Постанова № 33991528, 27.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року справа № 823/2871/13-а

м. Черкаси

09 год. 54 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Паламар П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Сторчоуса О.В. - за довіреністю, представника відповідача Гадайчук Н.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області про скасування приписів, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування приписів Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області (далі - відповідач) від 21.06.2013 року № 000498 та від 22.08.2013 року № 000668, виданих державним інспектором Супруном Максимом Олексійовичем.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку та складено акт від 21.06.2013 року щодо використання ДП «Золотоніське лісове господарство» 14220 га земель на території Золотоніського району без правовстановлюючих документів. На акт перевірки подано заперечення. Приписи від 21.06.2013 року та 22.08.2013 року позивач вважає такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що земельні ділянки лісового фонду використовуються позивачем з 1934 року, а у 1967 році позивачу видані акти на право постійного користування землею по Денезькому та Вільхівському лісництвах. Розділом VІІІ Лісового кодексу України визначено, що до отримання державними лісогосподарськими підприємствами у встановленому порядку державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позові та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що проведеною плановою перевіркою позивача встановлені порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Приписом від 21.06.2013 року № 000498 позивача зобов'язано усунути порушення та повідомити про його виконання. Позивач на вимоги державного інспектора не відреагував, а тому 22.08.2013 року проведено перевірку виконання умов припису та на усунення порушень внесено припис № 000668.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав зазначених у запереченні до позову та просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку, що позов державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач, як юридична особа зареєстроване Золотоніською районною державною адміністрацією 23.01.1992 року, ідентифікаційний код 00993366.

21.06.2013 року державним інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Супруном М.О. проведено перевірку додержання позивачем вимог земельного законодавства. З результатами перевірки складено акт від 21.06.2013 року, у якому зазначено порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України) - використання земельних ділянок на території Золотоніського району загальною площею 14220 га без правовстановлюючих документів та винесено припис № 000498 від 21.06.2013 року, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення.

Позивач подав заперечення на акт перевірки вимог земельного законодавства від 21.06.2013 року.

Відповідачем не надано суду доказів розгляду заперечення та направлення відповіді на нього позивачу.

22.08.2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо виконання умов припису від 21.06.2013 року. За результатами перевірки складено акт та винесено припис від 22.08.2013 року № 000668, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення.

Відповідно до ст.1 Статуту державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» (нова редакція) затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06.06.2011 року № 274 державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 133 від 31.10.1991 року «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до ст. 5 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, а джерелами формування майна є, зокрема, майно передане йому органом управління майном та інше майно, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем копії рішень виконавчого комітету Золотоніської районної ради депутатів трудящих № 440, 441 від 12.12.1967 року та Актів на право користування землею Вільхівському та Денезькому лісництвам Золотоніського лісгоспзагу, державного акту на право постійного користування землею державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» серія ЯЯ № 340457.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 1 ч. 1 ч. 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Аналогічна позиція зазначена Конституційним судом України у рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), а саме поняття «користування землею» у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року (стаття 7) поряд з постійним (без заздалегідь встановленого строку) передбачало тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до десяти років). Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Статтею 16 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Копії актів надані суду в якості доказів та знаходяться у матеріалах справи.

Крім того, відповідно до ч. 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Судом досліджено надані позивачем проекти організації та розвитку лісового господарства Вільхівського, Деньгівського, Прохорівського лісництв Золотоністкого ДЛГ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» документів, які були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність його вимог, в зв'язку з чим приписи відповідача підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати приписи Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21.06.2013 року № 000498, від 22.08.2013 року № 000668.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» судові витрати в сумі 34(тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 02 жовтня 2013 року