова № 33996984, 04.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2013 р. справа №820/7997/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Швеця Р.П.,

представника відповідача - Журавльової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат» - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , у якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000210222, № 0000220222, № 0001130223 від 16.04.2013 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту від 02.04.2013 р. № 1888/222/00225667 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 р. по 31. 12.2012 р., валютного законодавства за період з 01.10 2011 р. по 31.12.2012 р., висновки якого не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що за результатами перевірки, оформленими актом від 02.04.2013 р. № 1888/222/00225667, було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача з підприємствами -контрагентами, що стало підставою для висновків про завищення суми податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ПМП «Імпульс»; безпідставне віднесення витрат за господарськими операціями позивача з ТОВ «Дельта-універсал» та ПП «Будінжиніринг плюс до складу валових витрат. Відповідач зазначив, що встановленим під час перевірки порушенням діючого законодавства було надано належну правову оцінку, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню

Представник відповідача у судовому засіданні позицію відповідача підтримав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих позивачем документів ( Виписка від 08.10.2012 р. з відміткою про відсутність змін станом на 05.09.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Довідка АА № 676907 з ЄДРПОУ від 16.10.2012 р.; Довідка від 01.06.2011 р. № 396 про взяття на облік платника податків, Свідоцтво № 200000158 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Статуту ПАТ «Науково- виробниче підприємство Теплоавтомат» (нова редакція) від 27.04.2011р.) позивач - Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Теплоавтомат» (код 00225667)- зареєстроване як юридична особа 07.04.1992 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради, відомості про припинення або банкрутство підприємства відсутні; 27.04.1995 р. підприємство узяте на облік в органах державної податкової служби; 22.07.1997 р. зареєстроване платником податку на додану вартість; видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 у числі інших є такі: установлення та монтаж машин і устаткування; виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; головою правління підприємства є Бікєєв Тахир Рабіфович. Відповідачем на підставі Акту від 02.04.2013 р. № 1888/222/00225667 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 р. по 31. 12.2012 р., валютного законодавства за період з 01.10 2011 р. по 31.12.2012 р. ( далі Акт або Акт про результати перевірки) прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000210222 від 16.04.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 164277,00 грн;

№ 0000220222 від 16.04.2013 р.,яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, визначений у деклараціях з ПДВ за період листопад 2011 - січень 2013 р., внаслідок завищення у вказані періоди сум податкового кредиту;

№ 0001130223 від 16.04.2013 р., яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства з регулювання обігу готівкових коштів у національній валюті України у сумі 93793,90 грн.

Щодо правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000210222 у розмірі 164277,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000220222 від 16.04.2013 р. суд зазначає наступне

Відповідно до вказаного Акту про результати перевірки підставою для нарахування сум з податку на прибуток стало безпідставне, на думку відповідача, віднесення позивачем витрат за господарськими операціями з контрагентами : ПП «Будінжиніринг плюс»; ТОВ «Дельта-універсал» та ПМП «Імпульс» до складу валових витрат.

Будь-які інші підстави для висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідачем у Акті не зазначено.

За результатами дослідження правовідносин між позивачем та ТОВ «Дельта-універсал» встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дельта-універсал» був укладений договір № 59 від 01.01.2012 р., за умов якого ТОВ «Дельта-універсал» прийняло на себе зобов'язання виконати на користь ПАТ «НВП Теплоавтомат» проектні роботи з розробки технічної документації відповідно до специфікації, наведеної у договорі, а саме: розробити креслення нових видів продукції ПАТ «НВП Теплоавтомат»: підсилювача електрогідравлічного пропорційного УЄГ.П-600, підсилювача електрогідравлічного з блокіровкою УЄГ.Б-40, перетворювача електрогідравлічного пропорційного ПЄГ.Б-0,8, гідро балона, фільтра-осушувача, насоса гідравлічного, пневмоприводу.

На підтвердження виконання проектних робіт за вказаним договором позивачем надано належним чином оформлені акти виконаних робіт від 30.03.2012 р. та податкові накладні, виписані виконавцем позивачеві від 30.03.2012р. № 3001 та № 3002.

Зобов'язання по оплаті вартості робіт були виконані ПАТ «НВП Теплоавтомат» шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок ТОВ «Дельта-універсал», що підтверджено наданими позивачем виписками з банківського рахунку позивача.

За результатами дослідження правовідносин між позивачем та ПП «Будінжинірнг плюс» встановлено, що між позивачем та ПП «Будінжинірнг плюс» укладено договір № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року, за умовами якого ПП «Будінжинірнг плюс» прийняв на себе зобов'язання виконати на користь ПАТ «НВП Теплоавтомат» ремонтні роботи з використанням своїх матеріалів по улаштуванню підлоги в одному з приміщень за адресою: м. Харків, вул. Кирова, 38, загальною площею 140 кв.м., яке є власністю позивача. За умовами договору вартість ремонту підлоги визначено у сумі 7000 грн.

На підтвердження виконання ремонтних робіт за вказаним договором позивачем надано акт виконаних робіт від 01.11.2011 р. та податкову накладну, виписану виконавцем на ПАТ «НВП Теплоавтомат» від 11.10.2011р. № 115.

Зобов'язання по оплаті вартості ремонтних робіт виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок підрядника, що підтверджено наданою позивачем до суду випискою з банківського рахунку позивача.

Щодо правової оцінки реальності здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дельта-універсал» , а також між позивачем та ПП «Будінжинірнг плюс" суд зазначає, що Постановою від 23.01.2013 р. по справі №12689/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов ПАТ «НВП Теплоавтомат» до Основ'янської ДПІ м. Харкова ( правонаступником якої є Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 р. зазначена Постанова залишена без змін та є такою, що набрала законної сили.

При постановленні вищевказаної Постанови від 23.01.2013 р. суд дійшов висновку про реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами ТОВ «Дельта-універсал» та ПП «Будінжинірнг плюс» за договорами № 59 від 01.01.2012 р., та № 01/10-11 від 01.10. 2011 року, відповідно.

Вказаною Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. по справі № 12689/12/2070 встановлено фактичне виконання ТОВ «Дельта-універсал» своїх зобов'язань перед ПАТ «НВП Теплоавтомат» за договором № 59 від 01 січня 2012 року, та ПП «Будінжинірнг плюс» перед ПАТ «НВП Теплоавтомат» за договором № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року, в обсягах та вартості, які відповідають первинним документам.

Отже, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 12689/12/2070 підтверджено відповідність вимогам закону укладених ПАТ «НВП Теплоавтомат» з вказаними контрагентами правочинів - договору № 59 від 01 січня 2012 року, та договору № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року, що спростовує доводи податкового органу про неможливість реального здійснення цих господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, що були встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законої сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що віднесення позивачем витрат за договорами № 59 від 01.01.2012 р. та № 01/10-11 від 01.10.2011 року, укладеними між ТОВ «Дельта-універсал» та ПП «Будінжинірнг плюс» до складу валових є цілком правомірним і таким, що доведено попередніми судовими рішеннями, які на час слухання цієї справи набрали законної сили. За результатами дослідження правовідносин між позивачем та ПМП «Імпульс», що здійснювались у період , який підлягав перевірці, суд встановив, що ПМП «Імпульс» постачав, а позивач придбавав електротовари, які використувувалися для виробничо-господарських потреб ПАТ «НВП Теплоавтомат».

Поставка електротоварів відбувалась на підставі рахунків-фактур, фактичне отримання електротоварів підтверджено наданими позивачем належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними, виписаними ПМП «Імпульс» позивачеві. Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок та на транспорті позивача, що підтверджено наданими позивачем належним чином оформленими товарно-транспортними накладними. Зобов'язання по оплаті товару, виконані ПАТ «НВП Теплоавтомат» шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок ПМП «Імпульс», що підтверджено наданими позивачем виписками з банківського рахунку позивача.

У подальшому отримані від ПМП «Імпульс» електротовари були використані позивачем у власній господарській діяльності для виробничих та господарських потреб, що підтверджується актами на списання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вищевикладене суд зауважує , що позивачем отримано від його контрагентів, вказаних в акті перевірки, належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість поставленого товару та виконаних робіт, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби податки, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За результатами аналізу вищенаведених положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень Податкового кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що податковий кредит сформований позивачем на підставі сплачених сум податку на додану вартість за результатами здійснення вищевказаних господарських операцій, реальність здійснення яких підтверджено попередніми рішеннями суду та належним чином оформленими первинними документами.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне:

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності закріплене і в п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписам абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем законно та обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з постачанням підприємством - контрагентом ПМП «Імпульс» на користь позивача електротоварів, оскільки надані позивачем видаткові накладні, платіжні доручення мають усі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є у наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари задовольняли потреби позивача у здійснюваній ним господарській діяльності.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача на наявність податкової інформації щодо неможливості ведення контрагентами позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальність виконання господарських угод, за якими позивачем у подальшому сформовано податковий кредит та валові витрати.

Вказане є підставою суду для висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000210222 від 16.04.2013 р. та № 0000220222 від 16.04.2013 р. якими, відповідно, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 164277,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, визначений у деклараціях з ПДВ за період листопад 2011 - січень 2013 р., внаслідок завищення у вказані періоди сум податкового кредиту є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001130223 від 16.04.2013 р. по застосування до позивача штрафної санкції у сумі 93793,90 грн. за порушення п.2.6. « Положення про ведення касових операцій у національній валюті», затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 125.12.2004 р. ( далі - Постанова № 637) суд зазначає наступне. Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки до каси:

07.10.2011 р. у сумі 14829,86 грн.

13.02.2012 р. у сумі 3928,92 грн.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України ( далі - ГКУ_) органи державної влади нараховують адміністративно-господарські штрафи. Статтею 241 ГКУ передбачається, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Статтею 250 ГКУ визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. У пункті 2 оглядового листа Вищого адміністративного суду України №76/100/13-08 від 24.10.2008 р. зазначено, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238,239 ГКУ, отже, повинні застосовуватись в межах строків, визначених статтею 250 ГКУ. У листі Міністерства юстиції України від 02.12.2009 р. N 870-0-2-09-22 вказано: «Указом Президента від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавстві порядку і в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Готівковий обіг в Україні регулюється нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, де пунктом 7.3 глави 7 встановлено, що у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України. Таким чином, статтею 250 ГКУ , встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом». Суд також зауважує, що, відповідно до ст. 19 ГКУ держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання , у тому числі, податкової дисципліни. Крім того, визначення поняття адміністративно - господарського штрафу, наведене у ст. 241 ГКУ дає підстави для висновку про те, що адміністративно -господарський штраф визначається органами, уповноваженими здійснювати контроль за господарською діяльністю суб'єктів господарювання. Відповідно до змісту вищенаведеної ст. 19 ГКУ податкові органи і є такими уповноваженими органами. Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що застосування штрафу за порушення обігу готівкових коштів в національній валюті є застосуванням адміністративно-господарського штрафу, який має бути застосований податковим органом з дотриманням вимог ст. 250 ГКУ. Таким чином, враховуючи дати порушення позивачем Постанови № 637 (07.10.2011 р. та 13.02.2012 р. ), дату їх виявлення ( дата складання Акту - 02.04.2013 р.) та дату застосування штрафної санкції (податкове повідомлення-рішення (ППР) від 16.04.2013 р. ), суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу після спливу одного року з дня порушення позивачем вимог Постанови № 637. Вказане є підставою суду для висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001130223 від 16.04.2013 р про застосування до ПАТ «НВП «Теплоавтомат» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 93793,90 грн. за порушення п. 2.6. розд.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ №637 є протиправним і підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «НВП Теплоавтомат» підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 94 КАС України оскільки рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір підлягає стягненню з держбюджету на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,6-9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.04.2013 року №0000210222, №0000220222, №0001130223.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" (61001, м. Харків, вул. Кирова, 38, код ЄДРПОУ 00225667) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 09 жовтня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.