Рішення № 33977741, 17.09.2013, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 1316/4612/12 Провадження № 2/450/503/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А. при секретарі -Оленич О. І. з участю представників ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Щирецької селищної ради, третя сторона : ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку та визнання прав та обов'язків за будівельника в порядку спадкування за законом, зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Щиренької селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку та спонукання до вчинення дій. , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, позовні вимоги якого пізніше уточнив, в якому просить визнати за ним, як спадкоємця першої черги в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку площею 0,08 га. цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ним права і обов'язки забудовника.

В обґрунтування своїх вимог позивач за первинним позовом ОСОБА_5 покликається на те, що на підставі рішення Щирецької селищної ради № 63 від 15.02.1990 року його батькові ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано земельну ділянку площе 0,08 га., цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області та Рішенням Пустомитівської районної ради № 239 від 21.06.1990 року надано дозвіл на будівництво на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку. Землевпорядними органами визначено межі земельної ділянки, на підставі чого ОСОБА_8 було виготовлено технічну документацію. Таким чином, ОСОБА_8 фактично отримав у власність земельну ділянку, але за життя не встиг оформити державний акт на право приватної власності на землю, що стало перешкодою для оформлення спадщини після його смерті. А тому, як спадкоємець першої черги за законом майна спадкодавця до нього відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, перейшли права та обов'язки спадкодавця ОСОБА_8, як забудовника спірної земельної ділянки.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,08 га., яка розташована в смт. Щирець по вул. (квартал) Острівський Пустомитівського району Львівської області і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди у набутті та оформлені права власності на дану земельну ділянку, а також просить суд зобов'язати Щирецьку селищну раду належним чином оформити на неї право власності на дану земельну ділянку.

В обгрунтування своїх вимог позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 покликається на те, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 29.01.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, вона набула право власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, 25 що належав її батькові ОСОБА_10. Набувши право власності на житловий будинок та користуючись при будинковою земельною ділянкою, позивачка звернулась до Щирецької селищної ради з клопотанням про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування належного їй на праві власності будинку. Однак Щирецька селищна рада клопотання позивачки ОСОБА_7 залишила без задоволення та повідомила, що на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.02.2008 року, вказана земельна ділянка у розмірі 0,08 га, перейшла в порядку спадкування до ОСОБА_5. Позивачка вказує, що протягом п'ятнадцяти років, ще до набуття права власності на житловий будинок та на даний час користується спірною земельною ділянкою, вирощує сільськогосподарську продукцію, а тому за набувальною давністю набула право на передачу такої у її власність.

В судовому засіданні позивач за первинним позовом ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 первинний позов підтримали та просять суд позовні вимоги задоволити повністю. Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_7 не визнали та просять суд в його задоволенні відмовити повністю, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог, оскільки ОСОБА_7 спірною земельною ділянкою ніколи не володіла.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_3 зустрічний позов підтримали та просять суд позовні вимоги задоволити повністю. Позовні вимоги первинного позову ОСОБА_5 не визнали та просять суд в його задоволенні відмовити повністю, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Проаналізувавши покази сторін та матеріали справи, дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що обставини на які покликається позивач ОСОБА_5 у первинному позові, як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог, знайшли своє часткове підтвердження у представлених суду доказах та обставини на які покликається позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 як на підстави для задоволення заявлених вимог не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених земельним кодексом або за результатами аукціону.

Судом встановлено, що рішенням Щирецької селищної ради № 63 від 15.02.1990 року ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано земельну ділянку площею 0,08 га., цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області та Рішенням Пустомитівської районної ради № 239 від 21.06.1990 року надано дозвіл на будівництво на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку.

Судом встановлено, що відповідно до цільового призначення переданої у користування земельної ділянки, ОСОБА_8 виготовлено технічну документацію на забудову земельної ділянки в встановленому законом порядку тим, самим виконав застереження передбачені рішенням органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, таким чином за життя набув право забудівника земельної ділянку площею 0,08 га., цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5, як син спадкодавця, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, являється спадкоємцем першої черги за законом майна померлого ОСОБА_8 Донька спадкодавця, а позивача ОСОБА_5 рідна сестра, як спадкоємець за законом першої черги майна померлого ОСОБА_8, від своєї частики у спадковому майні відмовилась на користь позивача ОСОБА_5 про що подала відповідну заяву посвідчену секретарем Вільховецької сільської ради Новоушинського району Хмельницької області 11.01.2008 року.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Суд критично оцінює вимоги позивача ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку, оскільки всупереч вимог ст. 125 Земельного кодексу України, за життя спадкодавець ОСОБА_8 не набув за собою право власності на передану йому у користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, а тому така не відноситься до спадкової маси спадкодавця.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р., якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудівника його права і обов'язки як забудівника входять до складу спадщини.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до переконання, що у зв'язку з смертю спадкодавця ОСОБА_8 до позивача ОСОБА_5 як спадкоємця першої черги за законом майна померлого, перейшло набуте спадкодавцем за життя ОСОБА_8 право забудівельника спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи зібрані у справі докази та доводи позивачки ОСОБА_7 за зустрічним позовом, як на підстави для задоволення заявлених нею вимог, суд приходить до переконання, що доводи позивачки про набуття нею права власності на спірну земельну ділянку за давністю користування, а саме користування спірною земельною ділянкою протягом 15 (п'ятнадцяти) років є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених Земельним кодексом України.

Згідно роз'яснення Верховного Суду України вказано, що норма статті 119 Земельного кодексу щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року (відповідно до пункту 1 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ЗКУ). Це означає, що, оскільки Земельний кодекс України набув чинності з 1 січня 2002 року, то і 15-річний строк набувальної давності має відраховуватися саме з цієї дати.

Таким чином, у позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_7 відсутні правові підстави набуття права власності чи права користування за набувальною давністю на спірну земельну ділянку.

Керуючись ст.ст.10, 58, 60, 209 ч.3, 215, 216, 222 ЦПК України, ст.ст. 1218, 1261 ЦК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Щиренької сільради задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_5 права та обов'язки забудівельника ОСОБА_8, щодо будівництва індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0.,08 га, що розташована смт. Щирець вулиця (квартал) Острівський, Пустомитівського району Львівської області.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 до Щиренької селищної ради - відмовити.

В задоволенні позов них вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Щиренької селищної ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяД. А. Кукса