Постанова № 33991401, 03.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

6.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 року Справа № 812/4171/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Артемівська районна у м. Луганську рада про визнання протиправними дій, визнання незаконним та таким, що підлягає скасуванню розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та таким, що підлягає скасуванню розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Ухвалою суду від 11.06.2013 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Артемівську районну у м. Луганську раду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 03 серпня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 53-1 КУпАП у розмірі 510 грн. та нараховано розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 9547,91 грн.

Постанова про накладення адміністративного стягнення була оскаржена у судовому порядку, рішенням Артемівського міського суду м. Луганська в задоволені позовних вимог відмовлено.

Розрахунок розміру шкоди від 03 серпня 2012 року, прийнятий Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області позивач вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

Просить визнати протиправними дії відповідача, визнати незаконним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та наданих додаткових пояснень, та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в запереченні проти позову та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до абзацу 1 ст. 19 Закону України "Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459 (далі - Положення) визначено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 6 зазначеного Положення передбачено, що Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Згідно до п. "а" ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині, зокрема: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналогічні повноваження Державної інспекції сільського господарства України закріплені в Положенні про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженої Указом Президента України від 13.04.2011 № 459.

Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № № 312, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Порядок) установлює процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами, визначає підготовчі заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірки.

Пунктом другим Порядку визначено, що відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Пунктом п. 4.2 Порядку при проведенні перевірки державний інспектор, зокрема: установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення.

Згідно з п. 4.3 Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 5 Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. Порядку з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення (додаток 2). Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

Обставини які передували складанню оскаржуваного розрахунку від 03.08.2013, не є спірними між сторонами та підтверджені долученими до матеріалів справи, та полягають в наступному:

- здійснення перевірки на підставі листа Артемівської районної у місті Луганську ради від 01.06.2012 за № 652 (а.с. 60-61).

- складання акту перевірки від 03.08.2012, яким встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,1182 га. Для ведення садівництва, додатково до земельної ділянки п. 0,1000 га., яка надана гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.09.2011. Правовстановлюючі документи на самовільно зайняту земельну ділянку відсутні, що є порушенням вимог ст.. ст.. 125,126 Земельного Кодексу України (а.с. 11);

- складення протоколу про адміністративне правопорушення від 03 серпня 2012 року № 000003, по факту самовільного зайняття земельної ділянки (а.с. 5);

- видання припису 03 серпня 2012 року за № 000005, щодо усунення порушення земельного законодавства до 03.09.2012 (а.с. 4);

- винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.08.2012 № 00006, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 531 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., який позивач сплатив 06.11.2012 (а.с. 6, 120).

Зазначені обставини були встановлені рішенням Артімівського районного суду від 30.10.2012 (справа № 2а/1203/342/2012), а тому відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства не доказуються.

Спірним питанням між сторонами у даній справі є наявність або відсутність підстав для складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (у межах населеного пункту) від 03.08.2013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика), яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Згідно п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для земель житлової та громадської забудови за такою формулою: Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2),

де Шс, Пс, Кф і Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783;

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7.

Згідно п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Як визначено абз. 16 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. «б» ч. 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

У судовому засіданні було встановлено, що 03.08.2012 відповідачем при перевірці дотримання вимог земельного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки пл.. 0,1182 га для ведення садівництва, додатково до земельної ділянки пл.. 0,1000 га., яка надана гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На підставі встановленого факту та Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, відповідачем складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 03.08.2012 у розмірі 9547,91 грн. (а.с. 7).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем у зв'язку із самовільним зайняттям позивачем земельної ділянки було здійснено розрахунок розміру шкоди за формулою: Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2), яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Однак відповідач здійснив розрахунок розміру шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки без з'ясування та встановлення обставин, чи була фактично заподіяна така шкода.

Посилання відповідача на постанову КМУ № 963 від 25.07.2007 як підставу для стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, є незмістовним, оскільки даним нормативним актом регламентовано лише порядок розрахунку саме розміру шкоди, а не регламентована процедура визначення факту, чи мало місце така шкода. Тобто, вказана Методика застосовується виключно для розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок вчинення правопорушень, зазначених у її назві - визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Внаслідок чого, встановлення факту наявності шкоди повинно бути доведено до стадії розрахунку її розміру. При цьому в судовому засіданні встановлено, що у відповідача відсутні матеріали, які підтверджують погіршення стану земельної ділянки за період її використання позивачем, хімічного і радіоактивного забруднення території, експлуатація на даній земельній ділянці обладнання, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами тощо.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при розрахунку розміру шкоди зовсім не визнано обставин, за яких позивачем нібито спричинена шкода. Однак, у судовому засіданні було встановлено, що внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки ніяким чином не обмежило її використання територіальною громадою; не призвело до погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників або приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан та неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач під час самовільного зайняття земельної ділянки не вчинив жодних дій, які б могли потягти збитки громаді та іншим особам. При цьому суд зазначає, що за самовільне зайняття земельної ділянки позивач вже поніс покарання у вигляді штрафної санкції.

Також судом встановлено, що відповідачем було розраховано розмір шкоди на підставі формули: Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2), де Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783.

Постановою Кабінету Міністрів України № 56 від 31.01.2011 визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 ( 783-2000-п ) "Про проведення індексації грошової оцінки земель", на підставі якої було здійснено оскаржуваний розрахунок.

Таким чином, відповідач при розрахунку розміру шкоди застосував одну із складової формули, а саме, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, який повинен визначатися відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783, який на момент складання спірного розрахунку втратив чинність. Тобто, при визначені розміру розрахунку відповідач безпідставно застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, та, як наслідок неправомірно визначив сам розмір такої шкоди, що свідчить про необґрунтованість визначеної суми - 9547,91 грн.

Також, судом було встановлено, що за заявою позивача від 27.03.2012 Артемівською районною у місті Луганську ради на шостому скликанні сімнадцятої сесії було прийнято рішення від 25.0.5.2012 за № 177/4 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (а.с. ).

На виконання рішення органу місцевого самоврядування, позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, який було затверджено рішенням Артемівської районної у місті Луганську ради від 28.09.2012 за № 211/3. На підставі вказаного рішення, позивачем було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку від 21.12.2012 (а.с. 139-171), в загальний розмір якої входить також і спірна земельна ділянка.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що на момент проведення відповідачем перевірки (03.08.2012) Артемівською районною у місті Луганську радою було надано згоду на відведення спірної земельної ділянки та передачу її у приватну власність позивача, що свідчить про відсутність наміру використання даної земельної ділянки територіальною громадою та вчинення позивачем перешкод у її користуванні, а тому спростовує факт наявності заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки.

Враховуючи встановлені обставини у справі, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно визначено шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, оскільки відповідачем не надано жодного доказу, а судом також не виявлено жодного доказу заподіяння такої шкоди, а тому оскаржуваний розрахунок підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу є способом реалізації відповідачем своїх повноважень, наданих нормами діючого законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (у межах населеного пункту) на суму 9547,91 грн. Державної інспекції сільського господарства в Луганській області. В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Щодо способу захисту порушених прав, які викладені у прохальній частині позовних вимог, суд вважає, що належним способом захисту є скасування оскаржуваного розрахунку.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Артемівська районна у м. Луганську рада про визнання протиправними дій, визнання незаконним та таким, що підлягає скасуванню розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки задовольнити частково.

Скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (у межах населеного пункту) на суму 9547,91 грн. Державної інспекції сільського господарства в Луганській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 жовтня 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова