Постанова № 33985530, 01.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2357/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Люлькіс І.М., Левицької-Корчун В.І., Ляшенко О.І.

представників відповідача: Щура А.А., Слугоцького А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (далі - ТОВ "Ялтушків", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013р. замінено відповідача - Барську міжрайонну державну податкову інспекцію її правонаступником - Жмеринською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ).

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ялтушків" (код ЄДРПОУ 36318491) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2009 року по 31.12.2012 року.

За результатами якої складено акт №142/22/36318491 від 13.02.2013 року

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Ялтушків" вимог:

- п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено податок на прибуток який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 330249,00 грн., в т.ч. за І-ше півріччя 2010 року в сумі 48 313,00 грн., за ІІІ квартали 2010 року в сумі 136497,00 грн.;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму в сумі 376389,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 11733,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 77560,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 15278,00 грн., за січень 2011 року в сумі 137379,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 8212,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 8212,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 8212,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 12709,00 грн., та січень 2012 року в сумі 34497,00 грн.;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755від 02.12.2010 року в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено залишок від'ємного значення в рядку 24 декларації за грудень 2012 року на загальну суму 67872,00 грн.;

- п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року в результаті чого платником в періоді який перевіряється користувався податковою пільгою всупереч умовам її надання, в результаті чого платником не сплачено до бюджету податок на додану вартість в загальній сумі 139847,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 5507,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 69584,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 30111,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 148,00 грн., за січень 2012 року в сумі 34497,00грн.;

- п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року в результаті чого платник в періоді який перевіряється не правомірно використовував спеціальний режим оподаткування;

- п.301.1. ст.301, п.308.1 ст.308, п.309.1 ст.309 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року внаслідок чого платник у періоді який перевіряється не правомірно перебував платником фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до вимог п.309.1 ст.309 Податкового кодексу України - "у разі якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75%, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах" відповідно п.п.308.6.2 "б" п.308.6 ст.308 глави 2 Податкового кодексу України - "у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення";

- п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в результаті чого в періоді який перевіряється платником податку отримано дохід як додаткове благо на загальну суму 16994,05 грн., що являється наданням матеріального блага без утримання податку з доходів фізичних осіб;

- п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України , внаслідок чого нарахована пеня за несвоєчасну сплату податку в сумі 103,50 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 01.03.2013 року: №0000102200, яким ТОВ "Ялтушків" збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на 376389,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 197548,00 грн. (а.с.20); №0001102200, яким ТОВ "Ялтушків" збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 330022,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 82506,00 грн. (а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Ялтушків", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001102200 від 01.03.2013 року слугував висновок податкового органу про заниження бази оподаткування податком на прибуток підприємств у зв'язку із невключенням до складу валового доходу умовно нарахованих відсотків та сум фінансової допомоги. Крім того, позивач завищив валові витрати шляхом включення до їх складу витрати з надання послуг та списання ТМЦ, що не використовувались у власній господарській діяльності ТОВ "Ялтушків".

Колегія суддів погоджується із даними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в чинного на момент існування спірних правовідносин) валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Отже, валові доходи платника податків не збільшуються на суму умовно нарахованих відсотків лише у випадку отримання поворотної фінансової допомоги від осіб, що не є платниками податку на прибуток.

Відповідно до матеріалів справи, позивач отримав поворотну фінансову допомогу від фізичних осіб, які не є платниками податку з прибутку підприємств, та попередню оплату за товар, яка в подальшому не була повернене, на загальну суму 207150 грн. Разом з цим, позивач дану суму не відобразив в рядку 01.6 декларації з податку на прибуток «інші доходи».

Згідно п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у випадку отримання поворотної фінансової допомоги від платників податку сума умовно нарахованих відсотків вважається безповоротною фінансовою допомогою та підлягає оподаткуванню згідно п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Встановлено, що позивач в періоді, який охопила перевірки, отримував позики від наступних платників податку на прибуток підприємств: від ТОВ «ХК Іноваційні технології» за договором позики №300410-01 від 30.04.2010 року, від ТОВ «Кенітал Лізинг Менеджмент» за договором позики б/н від 04.06.2010 року, від ТОВ «Тран-Буд-Технології» Договір за договором позики б/н від 04.06.2010 року.

Суми позики за вказаними договорами були повернені позивачем однак, останнім не було нараховано та відображено в рядку 01.6 декларації з податку на прибуток «інші доходи» умовні відсотки на загальну суму 3224 грн.

Таким чином, позивачем було занижено суму валового доходу за 2010 рік на 210374 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати зокрема такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що 12.10.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Замовник) та Ялтушівською дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (Підрядник) укладено договір підряду №14-18-199/814. Згідно умов даного договору Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на власний ризик за письмовим завданням Замовника виконати роботи з використанням своїх, та/або залучених, та/або наданих Замовником матеріалів та устаткування, результатом яких буде розробка новітніх технологій та отримання врожаю, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти й оплатити виконані роботи (п.1.1 Договору).

01.09.2010 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Первісний Замовник), Ялтушівською дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (Підрядник) та ТОВ "Ялтушків" (Новий Замовник) укладено додаткову угоду №3/730 до договору підряду від 12.10.2009 року. Предметом угоди передбачено, що всі права та обов'язки за договором підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року, які ніс Первісний Замовник з моменту підписання даної додаткової угоди приймає на себе Новий Замовник, який стає стороною договору підряду, укладеного між Первісним Замовником та Підрядником 12.10.2009 року (а.с.76). Зміна Замовника у відповідності до даної додаткової угоди не тягне за собою жодних інших змін умов договору підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року, крім тих, що обумовлені даною додатковою угодою (п.3.2 угоди).

Тобто, в даному випадку, з підстав умов укладеного договору підряду, вбачається, що вирощена сільськогосподарська продукція належала підряднику - Ялтушівській дослідно-селекційній станції.

З метою виконання умов вказаного договору та для отримання відповідного урожаю (озима пшениця, яра вика, соя) ТОВ "Ялтушків" понесло відповідні витрати на надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції, а саме витрати на боронування, коткування, дискування, культивація, вартість паливно-мастильних матеріалів, насіння, засоби захисту рослин і т.д. на загальну суму 1063914 грн. Вказані суми позивач відніс до складу валових витрат у відповідних звітних періодах.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Із матеріалів справи встановлено та не спростовано позивачем відсутність у ТОВ "Ялтушків" виробничих потужностей для вирощування власної сільськогосподарської продукції. Крім того, позивачем було визнано удаваний характер укладеного договору підряду, який за своєю суттю є договором контрактації сільськогосподарської продукції, а фактично спрямований на виробництво ТОВ "Ялтушків" сільськогосподарської продукції.

Проаналізувавши положення договору підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року, додаткової угоди №3/730 від 01.09.2010 року та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач відніс до складу власних валових витрат, витрати на виготовлення (вирощування) продукції, власником якої він не являється. Необхідно зауважити, що формування вказаних витрат повинно було формуватись в межах договору та проводитись як купівля-продаж, а не як списання ТМЦ.

Отже, позивач не мав правових підстав відносити до витрат, витрати згідно договорів з юридичними особами на поставку паливно-мастильних матеріалів, насіння, засобів захисту рослин, послуг на виконання робіт сільськогосподарською технікою та інше. Тобто, понесені позивачем витрати по вирощуванню сільськогосподарської продукції у 2010 році на загальну суму 1063914 грн., не можна віднести до складу валових витрат та врахувати під час визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 01.03.2013 року, слугував висновок відповідача про неправомірне використання позивачем в період з 01.03.2011 року по 31.12.2012 року спеціального режиму оподаткування, внаслідок чого, платником занижено податкові зобов'язання відображені у рядку 1Б Декларацій "операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" в загальній сумі 437196 грн.

У відповідності до наданих первинних документів та розрахунків, ТОВ "Ялтушків", у період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р. користувалось спеціальним режимом оподаткування як сільськогосподарське підприємство та здійснило операції з поставки сільськогосподарської продукції, у вартості якої сплачено податок на додану вартість на загальну суму 437196 грн. При цьому податкові зобов'язання з таких операцій позивачем відображено в складі податкових зобов'язань відповідних податкових періодів у декларації з податку на додану вартість (скороченій).

Згідно із п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.209.6 ст.209 сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків.

Сума податку на додану вартість. нарахована, сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) Постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 ст.209 ПК України).

Позивач до декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2011р. додав розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів послуг (вх.№9233 від 20.04.2011р.), в якому обсяги постачання сільськогосподарських товарів/послуг в складі загального обсягу постачання, за останніх 12 послідовних податкових (звітних) періодів складає 1626368 грн. або 89%, а загальний обсяг постачання при цьому складає 1818374 грн.

Разом з цим, TOB «Ялтушків» при переході на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг в складі всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (період з 01.04.10р. по 31.03.11р.). враховано сільськогосподарську продукцію, отриману в межах договору підряду №14-18-199/814 від. 12.10.2009р. із врахуванням додаткової угоди №3/730 від 01.09.2010р., виробником якої була Ялтушківська ДСС. При цьому, вказану продукцію поставлено в обсязі, який вплинув на статус TOB «Ялтушків», позбавивши останнього можливості перебування на спеціальному режимі оподаткування.

Відповідно до п.209.11 ст.209 Кодексу якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку:

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Отже, позивач безпідставно формував податкові зобов'язання з ПДВ з урахуванням спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських підприємств, що вказує на обґрунтованість висновків податкового органу в цій частині.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також до складу зобов'язання нарахованого позивача на підставі повідомлення-рішення №0000102200 від 01.03.2013 року ввійшли суми ПДВ сплачені у вартості списаних ТМЦ. Оскільки невірність такого списання була встановлена в рамках дослідження правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, то й віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за вказаними операціями є неправомірним.

Крім того, в порушення пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту травня 2010р. шляхом коригування, віднесено податкову накладну №21а від 01.04.2010р. пo контрагенту Ялтушків ДСС (сума ПДВ - 14239,17 грн.), тоді як відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.04.10р. № 100277769, виданого Барською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 363184902019, TOB «Ялтушків» був зареєстрований платником ПДВ з 02.04.10р.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо порушення позивачем порядку формування податкових зобов'язань з ПДВ, а прийняте на їх підставі рішення - правомірним.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм матеріального права, та необґрунтованим, оскільки судом не враховані всі фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "08" жовтня 2013 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.