Рішення № 33988524, 30.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2013 р.Справа № 916/2079/13

За позовом: Приватного підприємства "ДІ ВІ";

До відповідача: Приватного підприємства "ГЕРЮШ"

про стягнення 29 332,50грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Сахарова Н.М. - довіреність від 12.06.13р.; Олефір А.М. довіреність №52 від 10.09.2013р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : Приватне підприємство "ДІ ВІ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ГЕРЮШ" про стягнення 26884,8грн., яка складається з основного боргу - 24 000грн., 3% річних в сумі 840грн. та відсотку за користування коштами в розмірі 2044,80грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2012р. було порушено провадження по справі №916/2079/13.

20.09.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 332,50грн., яка складається з основного боргу - 24 000грн., 3% річних в сумі 1063,20грн. та відсотку за користування коштами в розмірі 2548,80грн.

У судовому засіданні 30.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.04.2012р. за платіжним дорученням №28 ПП „Ді Ві" помилково перерахувало на рахунок ПП „Герюш" 24 000 грн. за еспарцет по рахунку №8 від 10.04.2012р., однак, вказаний рахунок до оплати був пред'явлений СВК „Банновка", яке станом на дату виставлення рахунку не існувало у зв'язку з реорганізацією у ТОВ „Ніка Ін вест Агро". Таким чином, фактично рахунок ПП „Ді Ві" не пред'являвся та кошти ПП „Герюш" були перераховані помилково. Позивач 17.06.2012р. звернувся до ПП „Герюш" з листом про повернення помилково перерахованих коштів на рахунок №26003348499 в АТ „Райффайзен банк Аваль" у м.Києві, однак, відповідач на лист не відповів та кошти не повернув.

З підстав неповернення ПП „Герюш" коштів позивач нарахував до стягнення з відповідача проценти за користування грошовими коштами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає - 26884,8грн., яка складається з основного боргу - 24 000грн., 3% річних в сумі 840грн. та відсотку за користування коштами в розмірі 2044,80грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

20.09.2013р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 332,50грн., яка складається з основного боргу - 24 000грн., 3% річних в сумі 1063,20грн. та відсотку за користування коштами в розмірі 2548,80грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 10.04.2012р. за платіжним дорученням №28 ПП „Ді Ві" помилково перерахувало на рахунок ПП „Герюш" 24 000 грн. за еспарцет по рахунку №8 від 10.04.2012р., однак, вказаний рахунок до оплати був пред'явлений СВК „Банновка", яке станом на дату виставлення рахунку не існувало у зв'язку з реорганізацією у ТОВ „Ніка Інвест Агро". Таким чином, фактично рахунок ПП „Ді Ві" не пред'являвся та кошти ПП „Герюш" були перераховані помилково.

17.06.2012р. позивач звернувся до ПП „Герюш" з листом про повернення помилково перерахованих коштів на рахунок №26003348499 в АТ „Райффайзен банк Аваль" у м.Києві.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зв'язку з тим що у Відповідача відсутні законні підстави для набуття грошових коштів, грошові кошти, перераховані Позивачем, з урахуванням вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню Відповідачем, як безпідставно одержані кошти у сумі 24 000грн..

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені суд зазначає, що ухвалами господарського суду Одеської області від 07.08.2013р., 09.09.2013р. позивача було зобов'язано надати розрахунок суми пені з урахуванням ст. 232 ГК України, але позивачем невірно було розраховано суму пені без урахування п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 2548,80грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає у розмірі 25063,20грн., яка складається з суми основного боргу - 24 000грн. та 3% річних 1063,20грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ГЕРЮШ" (68733,Одеська обл, Болградський район, с. Виноградовка, вул Лимана, 1а, код ЄДРПОУ 19199910) на користь Приватного підприємства "ДІ ВІ" (6875, Одеська обл, Болградський район, с. Баннівка, вул. Леніна, буд. 34, код ЄДРПОУ 37801816) - заборгованість у розмірі 25063,20грн., яка складається з суми основного боргу - 24 000грн. та 3% річних 1063,20грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.10.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.