Постанова № 33985095, 04.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2013 року № 826/9774/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Корсім"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Корсім" звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 лютого 2013 року № 0000362220/1871 та № 0000352220/1870.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Приватного підприємства "Корсім" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Приватного підприємства "Корсім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, законів України "Про систему оподаткування", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 30 травня 1997 року, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2013 року № 0000362220/1871 та № 0000352220/1870, оскільки Приватним підприємством "Корсім" неправомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємств "Корсім" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 29 грудня 2012 року по 14 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 29 грудня 2012 року № 1664-ІІ, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Корсім" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" за періоди діяльності травень-липень, вересень-жовтень, грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 16 січня 2013 року № 7/2220/30978643, яким встановлено порушення Приватним підприємством "Корсім":

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження підприємством об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 1 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 795 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 1 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 183 003 грн., а саме по періодам: І півріччя 2011 року (в тому числі ІІ квартал 2011 року) на суму 44 112 грн., ІІ-ІІІ квартал 2011 року (в тому числі ІІІ квартал 2011 року) на суму 39 694 грн., 2011 рік (в тому числі ІV квартал 2011 року) на суму 99 197 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 159 134,13 грн., а саме: травень 2011 року на суму 18 381,75 грн., червень 2011 року на суму 19 977,53 грн., липень 2011 року на суму 15 257,58 грн., вересень 2011 року на суму 19 259,14 грн., жовтень 2011 року на суму 8 924,27 грн., грудень 2011 року на суму 77 333,86 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 6 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000362220/1871, яким збільшено Приватному підприємству "Корсім" суму грошового зобов'язання в розмірі 183 003 грн., з якої: за основним платежем - 183 003 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000;

- № 0000352220/1870, яким збільшено Приватному підприємству "Корсім" суму грошового зобов'язання в розмірі 189 328,84 грн., з якої: за основним платежем - 159 134,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 194,71 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 22 квітня 2013 року № 3690/10/12-1-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 лютого 2013 року № 0000352220/1870 та № 0000362220/1871, а скаргу директора ПП "Корсім" від 19 лютого 2013 року № 16 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві від 19 лютого 2013 року № 988/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20 травня 2013 року № 2977/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 лютого 2013 року № 0000352220/1870, № 0000362220/1871 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

3 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпом", як продавцем, та Приватним підприємством "Корсім", як покупцем, укладено договір № 11, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та сплачує вартість вторинної сировини (макулатура). Згідно пункту 2.1 договору, ціна та асортимент вторинної сировини вказується в протоколах погодження (додаткових угодах), які є невід'ємною частиною даного договору. У відповідності до пункту 5.1 договору, прийом вторинної сировини здійснюється по кількості та якості на складі покупця. Після підписання покупцем накладних про отримання вторинної сировини, вона вважається переданою по кількості та якості.

3 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" та Приватним підприємством "Корсім" підписаний протокол погодження ціни, згідно якого вартість однієї тонни макулатури складає 1 600 грн.

15 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" та Приватним підприємством "Корсім" підписаний протокол погодження ціни, згідно якого вартість однієї тонни макулатури складає 1 650 грн.

11 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" та Приватним підприємством "Корсім" підписаний протокол погодження ціни, згідно якого вартість однієї тонни макулатури складає 1 500 грн.

1 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" та Приватним підприємством "Корсім" підписаний протокол погодження ціни, згідно якого вартість однієї тонни макулатури складає 1 400 грн.

Згідно видаткових накладних від 23 грудня 2010 року № П-00000001, від 29 грудня 2010 року № П-00000006, від 12 січня 2011 року № 7, від 31 січня 2011 року № 20, від 9 лютого 2011 року № 25, від 22 лютого 2011 року № 39, від 15 березня 2011 року № 58, від 28 березня 2011 року № 70, від 8 квітня 2011 року № 79, від 11 травня 2011 року № 100, від 18 травня 2011 року № 112, від 26 травня 2011 року № 113, від 30 травня 2011 року № 114, від 14 червня 2011 року № 212, від 15 червня 2011 року № 213, від 25 червня 2011 року № 237, від 25 червня 2011 року № 238, від 11 липня 2011 року № 271, від 11 липня 2011 року № 272, від 11 липня 2011 року № 273, від 18 липня 2011 року № 293, від 29 липня 2011 року № 312, від 3 серпня 2011 року № 326, від 19 серпня 2011 року № 361, від 29 вересня 2011 року № 448, від 30 вересня 2011 року № 451, від 3 жовтня 2011 року № 443, від 6 жовтня 2011 року № 452, від 25 листопада 2011 року № 502, від 1 грудня 2011 року № 506, від 2 грудня 2011 року № 507, від 8 грудня 2011 року № 511, від 15 грудня 2011 року № 512, від 19 грудня 2011 року № 513, від 22 грудня 2011 року № 514, від 22 грудня 2011 року № 515, від 23 грудня 2011 року № 516, від 27 грудня 2011 року № 517, від 28 грудня 2011 року № 518, від 29 грудня 2011 року № 519, Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпом" поставлено Приватному підприємству "Корсім" товар (макулатуру) на загальну суму 1 251 699,20 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Петвторпом" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 1 від 23 грудня 2010 року на загальну суму 26 880,13 грн., в тому числі ПДВ - 4 480,02 грн.,

- № 6 від 29 грудня 2010 року на загальну суму 29 792,15 грн., в тому числі ПДВ - 4 965,36 грн.,

- № 6 від 11 січня 2011 року на загальну суму 26 752,13 грн., в тому числі ПДВ - 4 458,69 грн.,

- № 20 від 31 січня 2011 року на загальну суму 23 136 грн., в тому числі ПДВ - 3 856 грн.,

- № 7 від 9 лютого 2011 року на загальну суму 23 329,72 грн., в тому числі ПДВ - 3 888,29 грн.,

- № 22 від 22 лютого 2011 року на загальну суму 21 600,11 грн., в тому числі ПДВ - 3 600,02 грн.,

- № 14 від 15 березня 2011 року на загальну суму 13 266 грн., в тому числі ПДВ - 2 211 грн.,

- № 29 від 28 березня 2011 року на загальну суму 24 750 грн., в тому числі ПДВ - 4 125 грн.,

- № 12 від 8 квітня 2011 року на загальну суму 26 730 грн., в тому числі ПДВ - 4 455 грн.,

- № 8 від 11 травня 2011 року на загальну суму 29 550 грн., в тому числі ПДВ - 4 925 грн.,

- № 20 від 18 травня 2011 року на загальну суму 27 660 грн., в тому числі ПДВ - 4 610 грн.,

- № 37 від 26 травня 2011 року на загальну суму 23 005,50 грн., в тому числі ПДВ - 3 834,25 грн.,

- № 44 від 30 травня 2011 року на загальну суму 30 075 грн., в тому числі ПДВ - 5 012,50 грн.,

- № 17 від 14 червня 2011 року на загальну суму 33 196,61 грн., в тому числі ПДВ - 5 532,77 грн.,

- № 25 від 15 червня 2011 року на загальну суму 43 456,36 грн., в тому числі ПДВ - 7 242,73 грн.,

- № 51 від 25 червня 2011 року на загальну суму 20 920,08 грн., в тому числі ПДВ - 3 486,68 грн.,

- № 52 від 25 червня 2011 року на загальну суму 22 292,08 грн., в тому числі ПДВ - 3 715,35 грн.,

- № 25 від 11 липня 2011 року на загальну суму 13 733,92 грн., в тому числі ПДВ - 2 288,99 грн.,

- № 26 від 11 липня 2011 року на загальну суму 16 652,90 грн., в тому числі ПДВ - 2 775,48 грн.,

- № 27 від 11 липня 2011 року на загальну суму 18 129,90 грн., в тому числі ПДВ - 3 021,65 грн.,

- № 44 від 18 липня 2011 року на загальну суму 19 802,89 грн., в тому числі ПДВ - 3 300,48 грн.,

- № 71 від 29 липня 2011 року на загальну суму 23 225,87 грн., в тому числі ПДВ - 3 870,98 грн.,

- № 45 від 19 серпня 2011 року на загальну суму 20 856 грн., в тому числі ПДВ - 3 476 грн.,

- № 10 від 3 серпня 2011 року на загальну суму 15 348 грн., в тому числі ПДВ - 2 558 грн.,

- № 53 від 29 вересня 2011 року на загальну суму 49 000,15 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,69 грн.,

- № 54 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 49 000,15 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,69 грн.,

- № 60 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 17 554,59 грн., в тому числі ПДВ - 2 925,77 грн.,

- № 6 від 3 жовтня 2011 року на загальну суму 4 545,49 грн., в тому числі ПДВ - 757,58 грн.,

- № 8 від 4 жовтня 2011 року на загальну суму 49 000,15 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,69 грн.,

- № 24 від 25 листопада 2011 року на загальну суму 44 454,36 грн., в тому числі ПДВ - 7 409,06 грн.,

- № 1 від 1 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 3 від 2 грудня 2011 року на загальну суму 39 000 грн., в тому числі ПДВ - 6 500 грн.,

- № 6 від 8 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 15 від 15 грудня 2011 року на загальну суму 27 000 грн., в тому числі ПДВ - 4 500 грн.,

- № 18 від 19 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 20 від 20 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 22 від 22 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 23 від 23 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 27 від 27 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 28 від 28 грудня 2011 року на загальну суму 49 000,01 грн., в тому числі ПДВ - 8 166,67 грн.,

- № 29 від 29 грудня 2011 року на загальну суму 6 003 грн., в тому числі ПДВ - 1 000,50 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпом" товар, згідно виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпом" рахунків-фактур, позивачем надано копії платіжних доручень та виписки по рахункам в ПАТ "Перший український міжнародний банк" і в ПАТ "КБ "Преміум".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпом" та Приватним підприємством "Корсім" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що Приватним підприємством "Корсім" укладався договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпом" з метою належного виконання своїх зобов'язань перед замовниками щодо поставки макулатури.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат", як покупцем, та Приватним підприємством "Корсім", як постачальником, укладено договір поставки № 1898/44/1210, за умовами якого постачальник зобов'язується в 2011 році поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору макулатуру в кількості 20 000 тонн.

20 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат", як покупцем, та Приватним підприємством "Корсім", як постачальником, укладено договір поставки № 2157/44/1211, за умовами якого постачальник зобов'язується в 2012 році поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору макулатуру в кількості 15 000 тонн.

2 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат", як покупцем, та Приватним підприємством "Корсім", як постачальником, укладено договір поставки № 240/44/0113, за умовами якого постачальник зобов'язується в 2013 році поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору макулатуру в кількості 1 000 тонн.

Згідно бухгалтерської довідки Приватного підприємства "Корсім" від 24 вересня 2013 року № 55, за період господарських взаємовідносин між Приватним підприємством "Корсім" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", а саме: з 23 грудня 2010 року по 2 лютого 2012 року увесь об'єм придбаної вторинної сировини у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" загальною кількістю 1 075 042 кг Приватним підприємством "Корсім" відсортовано, спресовано в тюки та реалізовано покупцям вторинної сировини в загальній масі товарної продукції (вторинної сировини), а саме: Публічному акціонерному товариству "Київський картонно-паперовий комбінат" реалізовано 7 930 800 кг., Публічному акціонерному товариству "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" - 3 450 330 кг., Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" - 678 980 кг., Публічному акціонерному товариству "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" - 1 686 637 кг.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Петвторпом", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 15 березня 2011 року № 45/3-22-80-37250197 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Петвторпром" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за періоди травень-липень, вересень-жовтень та грудень 2011 року, яким встановлено, що діяльність ТОВ "Петвторпром" підпадає під ознаки фіктивної діяльності, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою, кількість працюючих - 5 осіб, відсутні основні фонди.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, у висновках ГВПМ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо ознак "фіктивності" та щодо реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Петвторпром" зазначено про те, що податковим органом встановлено причетність ОСОБА_1 (директора) до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Петвторпром", встановлено місцезнаходження даного підприємства, в зв'язку з чим ТОВ "Петвторпром" не має ознак фіктивності, а має реальне здійснення товарних операцій.

Враховуючи наведене, підстави стверджувати щодо фіктивності діяльності ТОВ "Петвторпром" відсутні.

Відносно обставин щодо неподання ТОВ "Петвторпром" податкової звітності, в зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 26 березня 2012 року прийнято рішення № 510/10/15-/211 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Приватного підприємства "Корсім" є: відновлення відсортованих відходів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Петвторпром" є: оптова торгівля відходами та брухтом.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром".

Разом з тим, суд зазначає, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) необхідно враховувати наступне.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Скасування ж акту суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

При цьому, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2010 року № 1145/11/13-10, судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання рішень суб'єкта владних повноважень нечинними та скасування та керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 лютого 2013 року № 0000362220/1871 та № 0000352220/1870.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Корсім" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 лютого 2013 року № 0000362220/1871.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 6 лютого 2013 року № 0000352220/1870.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Корсім" судові витрати у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн. 32 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева