Постанова № 33984509, 23.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 р. Справа №805/9155/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 годин 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі судового засідання Сімонові Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000022230 від 27.02.2013 року,

за участю:

представника позивача: Гладкової Л.М.,

представників відповідача: Батули Н.І., Чирикіної Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулося до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000022230 від 27.02.2013 року.

Ухвалою від 31.07.2013 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби його правонаступником Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам із ТОВ «Донтрансторг» за лютий 2010 року та ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг» за листопад 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 859/22-4/32442295 від 12.02.2013р.

На підставі цього акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000022230, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5208,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 4167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1041,75 грн.

Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори між ним та ТОВ «Донтрансторг» є нікчемними.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, банківські виписки, журнал - ордер № 3, сертифікати відповідності, журнал обліку виданих довіреностей та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаною особою. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022230 від 27.02.2013 року в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав зазначених у запереченнях. Зазначають, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам із ТОВ «Донтрансторг» за лютий 2010 року та ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг» за листопад 2010 року були встановлені порушення п. ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, ст.ст. 228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 4166,67 грн. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС надійшов лист від 06.08.20121 року № 8900/7/22-213-3 з постановою старшого слідчого з ОВС управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України від 12.04.2012 року про порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності. Згідно протоколів допиту від 03.06.2011 року та від 12.10.2012 року директора ТОВ «Донтрансторг» - ОСОБА_4 та директора ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг» - ОСОБА_5 ці посадові особи господарську діяльність підприємств від свого імені не здійснювали та жодних первинних документів не піписували. Також від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС отримано акт від 12.12.2012 року № 836/23-4/37253402 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТМ «Трансторг» з питань підтвердження відомостей щодо взаємовідносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за серпень-грудень 2010 року» згідно якого ТОВ «ТМ «Трансторг» за юридичною адресою не знаходиться. Від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС отримано акт від 27.08.2012 року № 1811/15-4/36061529 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року» згідно якого у ТОВ «Донтрансторг» відсутні виробничі, складські, торгівельні та офісні приміщення.

Таким чином, за твердженням відповідача позивачем порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно занижено ПДВ. У зв'язку з цим відповідач вважає правомірним спірне податкове повідомлення-рішення та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство "Макіїввугілля" зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради, 29.04.2003р., код ЄДРПОУ 32442295.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам із ТОВ «Донтрансторг» за лютий 2010 року та ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг» за листопад 2010 року. За результатами перевірки складений № 859/22-4/32442295 від 12.02.2013р.(надалі - Акт перевірки).

У ньому зазначено, що відповідачем був отриманий лист від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 06.08.2012 року № 8900/7/22-213-3 про порушення кримінальних справ № 75-11-05-115 за фактом навмисного ухилення від сплати податків та № 69 - 150 у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та інших не встановленних осіб за ч. 2. ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також у відношенні ОСОБА_14 У ході досудового слідства було допитано директора ТОВ «Донтрансторг» - ОСОБА_4 та директора ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг» - ОСОБА_5 Наведені посадові особи зазначили, що господарську діяльність підприємств від свого імені вони не здійснювали та не підписували ніяких первинних документів.

Також від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС отримано акт від 12.12.2012 року № 836/23-4/37253402 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТМ «Трансторг» з питань підтвердження відомостей щодо взаємовідносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за серпень-грудень 2010 року», згідно якого ТОВ «ТМ «Трансторг» за юридичною адресою не знаходиться. Від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС отримано акт від 27.08.2012 року № 1811/15-4/36061529 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року» згідно якого у ТОВ «Донтрансторг» відсутні виробничі, складські, торгівельні та офісні приміщення.

Виходячи з наведеного, відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим вони мають ознаки нікчемності.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, ст.ст. 228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 4166,67 грн.

На підставі Акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000022230, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5208,75 грн., у тому числі за основним платежем 4167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1041,75 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування даного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Судом встановлено, що між Державним підприємством "Макіїввугілля" (Покупець) та ТОВ «Донтрансторг» (Постачальник) був укладений договір поставки № 5/10202 від 09.02.2010 року (надалі - Договір №1).

Відповідно до умов Договору № 1 Постачальник зобов'язується поставити у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію: агрегат 1 В20/10 у кількості 7 шт. Продукція або її окрема партія повинна бути поставлена Постачальником на умовах DDP склад ОП «УМТС» ДП «Макіїввугілля». Продукція, продана по цьому договору, приймається «Покупцем» при наявності наступних документів: податкової накладної, товарно-транспортної (залізничної) накладної, сертифіката якості та рахунків фактури. Дата постачання продукції буде вважатися датою прийняття продукції на склад Покупця. Надалі між тими самими сторонами була укладена додаткова угода від 28.04.2010 року про збільшення ціни на продукцію. Листом ТОВ «Донтрансторг» від 14.04.2010 року № 1404-1 повідомив про неможливість постачання продукції за старими цінами у зв'язку з тим, що зросла ціна на бензин.

В подальшому між Державним підприємством "Макіїввугілля" (Покупець) та ТОВ «Донтрансторг» (Постачальник) був укладений договір поставки № 5/10157 від 01.02.2010 року (надалі - Договір №2). Відповідно до умов Договору № 2 Постачальник зобов'язується поставити у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію: агрегат 1 В20/10 у кількості 1 шт. Продукція або її окрема партія повинна бути поставлена Постачальником на умовах DDP склад ОП «УМТС» ДП «Макіїввугілля». Продукція, продана по цьому договору, приймається «Покупцем» при наявності наступних документів: податкової накладної, товарно-транспортної (залізничної) накладної, сертифіката якості та рахунків фактури. Дата постачання продукції буде вважатися датою прийняття продукції на склад Покупця.

На підтвердження виконання Договорів № 1 та № 2 позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: податкові накладні від 05.02.2010 року № 020202, від 10.12.2010 року № 100201, видаткові накладні від 05.02.2010 року № 050202, від 10.02.2010 року № 100201, прибуткові ордери від 05.02.2010 року № 7, від 10.02.2010 року № 9, рахунки-фактури від 05.02.2010 року №б/н, від 10.02.2010 року №б/н, банківські виписки, журнал - ордер № 3 по рахунку № 631 за лютий-березень 2010 року, сертифікати відповідності, журнал обліку виданих довіреностей.

На підтвердження використання у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції покупцям позивач надав копії наказів від 15.02.2010 року № 160009, від 02.03.2010 року № 160471 про відпуск продукції зі складу на ВП «Шахта «Чайкіно» та на ВП «Шахта «Холодна Балка», товарно-транспортні накладні від 15.02.2010 року та від 02.03.2010 року, акт приймання-передачі від 02.03.2010 року № 7, акт приймання основних засобів № 7, інвентарні картки № 581 та № 1652 та картки складського обліку.

Суми податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних, були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується деклараціями з відповідного податку, додатку 5-ого до них, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг», відповідачем у Акті перевірки зазначено, що ДП «Макіїввугілля» не відносило до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16264,00 грн. за листопад 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг». Тобто сума податку на додану вартість розмірі 16264,00 грн. не вплинула на заниження податкових зобов'язань.

При оцінці зібраних у справі доказів суд виходить з наступного.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати (отримання) в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій з ТОВ «Донтрансторг» не мав статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведене підприємство правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочини між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» є недійсними в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.ч. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про нереальність здійснення господарських операцій по придбанню агрегатів 1 В20/10 з електродвигуном у ТОВ «Донтрансторг»: наявність порушеної кримінальної справи № 75-11-05-115 за фактом навмисного ухилення від сплати податків, протокол допиту директора ТОВ «Донтрансторг» - ОСОБА_4, відсутність виробничих, складських, торгівельні та офісні приміщень.

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

Що стосується відсутності у ТОВ «Донтрансторг» виробничих, складських, торгівельні та офісні приміщень суд зазначає, що спірним договором не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений або повинен був зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності власних складських приміщень та певних основних засобів.

Що стосується наявності порушеної кримінальної справи та протоколу допиту директора ТОВ «Донтрансторг» суд зазначає наступне. Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення правовідносин між позивачем та його контрагентом, не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, аналогічного висновку дотримується Верховний Суд України та Європейський Суд з прав людини.

Так, у рішеннях від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Суд також враховує, що у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести відповідальність у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Як зазначалося вище, позивачем надані договори, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, банківські виписки, журнал - ордер № 3 по рахунку № 631, сертифікати відповідності, журнал обліку виданих довіреностей на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Донтрансторг». На підтвердження використання у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції позивач надав копії наказів від 15.02.2010 року № 160009, від 02.03.2010 року № 160471 про відпуск продукції зі складу на ВП «Шахта «Чайкіно» та на ВП «Шахта «Холодна Балка», товарно-транспортні накладні від 15.02.2010 року та від 02.03.2010 року, акт приймання-передачі від 02.03.2010 року № 7, акт приймання основних засобів № 7, інвентарні картки № 581 та № 1652 та картки складського обліку. Ці документи надавалися до перевірки, про що зазначено у п. 3 Акту перевірки (а.с. 11)

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на викладене, аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вже зазначалося, податкові та видаткові накладні, що є первинними документами, на підставі яких спірні господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку та які відповідають цим вимогам були надані позивачем до перевірки.

Відповідач у Акті перевірки посилається на норми Цивільного кодексу України щодо визначення недійсності та нікчемності правочинів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Як вбачається з листа старшого слідчого з ОВС ДВКР ГУ Міндоходів у Донецькій області Коношенко Д.В. від 13.09.2013 рогку № 3254/10/05-99-09-0313 вирок по кримінальнім справам № 75-11-05-115 за фактом навмисного ухилення від сплати податків та № 69 - 150 у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та інших не встановленних осіб за ч. 2. ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також у відношенні ОСОБА_14 не винесений, розслідування триває.

Тобто умисел посадових осіб ТОВ «Донтрансторг» на момент перевірки не підтверджений належними доказами. Пояснення свідка ОСОБА_4 не є беззаперечним доказом такого умислу, оскільки оцінка таким свідченням має надаватися судом у кримінальній справі з урахуванням інших доказів у їх сукупності.

Таким чином, зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження та спростовується наданими позивачем доказами, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов державного підприємства "Макіїввугілля" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000022230 від 27.02.2013 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС № 0000022230 від 27.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 5 208,75 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, Донецька область, м. Макіївка, пл.. Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295) судові витрати з судового збору у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 23 вересня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 30 вересня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.