Постанова № 33984455, 05.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5832/13-a

категорія 8.2.1

05 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернова Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Сенс Принт" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000050222 від 26.07.2013 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області, у якому просить скасувати прийняте на підставі акту перевірки № 247/15-2/37072023 від 08.07.2013 року податкове повідомлення-рішення № 000050222 від 26.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32292,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 16146,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки перевірки щодо порушення підприємством п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Сенс Принт" завищено податковий кредит в сумі 32292,00 грн. у червні 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Інтер Груп Союз". Вважає, що позивач у червні 2011 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 32292,00 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни за договором купівлі - продажу № 14/06/11 від 14.06.2011 року, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платника ПДВ ТОВ "Інтер Груп Союз" . Крім того, правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами. В обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу. Крім того, зазначив, що договір купівлі-продажу між ПП "Сенс Принт" та ТОВ "Інтер Груп Союз" є реальним, спрямованим на настання правових наслідків обумовлених ним, поставки по вказаному договору дійсно виконувались. А відтак, на думку позивача, висновки Житомирської ОДПІ щодо безтоварності вказаних операцій, безпідставного формування податкового кредиту не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечила з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ згідно наказу "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Сенс Принт" від 27.06.2013р. за №80 на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст.79, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, проведено позапланову документальну перевірку ПП "Сенс Принт" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтер Груп Союз" за червень 2011 року, про що складено акту №247/15-2/37072023 від 08.07.2013 року ( надалі - акт перевірки) ( а.с. 18-29).

На підставі висновків акту Житомирською ОДПІ 26.07.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000050222, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32292,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 16146,00 грн. ( а.с. 17).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Слід відмітити, що факт отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ "Інтер Групп Союз" підтверджується податковими накладними (а.с. 41-47), а також засвідчено видатковими накладними (а.с. 48-55), банківські виписки свідчать про факт реальної сплати коштів ( а.с. 56-60), водночас, зауважень до вказаних документів у відповідача немає, а тому, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

В той же час, суд погоджується з думкою позивача в тому, що висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваного правочину є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Всьтановлено, що договір №14/06/11, укладений між ПП "Сенс Принт" та ТОВ "Інтер Груп Союз" 14.06.2011 спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, інспектор вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою поцедурою визнав договірні відносини недійсними. До того ж в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст. 228 Цивільного Кодексу України.

Реальне настання правових наслідків за визначеним відповідачем нікчемним договором, підтверджено тим, що за умовами вище зазначеного договору контрагент ТОВ "Інтер Груп Союз" здійснював позивачу постачання товару.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

На підставі викладеного, суд не знаходить обґрунтованих підстав вважати нереальність здійснення позивачем господарської операції з ТОВ "Інтер Груп Союз", та не ставить в залежність добросовісність платника податку - позивача по справі від можливого невиконання податкових обов'язків його контрагентом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, надавало позивачу право на формування податкового кредиту за червень 2011 року в розмірі 32292,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Інтер Груп Союз", а тому спірне податкове повідомлення-рішення №000050222 від 26.07.2013 р. підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 94 КАС України сплачений ПП "Сент-Принт" судовий збір в розмірі 484грн. 38коп. підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,94,158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області №000050222 від 26.07.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Сент-Принт" сплачений судовий збір в розмірі 484грн. 38коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 11 вересня 2013 р.