Рішення № 33976404, 02.10.2013, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1426/13-ц

Провадження № 2/355/587/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Єременка В.М.

при секретарі Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (надалі - АТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір: №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8 841,00 доларів США терміном до 14 червня 2012 року включно.

Згідно п.1.5 Кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 13% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, позичальником укладено наступні договори:

1. Договір поруки від 14 червня 2007 року з ОСОБА_3

2. Договір застави транспортного засобу №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року з ОСОБА_2

У відповідності до п.2.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надавати позичальнику кредити, згідно з письмовими заявами позичальника.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, та надав відповідачу кошти у розмірі 8 841.00 доларів США, що пітверджується копією заяви та випискою по рахунку, що додаються.

Позичальником систематично порушувались умови Кредитного договору, несвоєчасно виконувались зобов,язання щодо сплати щомісячних платежів (повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом).

Пунктом 1.1 Договору застави передбачено, що Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань ОСОБА_2.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-111 зі змінами та доповненнями банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути одержані кредити згідно з умовами цього договору не пізніше 14 червня 2012 року.

Пунктом 3.9 Кредитного договору, визначено, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки вказаної в п.1.5. Кредитного договору від суми простроченої заборгованості.

Станом на 14.06.2007 року у позичальника існують зобов'язання відповідно до Кредитного договору, сплатити наступні суми: кредит в сумі 4080 доларів США 29 центів, пеня за кредитом та процентами 33543 грн. 87 коп., три проценти річних 396 грн. 76 коп., де загальна сума заборгованості складає 4477 дол. США 05 центів та 33543 грн. 87 коп.

Згідно пункту 5.2 Кредитного договору та вимог законодавства України, у разі недотримання позичальником умов кредитного договору банк має право вимагати повернення одержаних кредитів, відшкодування збитків та на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВС України № 5 від 30.03.2012 року, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Просять стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" заборгованість за кредитним договором №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року в розмірі 4 477.05 доларів США 05 центів та 33 543 гривень 87 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" суму сплаченого судового збору в розмірі 693 гривень 30 копійок.

В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Скорик Сергій Володимирович уточнив позовні вимоги щодо резолютивної частини позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів боргу та судового збору, зменшивши подвійне стягнення боргу та судового збору.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_12 заперечував проти позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором та зазначив, що за кредитним договором №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року та додатковою угодою від 24 жовтня 2008 року до кредитного договору відповідачці ОСОБА_2 було відкрито відновлювану кредитну лінію на загальну суму 8 841 долар США 00 центів терміном по 14 червня 2012 року включно, де у позивача виникли зобов'язання надати відповідачу кредит у встановленому розмірі, а у відповідача повернути отримані кредитні кошти, сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та пеню в разі порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитом. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти стягнення пені за кредитом та процентам в розмірі 33543,87грн., оскільки, застосовується спеціальна скорочена позовна давність тривалістю один рік, починаючи з 20.05.2012 р. і вважає вимоги позивача, щодо стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» пені за кредитом та проценти незаконними та заперечує проти їх стягнення. Крім того вважає, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту є завищеною. На думку представника відповідача, не підлягає задоволенню вимога щодо солідарного з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_13 заперечувала проти позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором та зазначила, що 14.06.2007 року між банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого вона зобов'язується солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії. Позивач звернувся до суду з позовом до позичальника та відповідача - 2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором (кредит, пеня, 3 проценти річних). ОСОБА_3 заперечує проти позову про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, оскільки існують підстави для визнання договору поруки припиненим. 24 жовтня 2008 року між позичальником та банком було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за кредитним договором встановлена в розмірі 16 процентів річних. Про укладення цієї угоди ОСОБА_3 не була проінформована. У договорі поруки не передбачена можливість зміни розміру (збільшення) процентів і строків їх виплати без додаткового повідомлення позивача та укладення додаткової угоди до договору поруки. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до частковогозадоволення.

Судом встановлено, що 14 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк", найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (надалі - АТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №32.2/АА-026.07.2. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та надав грошові кошти на загальну суму 8 841,00 доларів США терміном по 14 червня 2012 року включно.

14 червня 2007 року з ОСОБА_3 був ударений договір поруки, а з ОСОБА_2 договір застави транспортного засобу №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року та додаткова угода від 24.10.2008 року до кредитного договору про збільшення процентної ставки з 13 до 16 відсотків. Позивач свої зобов'язання за договором виконав. Відповідач у порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав, в результаті чого має місце заборгованість. З поручителем ніяка додаткова угода не переукладалась з приводу збільшення процентної ставки.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором існуючу заборгованість.

Окрім того у відповідності із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, хоча б ця сторона і була звільнена від оплати судових витрат на користь держави.

Суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення витрат по сплаті судового збору у сумі 693 грн. 30 коп. з ОСОБА_2 на користь АТ «РОДОВІД БАНК».

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо другого відповідача ОСОБА_3, з якою банком укладений договір поруки, то виходячи із засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або не визнаних прав, рівності процесуальних прав і обов,язків сторін, де у разі не виконання кредитором права поручителя на припинення зобов,язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст.559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя про визнання договору поруки припиненим, однак ОСОБА_3 таким своїм правом не скористалась і зустрічного позову до суду не подала. Судом встановлено, що без письмової згоди поручителя ОСОБА_3 були встановлені нові умови щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення . Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договором поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов,язання не пред,явить вимоги до поручителя. Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов,язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч.1 ст.252 ЦК України). З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов,язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України. Отже в такому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов,язання не пред,явить вимоги до поручителя. Як видно із кредитного договору, строк виконання основного зобов,язання до повного погашення кредиту -14 червня 2012 року (п.1.1 договору). У АТ «РОДОВІД БАНК» виникло право пред,явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов,язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 14.06.2012 року, протягом наступних шести місяців. Однак таку вимогу банк до поручителя не пред,явив, а лише звернувся до суду після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку через рік і один місяць 25-го липня 2013 року.

Таким чином у зобов,язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов,язань перед банком.

Судом також встановлено, що банк, змінюючи в односторонньому порядку процентну ставку, не повідомив про це поручителя, що призвело до порушень укладення кредитного договору та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для можливості стягнення солідарно з відповідача - 2 заборгованості за кредитним договором позивачем в позовній заяві зазначено п.1.1. договору застави. Однак в договорі заставі, в пункті 1.1. йдеться про умови передачі майна в заставу та відсутні будь-які посилання про солідарну відповідальність поручителя за виконання зобов'язань відповідача - 1. А тому питання про законність вимог позивача, щодо солідарної відповідальності відповідача - 2 за виконання зобов'язань відповідача -1 є безпідставними.

За таких обставин, зазначені фактичні дані, а також письмові докази по справі в повному обсязі спростовують заявлені позовні вимоги.

Судом також установлено, що рішення банку про збільшення розміру процентної ставки прийнято 24.10.2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», відповідно до якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між Клієнтом та Банком відповідно до укладеного Договору та на підставі ст. 509 ЦК України виникли зобов'язання: правовідносини, згідно з якими, одна сторона -Боржник, зобов'язана вчинити на користь іншої сторони - Кредитора, певну дію, а Кредитор має право вимагати від Боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.І ст.1050 ЦК України позичальник, що своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, визначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.І). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа І цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2).

Відповідно до ч.І ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.З ст. 549 ЦК України). Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із вищезазначеного та з огляду на те, що чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має розраховуватися лише у грошовій одиниці України -гривні. Отже розрахунок пені необхідно проводити шляхом щоденного перерахунку курсу іноземної валюти по відношенню до гривні. Згідно ч.З. ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правила ч.З ст.551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, а також позицію апеляційних судів яка полягає в тому, що підставою для зменшення неустойки за рішенням суду є наявність хоча б однієї з підстав передбачених даною статтею: значне перевищення суми неустойки розміру збитків, інші обставин, які мають істотне значення.

Так, як кредит відповідачці за її бажанням надавався в іноземній валюті в доларах США то відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВС України № 5 від 30.03.2012 року, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд вважає допустити стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Встановлене судом підтверджується письмовими матеріалами справи:

- ксерокопією кредитного договору №32.2/АА-026.07.2 від 14.06.2007 року, укладеного між банком та відповідачкою ОСОБА_2;

- розрахунком заборгованості,

- ксерокопією паспорта відповідачки ОСОБА_2;

- ксерокопією додаткової угоди до кредитного договору №32.2/АА-026.07.2 від 24.10.2007 року укладеної між банком та відповідачкою ОСОБА_2;

-ксерокопією договору поруки від 14.06.2007 року;

- іншими матеріалами справи.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості та судового збору підлягають до задоволення. Щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості та судового збору з поручителя ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 130 208, 209,212, 214, 215,218 ЦПК України, ст.ст. 524-527, 533, 536, 559, 586, 592,610-612, 623, 625, 629, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрованої в АДРЕСА_1, жительки села Власівка Баришівського району Київської області, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року в розмірі 4477.05 доларів США (чотири тисячі чотириста сімдесят сім доларів США 05 центів) та 33543 грн. ( тридцять три тисячі п,ятсот сорок три) 87 коп. (юридична адреса: 04070 м. Київ, вул. Петра Сагайдачного,, 17, код за ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, рах.32008171201 у ГУ НБУ по Києву і Київській області).

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрованої в АДРЕСА_1, жительки села Власівка Баришівського району Київської області, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 693 грн. 30 коп. (юридична адреса: 04070 м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 17, код за ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, рах.32008171201 у ГУ НБУ по Києву і Київській області).

В решті заявлених позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 по кредитному договору №32.2/АА-026.07.2 від 14 червня 2007 року та витрати по сплаті судового збору відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського районного суду В. М. Єременко