Постанова № 33992021, 03.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа №818/7591/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Гордієнко Л.В. представника відповідача Мачула А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом приватного підприємство "Рона-Опт" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Рона-опт" (далі позивач, ПП "Рона-опт") просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) від 19.08.2013р. №000072204 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18773 грн.. основного платежу та 9387 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В адміністративному позові позивач зазначає, що віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та, відповідно, віднесенням даних сум до валових витрат, ПП "Рона-опт" було здійснено по взаємовідносинам із ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" щодо придбання товару, який було використано в господарській діяльності підприємства. У ПП "Рона-опт" в наявності всі первинні документи, складені відповідно до вимог чинного законодавства, зауважень щодо їх оформлення у податкового органу відсутні. Посилання відповідача на неможливість провести зустрічної перевірки його контрагентів і далі - по ланцюгу до товаровиробника, не спростовують реальність господарських операцій. Документальне проведення господарських операцій підтверджується всім комплексом документів. Звертала увагу суду на те, що на час складення податковим органом актів про неможливість проведення зустрічних перевірок його контрагентів, стан підприємства ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" - припинено за судовим рішенням у зв'язку із визнанням її банкрутом. Дані відомості є загальнодоступними, судові рішення в наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала заявлені вимоги з наведених в позові підстав.

Представник відповідача вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у письмовому відзиві на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень не підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" за перевіряємий період, що підтверджено відповідними актами зустрічних перевірок, а згідно інформації викладеної в актах перевірок контрагентів позивача, неможливо провести зустрічні звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками. З огляду на наведені обставини представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, в судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП "СМУ-600" і ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" за період з 01.11.2011р. по 31.12.2012р., про що складено акт №38/2204/31499377/11 від 30.07.2013р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях та занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 18773 грн. , в т.ч. за листопад 2011 р. на суму 8153 грн., грудень 2011р. на суму 7412грн., січень 2012р. на суму 3208 грн.

На підставі висновків акту перевірки 19.08.2013р. ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення №000072204 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 28160 грн., з яких: 18773 грн. основний платіж, 9387 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача, правовою підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах визначила безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП "СМУ-600" і ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" через неможливість проведення зустрічних перевірок останніх.

Проте, надаючи оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку, як підтверджується матеріалами справи (а.с. 43-69,84-106), відповідно до видаткових накладних ПП "Рона-опт" від ПП "СМУ-600" та ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" отримувало товар, який доставлявся за рахунок позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні. Придбаний товар був в повному обсязі оплачений ПП "Рона-опт" шляхом перерахування грошових коштів на рахунки продавців та на суму придбаного товару останніми були виписані податкові накладні. В подальшому, зазначений товар був проданий позивачем через роздрібну торгівельну мережу, що підтверджується копіями фіскальних чеків реєстраторів розрахункових операцій.

Враховуючи наведене, на переконання суду, господарські операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між ПП "Рона-опт" та ПП "СМУ-600" і ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту.

Як вбачається із пояснень представника відповідача та акту перевірки підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, стало отримання ДПІ у м. Сумах результатів зустрічної перевірки його контрагента - ТОВ "Ейс контракшен менеджмент".

Так, від відповідачем було отримано акт №1699/22.8/36757122 від 17.05.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" неможливо в зв'язку із неможливістю встановлення його місцезнаходження (а.с.129-144).

Як вбачається із акту перевірки підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та ПП "СМУ-600" стала інформація про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ "Сварог-Агробуд", при цьому жодних належних доказів того, що це впливає на правомірність формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по підприємству ПП "СМУ-600" представником відповідача суду не надано.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ПП "Рона-опт" та ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" визнані судом недійсними, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауважень податкового органу були відсутні, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника, встановлення порушення ведення податкового обліку у контрагента позивача.

Слід зазначити, що діяльність ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" припинена за судовим рішенням у зв'язку із визнанням її банкрутом, про що внесено відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.76-77).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, що функціонує на підставі Закону України "Про доступ до судових рішень", при розгляді господарським судом Запорізької області справи № 5009/3167/12 про визнання банкрутом Приватне підприємство "СМУ-600" (код ЄДРПОУ 21687550) за період ліквідаційної процедури до ліквідатора з майновими (грошовими) вимогами до банкрута заявилась і Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби з вимогами у розмірі 149 965, 63 грн.

Дані обставини спростовують твердження представника відповідача про те, що податковому органу не відомо про місцезнаходження ПП "СМУ-600".

При розгляді справи №5009/3170/12 господарським судом Запорізької області досліджувалися в т.ч. і клопотання податкового органу, ухвалою від 20.12.2012р. ліквідовано ТОВ "Ейс контракшен менеджмент", провадження у справі припинено, внесено відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно вимог ст.ст.15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 281,60грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємство "Рона-Опт" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000072204 від 19.08.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Рона-Опт" (м. Суми, вул. Скрябіна, 7а, і.к. 31499377) суму судового збору в розмірі 281 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2013р.