Ухвала суду № 33984926, 01.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2387/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллен-Стиль» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллен-Стиль» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Аллен-Стиль» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.11.2012 року №0011472208 та №0011462208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на безпідставність сформованого внаслідок непідтверджених належними первинними документами господарських операцій податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за підсумками якої складено акт від 17.10.2012 року №862/22-08/31992027 та виявлені порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 173142 грн., в т. ч. за 2010 рік на суму 131955 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 41187 грн., пп. пп. 7.4.1, 7.2.3, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 166951 грн., в т. ч. за листопад 2010 року на суму 59824 грн., за грудень 2010 року - 45740 грн., за квітень 2011 року - 27955 грн., за травень 2011 року - 33432 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.11.2012 року №0011472208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 206132 грн., з них 173142 грн. - за основним платежем; 32990 грн. - за штрафними санкціями та №0011462208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 193343 грн., з них 166951 - за основним платежем, 26392 грн. - штрафні санкції.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача взаємовідносини останнього з ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» за домовленостями, які належно не підтверджені первинними документами, а тому не можуть створювати юридичних наслідків у формі податкової вигоди.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах податкових перевірок названих контрагентів, результати яких викладені в актах №1404/23-08/37270449 від 08.06.2011 року та №711/23-04/37199822 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Перевіркою господарської діяльності названих контрагентів позивача не підтверджено достатність у них основних засобів для ведення господарської діяльності - торгівлі, позаяк за даними податкової звітності у ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» працює лише по одному працівнику, за місцем реєстрації підприємств відсутні будь-які виробничі активи, склади, устаткування, транспортні засоби. Також, контролюючим органом не встановлено зазначених суб'єктів господарських відносин за зареєстрованим місцезнаходженням. Окрім того, працівниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відібрані пояснення у керівників зазначених товариств: ОСОБА_2 (співзасновник, директор та головний бухгалтер ТОВ «Астана К») та ОСОБА_3 (засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ «ВПТК Аверс»), які заперечували будь-яку свою участь у фінансово-господарській діяльності цих підприємств, зокрема й підписання господарських угод.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у відносини із вищезазначеними контрагентами позивач вступав в період їх правового регулювання Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Справляння податку на прибуток, грошове зобов'язання з якого визначене позивачу податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2012 року №0011472208 здійснювалось в межах правил, встановлених наступними юридичними нормами.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування цим податком є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону).

Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 указаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 25.10.2010 року між ТОВ «ВПТК Аверс», в особі директора ОСОБА_3, та ТОВ «Аллен-Стиль», в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір поставки непродовольчого товару споживчого призначення, а саме сувенірної продукції.

За умовами даного договору, ТОВ «ВПТК Аверс» поставив сувенірні вироби на загальну суму 633 385,34 грн., а ТОВ «Аллен Стиль» прийняв дану продукцію та перерахував на розрахунковий рахунок постачальника суму грошових коштів в розмірі 321 885,34 грн. Також згідно домовленості від 10.06.2011 року про зміну договору поставки від 25.10.2010 року ТОВ «Аллен-Стиль» зобов'язалося погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 311 500 грн. шляхом передачі ТОВ «ВПТК Аверс» простого векселя.

На підтвердження виконання вказаного договору представником позивача надано видаткові накладні, платіжні доручення та податкові накладні.

17.03.2011 року між ТОВ «Астана К», в собі директора ОСОБА_5, та ТОВ «Аллен-Стиль», в особі директора ОСОБА_4, укладено договір №01/17/03/2011 про поставку непродовольчого товару споживчого призначення, а саме сувенірної продукції.

За умовами даного договору, ТОВ «Астана К» поставив позивачу сувенірні вироби на загальну суму 368 323,56 грн., а ТОВ «Аллен-Стиль» прийняв дану продукцію та перерахував на розрахунковий рахунок постачальника зазначену суму грошових коштів.

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надано видаткові накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення на перерахунок зазначеної суми грошових коштів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат за дослідженими угодами із зазначеними контрагентами до валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також формування податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів враховує наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зміст юридичних норм, закріплених в Податковому кодексі Україні у його V розділі «Податок на додану вартість», що набрав чинності 01.01.2011 року, відповідає вищенаведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, який був чинним до 10.01.2011 року та затвердженим наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2).

Згідно з пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2.

За пунктом 18 (16) Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем.

Зважаючи на вимоги до змісту податкової накладної та інших первинних документів, встановлені приведеними положеннями податкового законодавства та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідності засвідчення таких документів уповноваженою на їх підписання особою, колегія суддів відзначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та первинні документи, на основі яких позивачем зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток підписані особами, які заперечують свою участь в діяльності ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Отже, виписані від їх імені податкові накладні та первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, а сплачених за договорами від 25.10.2010 року та від 17.03.2011 року коштів до валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - необґрунтованими.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірними договорами товару, послуг та робіт є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження податкового обліку ТОВ «Аллен-Стиль».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллен-Стиль» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М