Рішення № 33988440, 04.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2013 р. Справа № 911/3432/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне

про стягнення 34331,08 грн.

за участю представників:

від позивача: Бонтлаб В.В. (дов. від 31.07.2013 р.);

від відповідача: Мікульський К.В. (дов. № 677 від 02.04.2009 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» (далі - відповідач) про стягнення 34331,08 грн., з яких: 24377,53 грн. 36% річних та 9953,55 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 911/281/13-г з відповідача було стягнуто 109363,31 грн. заборгованості за договором поставки № КВ-11/12 від 09.08.2012 р., 7226,97 грн. 36% річних, 3003,01 грн. пені, 21872,67 грн. штрафу та 2829,32 грн. витрат по сплаті судового збору. Вказане рішення було виконано відповідачем 14.08.2013 р., в зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.1.1. договору нараховано відповідачу 9953,55 грн. пені та на підставі п. 7.7. договору 24377,53 грн. 36% річних.

Представник позивача у судових засіданнях 17.09.2013 р. та 04.10.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2013 р. не з'явився, а в судовому засіданні 04.10.2013 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання сторонами даного спору та укладення мирової угоди. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив, в зв'язку з відсутністю у позивача наміру укладати з відповідачем мирову угоду.

З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом не задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» (покупець) було укладено договір поставки № КВ-11/12 (договір), відповідно до умов якого в терміни, визначені договором, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № КВ-11/12 від 09.08.2012 р. в частині оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 911/281/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р., стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» 109363,31 грн. заборгованості, 7226,97 грн. 36% річних, 3003,01 грн. пені та 21872,67 грн. штрафу та 2829,32 грн. витрат по сплаті судового збору, всього 144295,28 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 911/281/13-г було повністю виконано відповідачем 14.08.2013 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, з яких вбачається, що 12.07.2013 р. відповідачем було перераховано позивачу 10000,00 грн., 15.07.2013 р. - 10000,00 грн., 16.07.2013 р. - 10000,00 грн. та 14.08.2013 р. - 114295,28 грн.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором поставки № КВ-11/12 від 09.08.2012 р. у сумі 109363,31 грн. була погашена відповідачем саме 14.08.2013 р., оскільки позивач відповідно до вимог ст. 534 ЦК України сплачені відповідачем за період з 12.07.2013 р. по 16.07.2013 р. грошові кошти спочатку зарахував на відшкодування витрат зі сплати судового збору та погашення заборгованості зі сплати процентів та неустойки.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договору.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9953,55 грн. пені.

Відповідно до п. 7.1.1. договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.8. договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 ЦК України продовжується до 3 років.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 9953,55 грн. пені, нарахованої на заборгованість у сумі 109363,31 грн. за період з 01.01.2013 р. по 14.08.2013 р.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 р. у справі № 911/281/13-г, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню та 36% річних, що нараховані на заборгованість у сумі 109363,31 грн. за період з 26.10.2012 р. по 31.12.2012 р., в зв'язку з чим заявлений позивачем період нарахування пені є обґрунтованим.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, то вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24377,53 грн. 36% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.7. договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Отже, сторонами в п. 7.7. договору встановлено інший розмір процентів річних, а саме 36% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у разі прострочення відповідачем оплати отриманого товару.

Позивач просить стягнути з відповідача 36% річних у сумі 24377,53 грн., які нараховані за загальний період з 01.01.2013 р. по 14.08.2013 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок відсотків річних є арифметично вірним, то вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» (07612, Київська обл., Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, 18-А, код 34099299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (54000, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Велика Морська, 143, код 35472893) 9953,55 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три грн. 55 коп.) пені, 24377,53 грн. (двадцять чотири тисячі триста сімдесят сім грн. 53 коп.) 36% річних та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 09.10.2013 р.