Ухвала суду № 33992279, 18.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 676/3716/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Смілянець Е. С.

судді: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деревянської сільської ради Камянець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Деревянської сільської ради Камянець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення.

Камянець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 12.06.2013 року вказаний позов залишив без розгляду з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку передбаченого ст.99 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що в заявленому ним позові, останній спочатку просив суд поновити пропущений ним строк звернення до суду з поважних причин, на доказ чого надав суду відповідні медичні документи, які підтверджують факт перебування позивача на лікуванні, проте суд першої інстанції не вирішуючи поважності причин пропуску строку звернення до суду, дійшов передчасного висновку при постановленні оскаржуваної ухвали.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали та залишаючи адміністративний позов без розгляду виходив з пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження у даній справі слугує спірне рішення Деревянської сільської ради Камянець-Подільського району Хмельницької області в частині відмови у безоплатній позивачу земельних ділянок, яке датоване 10.02.2012 року.

Відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку твердженням апелянта, судова колегія погоджується з посиланнями останнього, що суд першої інстанції належним чином не вирішив питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відтак дійшов передчасного висновку про пропущення позивачем строків звернення до суду передбачених ч.2 ст.99 КАС України.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на наявні в матеріалах справи відповідні медичні документи, які вказують на наявність у позивача хвороб та періодичного перебування останнього на стаціонарному лікуванні, що є об'єктивною та поважною причиною попуску строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Зазначене конституційне положення відтворене у ст. 8 КАС України у вигляді принципу верховенства права, яким суд повинен керуватися при вирішенні справи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як свідчать матеріали справи, позивач цим правом скористався, водночас невчасна реалізація цього права через поважні причини, не може бути перешкодою у доступі до правосуддя.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок щодо пропущення позивачем строку звернення до суду у зв'язку з відсутністю доказів поважності причин його пропуску.

Відтак, неврахування судом першої інстанції зазначених обставин справи, слугувало підставою для постановлення фактично формальної ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, без повного та всебічного з'ясовування обставин, що призвело до порушення конституційних прав позивача на судовий захист.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, забезпечивши особі доступ до правосуддя та судовий захист порушеного на його думку права, зважаючи, також, на позицію Європейського суду з прав людини з аналогічних питань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деревянської сільської ради Камянець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення, - скасувати.

Справу направити до Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.