Рішення № 33994201, 08.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6654/13-ц

Провадження № 2/344/3642/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Деренько З.М., представника третьої особи - ГУ Дерземагентства в Івано-Франківській області Гуменюк І.Л., представника третьої особи - відділу Дерземагентства у м.Івано-Франківськ Креховецької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Дерземагентства в Івано-Франківській області та відділу Дерземагентства у м.Івано-Франківськ про визнання незаконним та скасування відповідного рішення виконавчого комітету міської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суду з вказаним позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування відповідного рішення виконавчого комітету міської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову позивач вказувала, що на підставі оспорюваного рішення відповідачу ОСОБА_4 була передана у приватну власність земельна ділянка та видано державний акт на право приватної власності на землю, куди частково включена і земельна ділянка позивача площею 0,0013 га.

Ухвалами суду в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Головне Управління Дерземагентства в Івано-Франківській області та відділ Дерземагентства у м.Івано-Франківськ.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Сторона відповідача (ОСОБА_4.) в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Представник відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні не визнав позов та просив відмовити в його задоволенні.

Представник Головного Управління Дерземагентства в Івано-Франківській області та представник відділ Дерземагентства у м.Івано-Франківськ покладалися на розсуд суду при вирішенні даного спору.

Судом заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, були встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. 41 Конституції України, ст. 90 ЗК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власники земельних ділянок мають право продавати, іншим шляхом відчужувати земельну ділянку…, самостійно господарювати на своїй землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Згідно зі ст. ст.153,152,155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими Законами України; Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосуванням інших, передбачених Законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 29.01.1997р. за №26 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0688га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, наведене підтверджується державним актом на право приватної власності на землю (а.с. 4).

Водночас із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.01.2005р. за №33 передано у власність ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) земельну ділянки площею 0,0622 га (а.с. 19,40-45), а відповідно до листа №04-01/1093 від 19.10.2012р. Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, вказано, що частина належної позивачу земельної ділянки та частина будівлі включена в межі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 (а.с.6-7).

Оскільки ухваленим рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.01.2005р. за №33 та виданим на його підставі державним актом на право власності на земельну ділянку від 14.04.2005р. серії ІФ №045162 (на ім'я ОСОБА_4) було порушено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, то воно підлягає захисту шляхом визнання рішення і державного акту недійсними, згідно з вищевказаними нормами Земельного кодексу України.

При цьому порушені права землекористувачів повинні підлягати захисту способами, передбаченими ст. 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Таким чином, за змістом ст. 152 ЗК України передбачено спосіб захисту саме шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Така вимога щодо захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, згідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, для того, щоб визнати недійсним правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, необхідно щоб він одночасно суперечив вимогам закону та порушував права інших осіб.

В той же час вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Отже стороною позивача обрано належний спосіб захисту свого порушеного права.

За приписами ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 26 ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Цієї ж позиції притримується і Пленум Верховного Суду України в Постанові від 16 квітня 2004 року за № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 зазначивши, що "Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК) ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) судам підвідомчі справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсним державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками".

На основі з'ясованих в судовому засіданні обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.328 ЦК України, ст. 90, 153,152,155, 158 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. за № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" із змінами внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, на підставі ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 64, 212 - 215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.01.2005р. за №33 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0622 га по вул. Данилевського, 12 в м. Івано-Франківську.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №045162 від 14.04.2005р. виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.01.2005р. за №33.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 04054346 ( м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, проживає за адресою : АДРЕСА_1) понесені нею судові витрати у розмірі 229,40 грн. по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

( Повний текст рішення виготовлений 09.10.2013р.).

Суддя Шамотайло О.В.