Постанова № 33991463, 24.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" вересня 2013 р. Справа № 820/7374/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мельникова Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області (далі - відповідач або УПФ України в Лозівському районі Харківської області), у якому просить суд скасувати вимогу №Ф-1350 від 07.08.2013р. СПД ЮО "УПФУ в м.Лозова".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 повідомив, що, на його думку, вимогу №Ф-1350 від 07.08.2013 складено не утвореною та у зв'язку з цим неправоздатною і недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має відношення до органів державної влади.

Крім того, позивач посилається на те, що вимогу №Ф-1350 від 07.08.2013 складено на підставі розрахунку, якого він не отримував і відомості в якому не відповідають дійсності.

У зв'язку із зазначеним позивач вважає, що оскаржувана вимога №Ф-1350 від 07.08.2013 є незаконною та підлягає скасуванню.

У поданих до суду письмових запереченнях (а.с.42-43) відповідач заперечував проти позову, зазначивши, що ФОП ОСОБА_1 вимога №Ф-1350 від 07.08.2013 на суму 6398,36грн. була виставлена відповідно до інформації органів державної податкової служби, згідно Протоколу №1 Про обмін інформацією між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України від 25.04.2012, що погоджений відповідно до Угоди про міжвідомче інформаційне співробітництво між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України на центральному та районному рівнях, та даних картки особового рахунку ОСОБА_1.

Відповідач стверджує, що вимога про сплату боргу №Ф-1350 від 07.08.2013 на суму 6398,36грн. сформована та виставлена ФОП ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством України.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.40, 41), у судове засідання не прибули, своїх представників не направили.

Позивач у позовній заяві та відповідач у запереченнях проти позову просили розглянути справу за їх відсутності.

Враховуючи зазначене, суд на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача при витребування доказів та про вирішення питання про підсудність справи адміністративному суду у зв'язку з необґрунтованістю цих клопотань.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 №39 "Про створення Пенсійного фонду України" для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні створено на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N384/2011 зі змінами і доповненнями (в тексті постанови приписи нормативно-правових актів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,), Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. (Пункт 7 Положення про Пенсійний фонд України.)

Згідно з п.1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008р. N5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002р. за N442/6730, (далі - Положення) управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. (Пункт 4.2 Положення.)

Відповідно до п.2.1 Положення основними завданнями Управління є, зокрема, облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Пунктом 2.2 Положення передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань: 3) здійснює реєстрацію та веде облік платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду; 5) контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян.

ОСОБА_1 зареєстровано платником страхових внесків відповідно до його заяви від 12.05.1997 (а.с.45).

Згідно з копією свідоцтва платника єдиного податку №827248 від 17.12.2010 (а.с.21а) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування.

За визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Розмір єдиного внеску визначено ч.11 ст.8 Закону, відповідно до абз.1 якої єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За визначенням п.5 ч.1 ст.1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування.

Частиною 8 ст.9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених статтею 25 Закону. (Частина 2 ст.25 Закону.)

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. (Частина 4 ст.25 Закону.)

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. (Частина 6 ст.25 Закону.)

Відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N21-5, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за N994/18289, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, є платником єдиного внеску та зобов'язаний у встановлений Законом строк, незалежно від фінансового стану, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Внаслідок порушення відповідачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо сплати єдиного внеску у строки та в порядку, що визначені цим Законом, у ОСОБА_1 за несплату в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 22.04.2013 виникла недоїмка в сумі 1194,03грн., у липні 2013 року сума недоїмки збільшилась та становила 6398,36грн.

Існування зазначених сум недоїмки підтверджується карткою особового рахунку платника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який обрав спрощену систему оподаткування, (а.с.46).

На виконання вимог ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 було направлено вимогу про сплату недоїмки №Ф-1350 від 20.05.2013 на суму 1194,03грн. (а.с.15).

Відповідно до рішення УПФ України в Лозівському районі Харківської області від 07.06.2013 №6047/19-03 (а.с.16-17) залишено без задоволення заяву ФОП ОСОБА_1 про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ф-1350 від 20.05.2013 на суму 1194,03грн.

Прийнятим за результатами розгляду скарги позивача на вказану вимогу рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2013 №10752-07/20 (а.с.19-21) залишено без змін рішення УПФ України в Лозівському районі Харківської області від 07.06.2013 №6047/19-03 в межах процедури узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ф-1350 від 20.05.2013, а скаргу підприємця - без задоволення.

На виконання вимог ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 було також направлено вимогу про сплату недоїмки №Ф-1350 від 07.08.2013 на суму 6398,36грн. (а.с.14).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувана вимога №Ф-1350 від 07.08.2013 прийнята управлінням Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши викладені у позовній заяві доводи позивача суд, з огляду на встановлені обставини та наведені приписи нормативно-правових актів, зазначає, що позивач не повідомив суду про існування обставин, що свідчили б про протиправність оскаржуваної вимоги УПФ України в Лозівському районі Харківської області №Ф-1350 від 07.08.2013.

Як наслідок, суд вважає позовні вимоги про скасування вимоги УПФ України в Лозівському районі Харківської області №Ф-1350 від 07.08.2013 необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про скасування вимоги - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.В. Мельников