Постанова № 33988854, 01.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 5010/627/2012-5/53

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 10.07.2013 року;

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2013 року;

у справі № 5010/627/2012-5/53;

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача: Дитячо-оздоровчого комплексу Ворохтянської навчальної спортивної бази «Україна» Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України, смт. Ворохта

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 85 345,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність № 180 від 18.01.2013 року;

від відповідача: Вінтоняк М.І. - керівник;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дитячо-оздоровчого комплексу Ворохтянської навчальної спортивної бази «Україна» Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України про стягнення 85 345,00 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2013 року у справі № 5010/627/2012-5/53 (суддя Цюх Г.З) в позові ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу б/н від 10.07.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають безпосереднє значення для справи. А саме скаржник стверджує, що суд не звернув уваги на те, що акти звірки від 29.12.2010 року, та від 01.03.2011 року підтверджують факт заборгованості відповідача перед позивачем у суму 85 345,00 грн.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 26 від 30.09.2013 року, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2009 року між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та Дитячо-оздоровчим комплексом навчальної спортивної бази «Україна» в Івано-Франківській області (покупець) було укладено договір поставки № 0312-09. Згідно умов договору продавець зобов'язався поставити відповідачу вугілля по ціні 650 грн. за тонну на суму 162500 грн.

Згідно накладних № 00000006 від 24.12.2009р. на суму 15340 грн. та № 48/1 від 05.05.2010р. на суму 70005 грн. позивач поставив відповідачу вугілля на суму 85 345,00 грн.

Пізніше, 29.12.2010 року між ФОП ОСОБА_2 (цедент) та ПВФ «Вуглеконтракт» (цесіонарій) було укладено договір уступки вимоги. Згідно умов якого цедент передав, а цесіонарій набув права вимоги, належне цедентові і став кредитором за договором про поставку вугілля № 0312-09 від 03.12.2009 року укладеного між цедентом і Дитячо-оздоровчим комплексом «Ворохтянська навчально-спортивна база «Україна».

Також, 29.12.2010 року між ФОП ОСОБА_2 (цедент) та ПВФ «Вуглеконтракт» (цесіонарій) було укладено договір про компенсацію уступки вимоги (цесії). Згідно умов якого, ПВФ «Вуглеконтракт» набуло право вимагати від Дитячо-оздоровчого комплексу Ворохтянської навчальної спортивної бази «Україна» належного виконання зобов'язання за договором поставки № 0312-09 від 03.12.2012 року в частині сплати 85 345 грн. (п.2 договору).

В подальшому, 25.01.2011 року відповідачем було перераховано на рахунок ПВФ «Вуглеконтракт» 59900,00 грн. боргу за поставку вугілля згідно договору № 0312-09 від 03.12.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25.01.2011 року.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2012 року у справі № 20/5005/16077/2011 було відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до Приватної виробничої фірми «Вуглеконтракт» про розірвання договору уступки вимоги (цесії) від 29.12.2010 року.

Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 у справі №904/347/13-г було відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до Приватної виробничої фірми «Вуглеконтракт» про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 29.12.2010 року.

ФОП ОСОБА_2 при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з Дитячо-оздоровчого комплексу Ворохтянської навчальної спортивної бази «Україна» Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України 85 345,00 грн. заборгованості згідно договору поставки від 03.12.2009 року.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор).

Матеріалами справи підтверджено, що 29.12.2010 року між ФОП ОСОБА_2 (цедент) та ПВФ «Вуглеконтракт» (цесіонарій) було укладено договір уступки вимоги (цесії), згідно умов якого цедент передав, а цесіонарій набув права вимоги, належне цедентові і став кредитором за договором про поставку вугілля № 0312-09 від 03.12.2009 року в частині сплати 85 345,00 грн.

Вказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін.

Враховуючи те, що позивач передала право вимоги ПВФ «Вуглеконтракт» за договором про поставку вугілля № 0312-09 від 03.12.2009 року в частині сплати 85 345,00 грн., позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до Дитячо-оздоровчого комплексу Ворохтянської навчальної спортивної бази «Україна» Центральної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України про стягнення заборгованості по договору поставки вугілля № 0312-09 від 03.12.2009 року в частині сплати 85 345,00 грн. не підлягають до задоволення.

Необґрунтованим є твердження апелянта про те, що після укладення договору уступки вимоги (цесії) від 29.10.2010 року ФОП ОСОБА_2 не повідомляла відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, а тому боржник не сплатив борг новому кредитору. Адже, з матеріалів справи вбачається, що 25.01.2011 року відповідачем було перераховано на рахунок ПВФ «Вуглеконтракт» 59 900,00 грн. боргу за поставку вугілля згідно договору № 0312-09 від 03.12.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25.01.2011 року.

Посилання апелянта на акти звірки від 29.12.2010 року, та від 01.03.2011 року, як на доказ підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у суму 85 345,00 грн., суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом ст.1 зазначеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до чинного законодавства акт звірки -це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Акти звірки заборгованості на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є належними доказами, тому що вони не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків позивача та відповідача, зазначені акти звірки розрахунків носять суто інформаційний характер.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.