Ухвала суду № 33987559, 29.08.2013, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/4149/13-а

Провадження № 6-а/209/27/13

У Х В А Л А

"29" серпня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевий адміністративний суд у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

при секретарі Кукса О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву стягувача ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду як місцевого адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни. На обґрунтування заяви вказує, що 18 січня 2011 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено постанову по адміністративній справі №2а/229/10 за його позовом до відповідача, згідно якої відповідача було зобовязано перерахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни та ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» починаючи з 13 чарвня 2010 року з урахуванням раніше виплачених сум до зміни правового регулювання здійснення нарахування та здійснення вищезазначених виплат. На підставі постанови було видано виконавчий лист №2а-229/2011 від 12 лютого 2013 року, який було передано на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області. 24 квітня 2013 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно якого виконавчий лист було повернуто стягувачу в звязку із змінами в законодавстві та неможливістю виконати рішення суду. Стягувач в заяві посилається на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якого було змінено правове регулювання виконання судового рішення, та в звязку з відмовою боржника виконати судове рішення у добровільному порядку можливо змінити спосіб та порядок його виконання, змінивши в резолютивній частині рішення слова щодо зобовязання здійснити перерахунок та виплату на стягнути.

Суд вивчивши матеріали справи та матеріали заяви, дослідивши чинне законодавство приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд зазначає, що приписи ст. 263 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини постанови, яка містить висновки суду по суті позовних вимог. Отже, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України «Про виконавче провадження від 08.03.2011 року № 3674-VI. Згідно статті 36 вказаного Закону, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд зазначає, що спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів по суті є іншою позовною вимогою, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції. В даному випадку стягувач фактично пропонує не зміну способу виконання, а зміну резолютивної частини вищезазначеної постанови суду. Також стягувач в заяві посилається на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якого було змінено правове регулювання виконання судового рішення, та в звязку з відмовою боржника виконати судове рішення у добровільному порядку можливо змінити спосіб та порядок його виконання, змінивши в резолютивній частині рішення слова щодо зобовязання здійснити перерахунок та виплату на стягнути. Однак закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України). Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" набув чинності з 01 січня 2013 року, тобто регулює особливості виконання судових рішень на майбутнє. При цьому, у Законі відсутні посилання та пряма вказівка на його зворотню дію у часі до його прийняття. Порядок виконання постанови суду від 18 жовтня 2012 року не підпадають під дію вказаного Закону, так як постановлені до 01.01.2013 року.

Таким чином, проаналізувавши чинний Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", норми КАС України, суд приходить до висновку, що підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення не має, оскільки судом був розглянутий інший предмет спору немайнового характеру (стягнення конкретної суми коштів з відповідача на користь позивача судом не вирішувалось). Крім того судом не визначалася конкретна сума яка повинна бути виплачена стягувану, в той час як останній вказує на конкретну суму яку необхідно стягнути, але не надає жодних доказів та підтверджень щодо розміру цієї суми.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 186, 263 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви стягувача ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинска Є.Д. Багбая