Рішення № 33988580, 03.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2013 р. Справа № 917/1709/13

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_3)

про стягнення 3558,45 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Таращенко В. І.;

від відповідача: ОСОБА_3

Розглядається позовна заява про стягнення 3558,45 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що у спірному приміщенні відсутні прилади опалення, в зв'язку з чим відповідач теплову енергію не споживав; оплаті підлягає фактично отримана теплова енергія, проте доказів отримання її відповідачем позивач не надав; заявлення відповідачем вимог на підставі на ст. 1212 ЦК України є необґрунтованим, оскільки відповідач майна позивача не набував.

В судовому засіданні 03.10.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" (позивачем) та фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_1 (відповідачем) був укладений договір від 11.06.2009р. № 396 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. За цього договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався постачати теплову енергію для забезпечення опалення приміщень відповідача (споживача) - магазину, який розміщений на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, а споживач зобов'язався сплачувати за опалення, виходячи з фактичного обсягу спожитої теплової енергії по затвердженому тарифу (а.с.9-10).

В зв'язку із реєстрацією шлюбу прізвище споживача змінилося з ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1, виданим Відділом РАЦС Лубенського МРУЮ 24.06.11р. (а.с.12).

Відповідно до п. 19 Договору він заключний на період для опалення з 11.06.2009р. по 15.04.2010р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору.

У березні 2012 року відповідач надіслав позивачу заяву від 12.03.2012р. про відмову від пролонгації договору на відпуск теплової енергії з 15 квітня 2012року. Дана заява отримана позивачем 14.03.2012р., що підтверджується відміткою на заяві та не заперечується позивачем (а.с.17).

Отже, договір від 11.06.2009. № 396 припинив свою дію 15.04.2012р.

17.09.2012р. представником позивача було здійснено обстеження системи централізованого опалення в приміщенні відповідача по АДРЕСА_1 та складено акт, яким зафіксовано факт самовільного від'єднання від системи центрального опалення шляхом демонтажу приладів опалення (а.с.19).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.02.2013. у справі№18/2419/12, за позовом ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" до ФОП ОСОБА_1, останню зобов'язано відновити централізоване опалення магазину (а.с.14).

При цьому у даному рішення господарським судом встановлено, що

- приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, використовується для підприємницької діяльності відповідача, є нежитловим;

- відповідачем проведено самовільне відключення нагрівальних приладів внутрішньої системи опалення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. рішення по справі № 18/2419/12 залишено без змін (а.с.50-53).

Отже, дане рішення набрало законної сили, а встановлені в ньому факти приймаються судом на підставі ст. 35 ГПК України.

На даний час відповідач відновлення централізованого опалення магазину не провів.

Позивач, посилаючись на те, що система опалення магазину відповідача є невід'ємною частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення багатоквартирного будинку, заявив вимоги про стягнення 3558,45 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013р. за ст. 1212 ЦК України, вартість спожитої відповідачем теплової енергії позивач визначив розрахунковим методом.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Як було встановлено вище судом, договір № 396 від 11.06.2009р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у спірне приміщення припинив свою дію. Нового договору сторони не уклали. Позивач не вертався до суду з позовом до відповідача про укладення договору на теплопостачання.

Отже, протягом спірного періоду з жовтня 2012 р. по квітень 2013р. договірні відносини між сторонами щодо теплопостачання не існували.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого інших осіб чи наслідком події.

За ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За даною нормою на позивача покладається обов'язок доведення факту дійсного передання відповідачем майна, доведення кількості фактично переданого майна, його вартості.

Тобто позивач повинен довести факт підключення спірних приміщень відповідача до опалення, режиму та обсягів споживання відповідачем теплової енергії у спірний період.

Правова позиція про необхідність доведення таких обставин в аналогічних справах також зазначена в постанові вищого господарського суду України від 09 липня 2013 року у справі № 5009/3877/12 (електронний режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/32332452).

Як було встановлено судом, відповідачем проведено самовільне відключення нагрівальних приладів внутрішньої системи опалення.

Відсутність приладів опалення у спірному приміщенні також підтверджується актом позивача від 17.09.2012р., листом позивача від 19.09.2012р., вищевказаними судовими рішеннями (а.с.19, 20).

Відповідач також повідомив про відсутність у спірному приміщенні приладів опалення, в підтвердження чого надав акт від 01.08.2012р. та касові чеки на придбання електричних конвекторів нагрівання повітря, рахунки за використану електричну енергію.

Позивачем не надано доказів про підключення приміщень відповідача до опалення та доказів, які б підтверджували подачу відповідачу теплової енергії в зазначеному позивачем обсязі у спірний період.

Документальних доказів щодо режиму та обсягів споживання відповідачем теплової енергії у спірний період позивач суду не надав.

Кількість поставленої відповідачем теплової енергії протягом спірного періоду була визначена позивачем розрахунковим шляхом.

При цьому не надано жодного первісного документу, що б підтверджувало постачання відповідачу теплової енергії у зазначеній кількості фактично.

Розрахунок теплового навантаження на опалення за період жовтень 2012 р. - квітень 2013р. позивачем проведено з розрахункової температури зовнішнього повітря для м. Лубни -23о С (а.с.29). Визначений на підставі цих даних коефіцієнт застосовано позивачем при визначені обсягу фактично спожитої теплової енергії за весь період.

При цьому жодних доказів того, що температура повітря у м. Лубни становила -23о С як в осінні чи весняні місяці (жовтень, листопад, березень, квітень) так і в зимові позивач суду не надав.

Позивач посилається на те, що розрахунок теплового навантаження проведено відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198.

Проте в ч.2 п.23 Правил № 1198 зазначено, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

Договір між сторонами на теплопостачання не укладався, тепловикористальне обладнання відключено.

Таким чином, враховуючи недоведення позивачем факту підключення спірних приміщень відповідача до опалення, режиму та обсягів споживання відповідачем теплової енергії у спірний період, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 08.10.2013р.

Суддя Безрук Т.М.