Постанова № 33984820, 16.01.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/14291/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретарі Страхарській М. В. за участі:представника позивача Сорокаліта О.Г., представника відповідача Вітюка С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.11.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом без реєстраційного номера від 02.11.2011 року у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000972310/759 і №0005351500/758 від 14.10.2011 року.

Вважає висновки позапланової виїзної перевірки, які оформлені актом №1614/230/00953088 від 27.09.2011 року і винесені на їх підставі податкові повідомлення - рішення протиправними, так як господарські операції по договору про надання послуг №010301 від 01.03.2011 року з ТОВ "БК" АРМІС" не є фіктивними, що документально підтверджено.

Суд направляв по справі судове доручення, однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012 року воно було повернуто Хмельницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 03.12.2012 року судом відновлено провадження у справі, у якій воно було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України.

Представник позивача у суді позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення без реєстраційного номера від 13.12.2011 року, яке підтвердив у суді і додаткові пояснення-заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, враховуючи наступне.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0000972310/759 від 14.10.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ на 15600 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7800 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням №0005351500/758 від 14.10.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 17940 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8970 гривень.

Відповідно до Акту №1614/230/00953088 від 27.09.2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00953088) з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК "Арміс" (код ЄДРПОУ 34356397) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 року" податковим органом встановлено, що договір про надання послуг №010301 від 01.03.2011 року, який було укладено позивачем (замовник) з ТОВ "БК "Арміс" (виконавець) останнім не виконувався, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об"єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року в сумі 78000 гривень в результаті чого за 2 квартал 2011 року занижено прибуток на суму 17940 гривень, а також завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 15600 гривень в тому числі по звітних періодах: за квітень 2011 року - 2600 гривень; за травень 2011 року - 13000 гривень.

Суд погоджується з цим висновком податкового органу - відповідача, адже наявність у позивача документального підтвердження виконання робіт по договору з ТОВ "БК "Арміс", про надання послуг №010301 від 01.03.2011 року ( договору, податкових накладних, довідки форми КБ-3, локального кошторису №1-1-1, акту приймання виконаних робіт - форма №КБ-2в), оплати робіт, за факту встановленого судом, а саме фактичного виконання цих робіт (зачистка силосів елеватора) ФОП ОСОБА_5 із своїми працівниками, свідчить про недійсність цього правочину, що підтверджено доказами, які перевірено судом. Так, будучи допитаним у суді в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що у 2011 році, як він, як підприємець хотів отримати підряд на виконання робіт по зачистці силосів на ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів, але не був платником ПДВ. За газетним оголошенням він знайшов ТОВ "БК "Арміс" з представником якого зустрічався, який взяв його трудову книжку, яку йому не повернуто до цього часу. Роботи по зачистці силосів ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів в 2011 році він виконав разом із своєю бригадою, але за роботу з ним ніхто не розрахувався. Документи: довідку форми КБ-3, локальний кошторис №1-1-1, акт приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) робила йому жінка на ім"я Зіна, яка живе у м. Дунаївці і ці документи він поїздом передавав у м. Київ, які аналогічним чином йому були повернуті з підписами і печатками ТОВ "БК "Арміс", після чого він їх передав ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів. До 2011 року він, як підприємець, роботи по зачистці силосів елеватора проводив із своєю бригадою самостійно, тобто без оформлення цих робіт через ТОВ "БК "Арміс".

Свідок ОСОБА_6 у суді пояснив, що працює головним інженером у ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів і йому відомо, що у 2011 році роботи по зачистці силосів елеватора проводив ОСОБА_5 із своїми працівниками і ці роботи він виконав, так як він у складі комісії створеної на підприємстві контролював виконання цих робіт. Жодних працівників ТОВ "БК "Арміс" він не знає.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва №797/23-7/34356397 від 04.07.2011 року стверджено, що ТОВ "БК "Арміс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов"язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (стор. 9 акту). задекларовані податкові зобов"язання за квітень та травень 2011 року за результатом перевірки зменшені до 0, а задекларований податковий кредит за квітень та травень 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0. Також, задекларований податковий кредит контрагентів - покупців ТОВ "БК "Арміс" за квітень - травень 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0 (висновок акту).

Відповідно Висновку акту №52/230/00953088 від 20.01.2012 року поряд з іншими питаннями, повторно досліджувались взаємовідносини з контрагентом ТОВ "БК "Арміс" за квітень - травень 2011 року і встановлено порушення позивача п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України (стор. 10 акту).

На запит суду було отримано відповідь за підписом начальника СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області за №672/7/09-01 від 18.10.2012 року, якою стверджено, що кримінальна справа №13-8373 по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.3 ст.28 ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ч.3 ст.28 ч.3 ст.27 ч.3 і ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України направлена прокурору у порядку ст.225 КПК України і в даний час ця кримінальна справа по суті розглядається Шевченківським районним судом м. Києва. Копією протоколу додаткового обвинуваченого ОСОБА_9 від 27.10.2011 року (додаток до відповіді) стверджено, що їй не відомо скільки підприємств перераховувало кошти на рахунок ТОВ "БК "Арміс", так як цим питанням займався ОСОБА_8, але деякі перераховували кошти ТОВ "БК "Арміс" і вони отримували від них 2 % за підрядні послуги, тобто за те що мали будівельну ліцензію, але фактично роботи виконували інші підприємства, яких вона не знає.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Частиною 2 ст. 161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податку зобов"язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з митної справи.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів законність визначення податкових зобов"язань позивачу у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не може бути задоволений.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів від 02.11.2011 року відмовити у повному обсязі.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 21.01.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович