Постанова № 33996316, 04.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2142/13-a

04 жовтня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В., при секретарі Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача: Бронецького Н.В.;

представників відповідача: Ткачук М.П. та Артема А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0004702250,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд» (далі - позивач або ТОВ «Добробуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області (далі - відповідач або Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0004702250.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивачем було представлено для перевірки усі необхідні первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Ейс Контракшен менеджмент», а тому вважає безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарської операції.

Крім того, представник позивача зазначив, що ТОВ «Добробуд» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим.

З врахуванням вищенаведеного, представник ТОВ «Добробуд» просив скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову.

Представники податкового органу, зокрема, зазначили, що в ході перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, а тому дані операції з вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

З врахуванням викладеного, представники позивача вважають, що Тернопільська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла правомірне податкове повідомлення - рішення, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 04.07.2013 р. по 08.07.2013 р. Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Добробуд" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» за період з 1 липня 20011 року по 31 серпня 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 71/22-10/32750406 від 10.07.2013 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (надалі по тексту - ПК України) в результаті чого ТОВ «Добробуд» завищено податковий кредит за липень-серпень 2011 року в сумі 15721, 36 грн.

За розглядом акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року № 0004702250 яким ТОВ «Добробуд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19651,25 грн., в тому числі основний платіж 15721 грн. та штрафні санкції 3 930, 25 грн., застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки (а.с.7-12) податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що операції з купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Добробуд» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» до ТОВ «Добробуд», а тому прийшов до висновку, що ТОВ «Добробуд» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від свого контрагента.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного:

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зазначаючи в акті перевірки про порушення позивачем вищенаведених норм Податкового кодексу України, податковий орган жодним чином не зазначив в чому ж виявилось таке порушення. Крім того, Тернопільською ОДПІ не зазначено конкретної норми п.201.1 ст. 201 ПК України щодо невідповідності її вимогам податкових накладних наданих для перевірки.

Як вбачається з встановлених в судовому засіданні обставин, позивачем 1 липня 20011 року було укладено з ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» договір поставки товарно-матеріальних цінностей №01/07. Відповідно до п.1.2 договору предметом поставки були бувші в користуванні навантажувачі, трактор та запасні частини до них.

Суд вважає, що факт реального виконання договірних правовідносин між ТОВ «Добробуд» та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними. Документами що підтверджують перевезення товару є долучені до матеріалів справи позивачем товарно-транспортні накладні. Товар, що постачався використовувався безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача.

Розрахунки за товар були проведені повністю, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку ТОВ «Добробуд», а також актом звірки взаєморозрахунків від 28 серпня 2011 року підписаними двома сторонами правочину.

Судом не приймаються до уваги твердження податкового органу з приводу того, що для перевірки не надано акти приймання-передачі товару, оскільки як вбачається з п.3.4 договору поставки ТМЦ від 1 липня 20011 року факт поставки підтверджують підписані обидвома сторонами договору накладні. Накладні були надані як для перевірки та долучені до матеріалів справи.

Як зазначалось вище, Тернопільська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Добробуд» та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджемнт», взяла до уваги висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року.

Суд не може приймати до уваги вищенаведені акти як належні та допустимі докази, які підтверджують нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Добробуд» з однієї сторони та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент», оскільки вищенаведеним актом перевірки було зафіксовано неможливість проведення звірки контрагента позивача, але жодним чином не перевірялися та не аналізувалися будь-які документи по взаємовідносинах даних суб'єктів господарювання.

Крім того, Тернопільською ОДПІ було взято до уваги пояснення гр.ОСОБА_4, який нібито пояснив, що не працював директором ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент». Даний факт на думку податкового органу є ще з одним доказів нереальності господарської операції. Суд не погоджується з такими доводами виходячи з того, що з пояснень даної особи також вбачається, що ним підписувались первинні бухгалтерські документи ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент». Також суд вважає, що на реальність здійснення господарських операцій не впливає (можливе в даній справі) невиконання контрагентом своїх зобов'язань.

Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Позиція Верховного суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «Добробуд», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Крім того, судова практика Верховного суду України, вказує на те, що суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно могли мати місце у майбутньому.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0004702250 від 26 липня 2013 року є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 26 липня 2013 року №0004702250.

Повернути з державного бюджету України на користь ТОВ "Добробуд" 196 грн. 51 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 9 жовтня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.