Рішення № 33988458, 07.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.2013 Справа № 905/6782/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику судді Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м. Слов'янськ Донецької області

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 11047,16грн., пені - 531,65грн., інфляції - 17,51 грн., 3 % річних - 152,02грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - Караваєва Н.В. (за довіреністю № юр/7714 від 28.12.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 07.10.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м. Слов'янськ Донецької області (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 11047,16грн., пені - 321,67грн., інфляції - 18,02грн., 3 % річних - 150,75грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором на постачання теплової енергії № 430 від 22.10.2008р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені у сумі 321,67грн., інфляційних - 18,02грн. та 3 % річних - 150,75грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав (у копіях): договір на постачання теплової енергії № 430 від 22.10.2008р. та додатки до нього; акт про включення опалення від 15.10.2012р.; постанову № 26 від 10.09.2011р.; лист № 09/4337 від 10.10.2011р.; рахунки № 430 за жовтень 2012р. - квітень 2013р.; реєстр поштових відправлень; розрахунок позовних вимог; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує, посилаючись на ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 509, 525, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: копію акту звірки станом на 01.10.2013р. та докази його надіслання на адресу Відповідача (а.с. 43-44).

У судовому засіданні 07.10.2013р. представник Позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а саме просив стягнути з Відповідача пені у розмірі - 531,65грн., інфляції - 17,51грн., 3 % річних - 152,02грн., наполягав на вирішенні спору в цьому засіданні, незважаючи на відсутність Відповідача.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові. З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (У межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1) Відповідач повинен був отримати ухвалу про порушення провадження у справі в період з 28.09.2013р. по 02.10.2012р.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника Відповідача, належним чином повідомленого, та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 430 (а.с.7-9), згідно умов п.п. 1.2. Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію для всіх об'єктів загальною площею 80,3 м2, а Споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Відповідно до п. 10.1. договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований Споживач та діє до 22.10.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.2. договору).

Умовами розділу 6 договору сторонами передбачено порядок здійснення оплати, зокрема:

- п.6.2. «розрахунковим періодом є календарний місяць»;

- п.6.3. «Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100 % вартість зазначеної в договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця».

Відповідно до п. 7.2.3. договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єктів підприємницької діяльності 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100 % суми заборгованості.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 26 від 10.09.2011р. встановлені тарифи для споживачів - 905,70грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Як вбачається з акту на підключення опалення, 15.10.2012р. здійснено підключення опалення об'єту за адросою: АДРЕСА_1

Згідно умов договору Позивачем була поставлена Відповідачу теплова енергія та виставлені рахунки за поставлену теплову енергію за жовтень 2012р. № 430 (а.с. 16), за листопад 2012р. № 430 (а.с. 18), за грудень 2012р. № 430 (а.с. 20), за січень 2013р. № 430 (а.с. 22), за лютий 2013р. № 430 (а.с. 24), за березень 2013р. № 430 (а.с. 26), за квітень 2013р. № 430 (а.с. 28) на залальну суму 11047,16грн., які були надіслані Відповідачу 08.11.2012р., 14.12.2012р., 16.01.2013р., 11.02.2013р., 06.03.2013р., 27.03.2013р., 30.04.2013р. відповідно.

З огляду на не виконання зобов'язання зі сплати боргу за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 11047,16грн., пеню - 321,67грн., інфляційні нарахування в розмірі 18,02грн., 3 % річних - 150,75грн.

Заявою від 07.10.2013р. Позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідач процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с. 44), складеного та підписаного Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 07.10.2013р., а саме: про стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 11047,16грн., пені - 531,65грн., інфляційних нарахувань - 17,51 грн., 3 % річних - 152,02грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору на постачання теплової енергії № 430 від 22.10.2008р., а також стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору на постачання теплової енергії № 430 від 22.10.2008р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 430 від 22.10.2008р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичними ресурсами.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що ати виконаних послуг були отримані та підписані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 11047,16грн.

Стосовно нарахованих пені, 3% річних та інфляційних то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається, сторонами у п. 7.2.3. договору встановлено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили передплату за поставлену теплову енергію (п. 6.3 договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за жовтень 2012р. - 01.11.2012р., за листопад - 01.12.2012р., за грудень - 01.01.2013р., за січень 2013р. - 01.02.2013р., лютий 2013р. - 01.03.2013р., березень 2013р. - 01.04.2013р., за квітень - 01.05.2013р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 531,65грн. - пені, 17,51 грн. - інфляційні нарахування, 152,02грн. - 3 % річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі визначеному Позивачем.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м. Слов'янськ Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі стягнення суми боргу у розмірі 11047,16грн., пені - 531,65грн., інфляції - 17,51грн., 3 % річних - 152,02грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, б.38, ЄДРПОУ 26221744) в інтересах виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» Обласного комунального підприємства «Слов'янськтепломережа» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Іскри, 5, ЄДРПОУ 05540965) суму боргу у розмірі 11047,16грн., пеню - 531,65грн., інфляційні - 17,51 грн., 3 % річних - 152,02грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 23391/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

2 - позивачу

1 - відповідачу