Рішення № 33981978, 26.09.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа 410/2584/13-ц

Провадження №2-410/918/13

(ЗАОЧНЕ)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м.Брянка

Брянківський міський суд Луганської області в складі судді Рудакова І.П., при секретарі Голенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Брянка, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів по договору займу, визнання договору позики дійсним, стягнення моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по договору займу, визнання договору позики дійсним, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він 7.09.2010 року з усної домовленості позики передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 24000,00 грн. При фактичному отриманні вказаної суми була складена розписка від 7 вересня 2010 р., в якій ОСОБА_2 зобов'язується щомісячно повертати вказану грошову суму. ОСОБА_1 23 листопада 2011 року по усній домовленості позики передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 6500,00 грн. При фактичному отриманні вказаної суми була складена розписка від 23 листопада 2011р., в якій ОСОБА_2 в строк до 25.11.2011 року зобов'язується повернути борг. ОСОБА_1 11 січня 2012 року по усній домовленості позики передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 6500,00 грн. При фактичному отриманні вказаної суми була складена розписка від 11 січня 2012 р., в якій ОСОБА_2 в строк 3 місяці до 11.04.2012 року зобов'язується повернути борг. ОСОБА_1 15 травня 2012 року по усній домовленості позики передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 61000,00 грн. При фактичному отриманні вказаної суми був укладений договір позики від 15 травня 2012 року, в якому ОСОБА_2 в строк до 15 травня 2013 року зобов'язується повернути борг. Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 щодо терміну повернення позики, факт передачі ними коштів у позику він не заперечує, але в категоричній формі дав відповідь про те, що ніяких грошей віддавати не буде. ОСОБА_2 до теперішнього часу борг не повернув, взяте на себе зобов'язання не виконав. На телефонні дзвінки не відповідає, в будинку, де він проживає, двері не відкриває. Своїми діями відповідач заподіяла йому шкоду як матеріального, так і нематеріального характеру, який проявився у вигляді моральних і фізичних страждань. Через ситуацію, що склалася, у ОСОБА_1 з'явилася загальна слабкість, швидка стомлюваність, головні болі, з'явилося безсоння, відчуття внутрішнього неспокою. Також погіршився і стан здоров'я ОСОБА_1, відчуття тривоги, тремтіння в тілі при хвилюванні, втрата апетиту, переважання зниженого настрою, неуважність. Він змушений був докласти додаткових зусиль для організації свого життя, що завдає йому значні моральні страждання. Постійно думаєь про те, що гроші йомуніхто не віддасть, що обманним шляхом ОСОБА_2 заволоділа його коштами. Враховуючи характер і обсяг фізичних і психічних страждань, характер майнових і немайнових втрат, а також з урахуванням погіршення здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, моральну шкоду він оцінює в розмірі 150000,00 грн. Просив позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про підтримку позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, знаходить необхідним задовольнити позов частково за наступних підстав.

Відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу УДМСУ в Луганській області - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28)

Відповідно до розписки, складеної ОСОБА_2 7.09.2010 р., він взяв у борг у ОСОБА_1 24000,00 грн. зобов'язується повернути борг до 7 вересня 2011 року (а.с.13).

Відповідно до розписки, складеної ОСОБА_2 23.11.2011 р., він взяв у борг у ОСОБА_1 6500,00 грн. зобов'язується повернути борг до 25 листопада 2011 року (а.с.14).

Відповідно до розписки, складеної ОСОБА_2 11.01.2012 р., він взяв у борг у ОСОБА_1 6500,00 грн. зобов'язується повернути борг до 11 квітня 2012 року (а.с.15).

Відповідно договору займу від 15.05.2012 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 61000,00 грн. зобов'язується повернути борг до 15 травня 2013 року (а.с.16).

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі , що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи зміст письмових угод сторін, суд дійшов висновку про те, що письмові розписки, складені ОСОБА_2, є належними доказами, виходячи з того, що у даних розписках вказано: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка отримана у борг, строк повернення вказаної суми та особистий підпис позичальника, тобто, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини з договору позики, тому суд вважає можливим визнати розписки, складені ОСОБА_2 від 7.09.2010 року на суму 24000,00 грн., від 23.11.2011 року на суму 6500,00 грн., від 11.01.2012 року на суму 6500,00 грн., договорами позики грошових коштів, за якими ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі зобов'язання з повернення боргу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 526, 525 України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" - Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зазначені вище докази щодо визнання розписки договором позики грошових коштів, суми боргу, суд знаходить достовірними, їх об'єктивність сумнівів не викликає. Виходячи з чого в частині стягнення суми боргу, та судового збору позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розраховуючи розмір моральної шкоди, суд визнає доведеною наявність моральної шкоди, оскільки в результаті неповернення боргу відповідачем у обговорений сторонами термін, був порушений звичайний устрій життя позивача, що, зокрема, пов'язано з тим, що позивач тривалий час був позбавлені права власності на належні йому кошти, що позначилося на його матеріальному стані; з необхідністю звернення з позовом до суду. Суд вважає, що певні моральні страждання позивача понесені, проте суд враховує, що розмір моральної шкоди, визначений позивачем в розмірі 15000,00 грн., є завищеним. Враховуючи суть позовних вимог, характер дій відповідача, вид, глибину та тривалість моральних страждань, інші негативні наслідки, суд приходить до висновку, що в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7000,00 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 22-23, 525-526, 530, 611, 625, 629, 1046, 1049, 1166-1167ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 58-60, 79, 88, 169, 208-209, 212-215, 224-233 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору займу дійсним, стягнення боргу- задовольнити частково.

Визнати розписку від 7 вересня 2010 року на суму 24000,00 грн., написану ОСОБА_2, договором позики грошових коштів, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати розписку від 23 листопада 2011 року на суму 6500,00 грн., написану ОСОБА_2, договором позики грошових коштів, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати розписку від 11 січня 2012 року на суму 6500,00 грн., написану ОСОБА_2, договором позики грошових коштів, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривні 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 6500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 6500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 61000,00 грн. (шістдесят одну тисячу гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1130,00 грн. з зарахуванням коштів на р/р № 31219206700017, код ЄДРПОУ 05380728, ККД 22030001, одержувач УДК у м. Брянка, код ОКРО отримувача 37780550, МФО 804013, банк отримувача ГУДКУ в Луганській області.

Копію заочного рішення надіслати сторонам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Луганської області через Брянківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.П. Рудаков