Вирок № 33987928, 08.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15360/13-к

Провадження № 1-кп/344/450/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря Карпенко І.В.

прокурора Лободіної О.С.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по звинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Стриганці, Тисменицького району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1, одруженої, на утриманні осіб немає, не працюючої, пенсіонерки за віком, інваліда третьої групи загального захворювання довічно, освіта вища, раніше не судимої, українки, громадянки України,

за ч. 2 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 ставиться у вину, що вона, будучи службовою особою одержала неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням свого службового становища, за наступних обставин.

Відповідно до наказу головного лікаря Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 03 лютого 2000 року, обвинувачена займала посаду завідуючої наркологічним відділенням вказаного диспансеру з 03 лютого 2000 року та керувалась в роботі посадовою Інструкцією завідуючої наркологічним відділенням № 2, відповідно до п. 1.7. якої розпорядження завідуючої відділенням є обов'язковими для лікарів, середнього та молодшого медперсоналу керованого ним відділення, виконувала організаційно-розпорядчі функції, тобто була службовою особою та у відповідності до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

23 серпня 2013 року близько 12 год. до обвинуваченої, яка перебувала на своєму робочому місці, звернулась гр. ОСОБА_3 для з'ясування, що необхідно для прийняття на стаціонарне лікування від алкоголізму її знайомого у підпорядковане ОСОБА_2 наркологічне відділення № 2. В ході розмови обвинувачена повідомила гр. ОСОБА_3, що за прийняття на лікування та проведення нею самого лікування особи необхідно передати їй неправомірну вигоду в розмірі 750 грн., на що ОСОБА_3 погодилась.

Того ж дня ОСОБА_3 звернулася із заявою з приводу вказаного до Івано-Франківського MB УМВС України в області, яким було розпочато кримінальне провадження № 12013090010002568.

29 серпня 2013 року близько 13 год. обвинувачена, будучи службовою особою та переслідуючи корисливий мотив, у приміщенні лікарського кабінету наркологічного відділення № 2 вказаного вище диспансеру, що в м. Івано-Франківську по вул. Млинарська, 2А, згідно попередньо існуючої домовленості, одержала від гр. ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 800 грн. за сприяння у прийнятті на стаціонарне лікування від алкоголізму та проведення самого лікування іншої особи.

Після одержання неправомірної вигоди у вказаній сумі обвинувачена була викрита працівниками СДСБЕЗ Івано-Франківського MB «на гарячому», а предмет неправомірної вигоди - грошові кошти на загальну суму 800 грн. у неї вилучено.

08 жовтня 2013 року під час судового розгляду захисником обвинуваченої подано угоду про визнання винуватості від 07 жовтня 2013 року з клопотанням про її затвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, суд переходить до розгляду угоди, якщо таку було досягнуто під час судового провадження.

Угода укладена між обвинуваченою ОСОБА_2 та прокурором прокуратури м. Івано-Франківська Демяником В.М. про визнання винуватості від 07 жовтня 2013 року, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди, що злочин обвинуваченою було вчинено саме при викладених вище обставинах, а шкоди не заподіяно.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченої слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 368 КК України та узгодили покарання у вигляді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України в розмірі 10000 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах усіх форм власності строком на 1 рік.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вказаному визнала повністю, згоду на призначення узгодженого виду покарання підтримала, а угоду про визнання винуватості від 07 жовтня 2013 року просила затвердити.

Прокурор та захисник вважають, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз'яснивши ОСОБА_2 суть звинувачення та вид узгодженого покарання, її права передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачена правильно розуміє зміст наданих їй прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R ( 87 ) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченої відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок. А також враховує таке.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачена в судовому засіданні визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості і, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акту, фактичним обставинам справи та вимогам ст. 472 КПК України, а звинувачення, з яким погоджується обвинувачена є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченої за ч. 2 ст. 368 КК України, оскільки вона, будучи службовою особою одержала неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням свого службового становища, за наступних обставин і відповідно до ст. 349 КПК України при визнанні обвинуваченою своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу обвинуваченої, її стан здоров'я, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, визнано повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, те, що є пенсіонером за віком, інвалідом третьої групи загального захворювання довічно, позитивно характеризується по місцю проживання та попереднього місця праці, що відповідає як закону так і фактичним даним кримінального провадження і, що обставини, які обтяжують відповідальність відсутні.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе застосувати ст. 69 КК України, яка передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може бути призначено основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діяння ОСОБА_2 є правильною, визнає, що вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що пом'якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, що також дає підстави суду дійти висновку, про те, що узгоджене сторонами покарання може бути призначене, оскільки ґрунтується на фактичних обставинах провадження і відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

За таких обставин, узгоджене сторонами покарання відповідає вказаним вимогам та санкції ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а також відповідає і тяжкості фактично вчиненого, і є справедливим.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі викладеного, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 07 жовтня 2013 року укладену між прокурором прокуратури м. Івано-Франківська Демяником В.М. та обвинуваченою ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винною за ч. 2 ст. 368 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання, застосувавши ст. 69 КК України - штраф в розмірі 10000 ( десять тисяч ) гривень з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах усіх форм власності строком на один рік.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - особисте зобов'язання.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 код ДРФО НОМЕР_1 у користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області з зарахуванням на р/р 31112115700002 УДК в Івано-Франківській області, МФО 836014, код 37952250 - 1370 ( одна тисяча триста сімдесят ) гривень 08 коп. витрат за проведення експертиз.

Речові докази в кримінальному провадженні, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження :

- предмет неправомірної вигоди грошові кошти на загальну суму 800 ( вісімсот ) гривень ( вісім купюр номіналом по 100 грн. кожна, серіями та номерами: ГЕ 5766131, АИ 9936973, ЗВ 1301904, ГА 5495557, КЕ 1712969, КР 9342936, ЕХ 9684542, ГЗ 9602342) - повернути власнику ОСОБА_3;

- ватні тампони зі змивами з рук ОСОБА_2, взірець хімічної речовини «Промінь-1» на аркуші паперу, аркуш паперу із написом «ОСОБА_5 800 гривень, 750» - знищити;

- оптичний носій компакт-диск до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 із записом розмови між нею та ОСОБА_2, що відбувся 23 серпня 2013 року - зберігати при матеріалах досудового розслідування.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченій негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович