Рішення № 33989984, 07.10.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Буцяка З.І., Василевича В.С.

секретар судового засідання Панас Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання іпотечного договору припиненим, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 25 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" відмовлено.Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано іпотечний договір № 63/ Zсмбіп-08 від 04.09.2008 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" та ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію.

Вважаючи дане рішення незаконним, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" (далі ПАТ „Дельта Банк" ) подало на нього апеляційну скаргу.

Зазначає, що рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_1 суперечать приписам Закону України „Про іпотеку", ст. 580, ч. 2 ст. 587, ст. 593 ЦК України та положенням іпотечного договору, оскільки припиняється право на іпотеку, а не договір іпотеки.

Вказує, що припинення підприємницької діяльності боржника не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов"язань перед кредитором. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та про задоволення позовних вимог ПАТ „Дельта Банк".

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 вересня 2008 року між ТОВ „Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 63СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

На забезпечення виконання зобов"язання по вказаному кредитному договору між ОСОБА_1 та ТОВ „Український промисловий банк" цього ж дня був укладений іпотечний договір.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 жовтня 2012 року, яка залишена без мін постановою Рівненського апеляційного господарського від 30 листопада 2012 року, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Відповідно до ч.2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

29 жовтня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців було внесено запис про держану реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Відповідно до прийнятого рішення Національним банком України 30 червня 2010 року між ТОВ „Український промисловий банк" та Національним банком України було укладено трьохсторонній договір про передачу активів та кредитних зобов"язань ТОВ „Український промисловий банк" на користь ПАТ „Дельта-Банк" з метою захисту інтересів держави та повернення коштів, виданих Національним банком України під рефінансування.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ПАТ „Дельта-Банк" та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 суд виходив із того, що припинення державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця та внесення 29 жовтня 2012 року відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр), є підставою для припинення на підставі ст. 609 ЦК України зобов'язання за кредитним договором від 04 вересня 2008 року та договором іпотеки від 04 вересня 2008 року.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Вирішуючи спір та дійшовши висновку про припинення основного зобов'язання за кредитним договором на підставі ст. 609 ЦК України, поза увагою суду залишилися положення ст. ст. 51, 52 ЦК України, а також ст. ст. 598-609 ЦК України, які визначають підстави припинення зобов'язання.

Згідно із ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З огляду на положення ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України особливістю підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку виключення останньої з Реєстру її зобов'язання за укладеними нею договорами не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. У випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи припиняються усі її зобов'язання.

Ураховуючи, що фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном - і тим, яке використовувалось для здійснення підприємницької діяльності, і тим, яке не використовувалося, після припинення нею здійснення підприємницької діяльності та виключення з Реєстру фізична особа відповідає за зобов'язаннями, взятими на себе як суб'єктом підприємницької діяльності, всім належним їй майном.

Згідно ч. 7 ст. 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 49 цього Закону визначено, що після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи зобов"язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконує у зв"язку з чим утворилась заборгованість в сумі 295314 грн., з яких: 230 302, 29 грн. - заборгованість за кредитом, 58995,42 грн. - заборгованість за відсотками, 3743,86 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 2272,56 грн. - пеня за несвоєчасне повернення платежів за кредитом.

Відповідно до умов п. 5.2.6 кредитного договору банк має право при настанні випадків, передбачених п. п. 9.1, 9.2 даного договору, призупинити подальше кредитування позичальника та/або достроково стягнути (в тому числі примусово шляхом звернення стягнення на заставлене майно) всю заборгованість за цим договором (кредит, проценти, штрафні санкції та інші платежі).

Стаття 11 Закону України „Про іпотеку" визначає, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов"язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ст. 33 вищевказаного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 даного Закону.

04 вересня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором № 63СМБ-АПЗ від 04 вересня 2008 року між ТОВ „Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 63/Zсмбіп-08, предметом іпотеки якого є земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:059:0046), загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Предмет іпотеки оцінено у 248200 грн.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Дельта Банк" і відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5, 17 Закону України „Про іпотеку", ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. ст. 47, 49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст.ст. 51, 52,104, 609 ЦК України, ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення 295314 грн. (двісті дев"яносто п"яти тисяч триста чотирнадцяти грн.) 13 коп. заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 63СМБ-АПЗ від 04 вересня 2008 року , з яких: 230 302, 29 грн. -заборгованість за кредитом, 58995,42 грн. -заборгованість за відсотками, 3743,86 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 2272,56 грн. - пеня за несвоєчасне повернення платежів за кредитом, звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке належить ОСОБА_1 й є предметом договору іпотеки № 63/Zcмбіп-08 від 04 вересня 2008 року, а саме: земельну ділянку (кадастровий номер 5610100000:01:059:0046), загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ „Дельта Банк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; встановити початкову ціну предмета іпотеки 248200 (двісті сорок вісім тисяч двісті) грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання іпотечного договору припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" судовий збір в розмірі 2953 (дві тисячі дев"ятсот п"ятдесят три) грн. 14 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: