Рішення № 33989873, 09.10.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/15011/12

2/638/865/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

09 жовтня 2013 року

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді:Задорожного М.І.

при секретарі: Жупник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди

в порядку ст.209 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:

Справа № 2011/15011/12

2/638/865/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2013 року

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді: Задорожного М.І.

при секретарі: Жупник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди, в якому просить визнати недійсним договір оренди № 506 від 05.04.2012 р., укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за яким її чоловік ОСОБА_3 взяв в аренду у ОСОБА_4 будівельні ліси та стягнути з відповідачів судові витрати відповідно до закону, посилаючись на те, що зазначений договір аренди її чоловік - відповідач по справі ОСОБА_3, в супуреч вимогам ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України уклав без її згоди.

Представник позивача ОСОБА_5, який діє за довіренностю від 18 вересня 2012 року, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій визнав позов та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій позов позов не визнала та просила в позові відмовити, посилаючись на те, що правовідносини, що виникли між сторонами договору оренди - це цивільні правовідносини, які регулюються Главою 58 ЦК України, а не Сімейним кодексом України, і відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном наймач (орендар) має сплатити орендну плату, що встановлена договором. Оспорювання договору оренди за участю інших осіб, зокрема - суб'єктів підприємницької діяльності, на підставах здійснення подружжям прав щодо свого спільного майна, яке не є предметом такого договору, не передбачено ні Цивільним Кодексом, ні сімейним Кодексом України.

Суд вважає, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, судом було досліджено чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до наданих сторонами доказів судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 03 березня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 03.03.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

05 квітня 2012 року між відповідачем ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди № 506, відповідно до якого та акту приймання-передачі майна орендодавець ФОП ОСОБА_4 передала, а орендар ОСОБА_3 прийняв у тимчасове платне користування будівельні ліси, які складаються з комплектуючих загальною площею 459 кв.м.

Позивач ОСОБА_2 просить визнати зазначений договір аренти недійсним внаслідок порушення сторонами договору при його укладанні вимог ст.ст. 63 та 65 Сімейного Кодексу України.

Суд вважає, що посилання позивача на порушення вимог ст.ст. 63 та 65 Сімейного Кодексу України в данному випадку є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чо ловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності по дружжя, за взаємною згодою.

Разом з тим зазначені норми права знаходяться в Главі 8 СК України, яка регулює право спільної сумісної власності подружжя.

Позивач помилково вважає, що до цивільних відносин з оренди має бути застосовано норми сімейного права. Стороною в договорі оренди, який оспорює позивач, є фізична особа - орендар ОСОБА_3, який відповідно до ст. 11 ЦК України та ч. 5 ст. 26 ЦК України має цивільні обов'язки, що випливають з договору оренди.

Іншою стороною договору оренди є власник орендованого майна фізична особа-підприємець ОСОБА_4.

Отримання відповідачем ОСОБА_3 в оренду майна та виконання ним цивільних зобов'язань за договором оренди не є розпорядженням майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки майно, що є предметом договору оренди, не є власністю подружжя.

Таким чином, позивачка просить застосувати закон, який не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки ст.ст. 63 та 65 СК України, на які посилається позивачка, як на підставу своїх позовних вимог, регулюють здійснення подружжям своїх прав щодо спільного майна, а не цивільні обов'язки одного з подружжя перед іншими особами.

Що стосується визнання відповідачем ОСОБА_3 позову, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Разом з тим, суд не приймає визнання відповідачем позову, враховуючи, що відповідач, як сторона по договору оренди будівельних лісів № 506 від 05.04.2012 р., не оспорив цей договір з моменту його укладання по теперішній час, прийняв орендоване майно в своє користування та до теперішнього часу не повернув орендодавцю, не сплачує орендну плату.

Таким чином, визнання відповідачем позову порушує права, свободи чи інтереси орендодавця ОСОБА_4, оскільки спрямоване на ухилення від виконання своїх обов'язків за договором оренди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне відмовити в позові і в частині стягнення судових витрат.

Виходячи з наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 63,65 СК України, ст. 760 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: