Рішення № 33975724, 30.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 911/2921/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Малого колективного підприємства «Україна»

про стягнення 23337,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М., довір. б/н від 25.03.2013 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Малого колективного підприємства «Україна» (далі - відповідач-2) про стягнення 23337,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 15.11.2012 р. угод № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до яких до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Малого колективного підприємства «Україна», яке виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договорів поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Малим колективним підприємством «Україна». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодами від 15.11.2012 р. № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні, між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-12-2012-23 від 21.12.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати пені в сумі 2000,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

08.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було подано відзив на позов б/н, б/д (вх. № 16973 від 08.08.2013 р.), відповідно до якого відповідач-1 визнає позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», які стосуються ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», проте не може їх задовольнити у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а також просить суд розглянути дану справу без участі представника відповідача-1.

До господарського суду Київської області 09.08.2013 р. від ТОВ «НІКО-ТАЙС» подано клопотання № 09-14/08 від 09.08.2013 р. про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами, яке залишене судом без задоволення.

19.08.2013 р. до господарського суду Київської області від МКП «Україна» надійшов відзив б/н від 14.08.2013 р., відповідно до якого відповідач-2 просив суд у зв'язку зі значною віддаленістю місцезнаходження МКП «Україна» від господарського суду Київської області розглянути дану справу без участі представників МКП «Україна», а також зазначив, що МКП «Україна» заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», виходячи з наступного.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» не є новим кредитором у зобов'язаннях МКП «Україна» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» за тими зобов'язаннями, які становлять предмет позову (інфляційні втрати, пеня, 3% річних).

Так, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступило ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» право вимоги виконання МКП «Україна» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, яка виникла на підставі рішень господарського суду Харківської області від 16.02.2009 р. у справі № 51/11-09 та від 19.02.2009 р. у справі № 53/13-09. Грошові суми, право вимоги яких перейшло до позивача, становлять відповідно 34693,52 грн. та 17472,93 грн. На переконання відповідача-2, передання від ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» примірників договорів № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. та № ТК06/02/08-X від 19.02.2008 р. за актами прийому-передачі на підставі угод не доводить, що ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» є новим кредитором за вказаними договорами без будь-яких винятків і обмежень з повним обсягом прав ТОВ «Корпорація «Агросинтез».

Як зазначає відповідач-2, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» є новим кредитором МКП «Україна» за зобов'язаннями, щодо яких вже є судові рішення, які набрали законної сили, у зв'язку з чим намагання повторно стягнути з МКП «Україна» у судовому порядку грошові суми заборгованості, щодо яких вже є судові рішення, або намагання стягнути заборгованості за зобов'язаннями, право вимоги щодо яких позивач не набув, є безпідставними.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем в розрахунку суми заборгованості, зазначеному в позовній заяві, не враховано, що після набрання чинності рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2009 р. у справі № 53/13-09 МКП «Україна» погасила значну частину заборгованості перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез», що підтверджується доданими копіями платіжних документів всього на суму 5417,00 грн., а після набрання чинності рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2009 р. у справі № 51/11-09 МКП «Україна» погасила значну частину заборгованості перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез», що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями всього на суму 27166,45 грн.

Також, відповідач-2 зазначив про необхідність застосування позовної давності у три роки в силу ч. 3 ст. 267 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат за період з листопаду 2008 року по березень 2010 року включно; пені з 25.12.2008 р. по 26.07.2010 р.; 3% річних з 16.10.2008 р. по 26.07.2010 р.

При цьому МКП «Україна» заявило про застосування відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, відповідач-2 просив суд зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на те, що МКП «Україна» погасило значну частину заборгованості.

Також відповідач-2 зазначив, що п. 5.4 договорів № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. передбачено, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на порядок нарахування неустойок (штрафних санкцій) за прострочку виконання зобов'язань по даному договору.

На переконання відповідача-2, цей пункт договорів не підлягає застосуванню при розрахунку штрафних санкцій, виходячи з того, що сторони, фактично, домовились, що вони не мають право домовитись про інший порядок нарахування штрафних санкцій та жоден інший закон, яким встановлено інший порядок нарахування штрафних санкцій, ніж це встановлено загальним правилом, не може бути застосованим.

16.09.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано пояснення у справі № 16-15/09 від 16.09.2013 р., відповідно до яких позивач зазначив наступне.

В якості погашення боргу за наказом господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06.03.2009 року МКП «Україна» було сплачено на підставі платіжного доручення від 30.10.2009 р. 20000,00 грн., платіжного доручення № 21 від 26.11.2011 р. в сумі 7166,45 грн.

В якості погашення боргу за наказом господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11.03.2009 р. МКП «Україна» були сплачені коштів: на підставі платіжного доручення № 102 від 09.09.2011 р. в сумі 967,00 грн., платіжного доручення № 120 від 29.09.2011 р. в сумі 4000,00 грн., платіжного доручення від 29.04.2012 р. в сумі 450,00 грн.

Із врахуванням доказів часткового погашення боргу та положення ст. 534 ЦК України, заборгованість МКП «Україна» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» за наказом господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06.03.2009 р. та наказом господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11.03.2009 р. становить 19583,00 грн.

Також позивач зазначив, що сторони договору поставки, керуючись ст.ст. 6, 627 ЦК України, домовились про порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, уклавши пункт 5.4 договору, не порушуючи норм та положень чинного законодавства України.

Натомість, МКП «Україна» не надало доказів того, що цей пункт договору визнаний судом недійсний, або весь договір визнаний недійсним, тобто належним чином не спростувало його дійсність. Тому, позивач, на його думку, вправі посилатись на даний пункт договору.

Також позивач зазначив, що вимога про стягнення інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України ТОВ «Корпорація «Агросинтез» при поданні позовів до господарського суду Харківської області не заявлялась, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Щодо застосування строків позовної давності, позивач зазначив наступне.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зважаючи на те, що відповідачем-2 впродовж жовтня 2009 року - квітня 2012 року було вчинено дії, котрі полягають у сплаті зобов'язання (безпосередньому погашенню сум боргу, пені, 3% річних, індексації ціни товару за договором поставки), то строк позовної давності є таким, що переривався, а тому перебіг позовної давності у даному випадку переривався такими виконаннями (частковим погашенням) та починався новий перебіг позовної давності.

У судове засідання 30.09.2013 р. представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2013 р. позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та Малим колективним підприємством «Україна» (покупець) було укладено договори поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом в сумі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1 договорів постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару до 15 жовтня 2008 року.

Пунктом 2.2 договорів встановлено, що за користування кредитом покупець сплачує постачальнику проценти у розмірі 3% річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Відповідно до пункту 2.7 договорів, вартість товару, яку покупець сплачує постачальнику, визначена на день підписання договору, тому у випадку якщо на дату платежу курс долару США збільшиться більш ніж на 2% від курсу на дату укладання договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу.

За порушення строків платежу по договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25%, не більше розміру, встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожний факт порушення строку платежу (пп. 5.3.1 п. 5.3 договорів).

За умовами п. 5.4 договорів, відповідно до ст. 232 ГК України сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором (п. 6.1 договорів).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням МКП «Україна» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року, 24 грудня 2008 року ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з МКП «Україна» суми заборгованості та штрафних санкцій (пені, штрафу) за період із 16.10.2008 р. до 24.12.2008 р. згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 лютого 2009 року у справі № 51/11-09 позовні вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» були задоволені у повному обсязі, а саме - стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - 16494,08 грн. основного боргу за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р.; 759,17 грн. пені; 8030,68 грн. штрафу; 8949,26 грн. суми індексації ціни товару; 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року у справі № 53/13-09 позовні вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» були задоволені у повному обсязі, а саме - стягнуто з МКП «Україна» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 7870,99 грн. - основного боргу за договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р., 362,28 грн. - пені, 4679,24 грн. - штрафу, 4270,59 грн. інфляційних, 171,83 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Постанови ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області від 03 квітня 2009 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06 березня 2009 року та наказу господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11 березня 2009 року.

Станом на 26 липня 2013 року зобов'язання МКП «Україна» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» як згідно вказаних вище наказів господарського суду Харківської області, так і договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року, у повному обсязі не виконано.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладених сторонами договорів вбачається, що за своєю правовою природою вказані договори є договорами купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 договорів, за порушення строків платежу по договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25% не не більш розміру, встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Водночас, за умовами п. 5.4 договорів, відповідно до ст. 232 ГК України сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Поряд з цим, п. 6.1 договорів передбачено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Окрім того, відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, судом встановлено, що у ТОВ «Корпорація «Агросинтез» виникло право вимоги щодо нарахування внаслідок порушення МКП «Україна» зобов'язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

15.11.2012 р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 15-11/12-141 та угоду № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), розділом 1 даних угод, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Корпорація «Агросинтез») відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Малим колективним підприємством «Україна» зобов'язань щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням МКП «Україна» грошового зобов'язання згідно договору № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року.

Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року (пункт 1.2 угоди).

На виконання умов угод (п. 4.1), ТОВ «Корпорація «Агросинтез» було передано позивачу документи, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угод, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило МКП «Україна» про зазначені вище обставини.

Сторони у пункті 2.3 угод визначили, що з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що виникають із умов договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року.

Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 21-12-2012-23, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Малим колективним підприємством «Україна» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угод, передбачених ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19 лютого 2008 року та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки: пункт 3.1 - відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 2000,00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. № 27-23/12 від 27 грудня 2012 року, котра була одержана відповідачем-1 29 грудня 2012 року, проте до сьогодні не виконана.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд стягнути солідарно з МКП «Україна» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 2000,00 грн. пені, стягнути з МКП «Україна» 12258,76 грн. пені, 2531,59 грн. 3% річних, 6547,08 грн. інфляційних втрат, а також стягнути пропорційно з відповідачів 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1720,50 грн. судового збору.

Як встановлено судом, ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» згідно з договором поруки № 21-12-2012-23 від 21 грудня 2012 року є поручителем перед ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» за виконання обов'язку Малим колективним підприємством «Україна» в частині стягнення 2000,00 грн. пені.

За договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. заявлений до стягнення розмір пені було визначено в сумі 7851,62 грн., у тому числі:

№ п/пПрострочена сума боргу (грн.)Кількість днів простроченого платежуОблікова ставка подвійна НБУ (%)Сума пені за період прострочки (грн.)116494,08(із 25.12.2008р. по 14.06.2009р.)241 865,42216494,08(із 15.06.2009р. по 11.08.2009р.)22576,62316494,08(із 12.08.2009р. по 29.10.2009р.)20,5731,84414693,52(із 30.10.2009р. по 25.11.2009р.)20,5222,8257527,07(із 26.11.2009р. по 07.06.2010р.)20,5820,1567527,07(із 08.06.2010р. по 07.07.2010р.)19117,5577527,07(із 08.07.2010р. по 10.08.2010р.)17115,6987527,07(із 11.08.2010р. по 22.03.2012р.)15,51 882,7197527,07(із 23.03.2012р. по 26.07.2013р.)151 518,82За договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. розмір пені було визначено в сумі 6407,14 грн., у тому числі:

№ п/пПрострочена сума боргу (грн.)Кількість днів простроченого платежуОблікова ставка подвійна НБУ (%)Сума пені за період прострочки (грн.)17 870,99(із 25.12.2008р. по 14.06.2009р.)24890,1827 870,99(із 15.06.2009р. по 11.08.2009р.)22275,1737 870,99(із 12.08.2009р. по 07.06.2010р.)20,51 326,2247 870,99(із 08.06.2010р. по 07.07.2010р.)19237,6457 870,99(із 08.07.2010р. по 10.08.2010р.)17120,9867 870,99(із 11.08.2010р. по 22.03.2012р.)15,51 968,7377 870,99(із 23.03.2012р. по 26.07.2013р.)151 588,22Водночас, як вбачається з відзиву б/н від 14.08.2013 р. відповідача-2, МКП «Україна» просило суд застосувати відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Заперечуючи проти застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, позивач посилався на переривання строку позовної давності, у зв'язку зі здійсненням відповідачем-2 часткового погашення заборгованості.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що останнє переривання строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. (рішення від 16.02.2009 р. у справі № 51/11-09) відбулося 26.11.2011 р., а за договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. (рішення від 19.02.2009 р. у справі № 53/13-09) відбулося 29.04.2012 р. шляхом сплати МКП «Україна» на рахунок ТОВ «Корпорація «Агросинтез» боргу на виконання наказів господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11.03.2009 р. та наказу господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06.03.2009 р.

Отже, річний строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені в розмірі 12258,76 грн. сплив до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 29.07.2013 року, що підтверджується штампом канцелярії суду з вх. № 2805/13 від 29.07.2013 р. на позовній заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 12258,76 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача-2 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. було визначено позивачем в сумі 3902,43 грн., у тому числі -

МісяцьЗаборгованість на кінець місяця, грн.Індекс інфляції, %Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції, грн.Різниця за даний місяць, грн.Листопад 2008 р.21 494,08101,521 816,49322,41Грудень 2008 р.16 494,08102,116 840,46346,38Січень 2009 р.16 494,08102,916 972,41478,33Лютий 2009 р.16 494,08101,516 741,49247,41Березень 2009 р.16 494,08101,416 725,00230,92Квітень 2009 р.16 494,08100,916 642,53148,45Травень 2009 р.16 494,08100,516 576,5582,47Червень 2009 р.16 494,08101,116 675,51181,43Вересень 2009 р.16 494,08100,816 626,03131,95Жовтень 2009 р.16 494,08100,916 642,53148,45Листопад 2009 р.14 693,52101,114 855,15161,63Грудень 2009 р.7 527,07100,97 594,8167,74Січень 2010 р.7 527,07101,87 662,56135,49Лютий 2010 р.7 527,07101,97 670,08143,01Березень 2010 р.7 527,07100,97 594,8167,74Серпень 2010 р.7 527,07101,27 617,3990,32Вересень 2010 р.7 527,07102,97 745,36218,29Жовтень 2010 р.7 527,07100,57 564,7137,64Листопад 2010 р.7 527,07100,37 549,6522,58Грудень 2010 р.7 527,07100,87 587,2960,22Січень 2011 р.7 527,07101,07 602,3475,27Лютий 2011 р.7 527,07100,97 594,8167,74Березень 2011 р.7 527,07101,47 632,45105,38Квітень 2011 р.7 527,07101,37 624,9297,85Травень 2011 р.7 527,07100,87 587,2960,22Червень 2011 р.7 527,07100,47 557,1830,11Вересень 2011 р.7 527,07100,17 534,607,53Листопад 2011 р.7 527,07100,17 534,607,53Грудень 2011 р.7 527,07100,27 542,1215,05Січень 2012 р.7 527,07100,27 542,1215,05Лютий 2012 р.7 527,07100,27 542,1215,05Березень 2012 р.7 527,07100,37 549,6522,58Вересень 2012р.7 527,07100,17 534,607,53Грудень 2012 р.7 527,07100,27 542,1215,05Січень 2013 р.7 527,07100,27 542,1215,05Лютий 2013 р.7 527,07100,27 542,1215,05Травень 2013 р.7 527,07100,17 534,607,53Розмір інфляційних втрат за договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. було визначено в сумі 2644,65 грн., у тому числі -

МісяцьЗаборгованість на кінець місяця, грн.Індекс інфляції, %Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції, грн.Різниця за даний місяць, грн.Листопад 2008 р.7 870,99101,57 989,05118,06Грудень 2008 р.7 870,99102,18 036,28165,29Січень 2009 р.7 870,99102,98 099,25228,26Лютий 2009 р.7 870,99101,57 989,05118,06Березень 2009 р.7 870,99101,47 981,18110,19Квітень 2009 р.7 870,99100,97 941,8370,84Травень 2009 р.7 870,99100,57 910,3439,35Червень 2009 р.7 870,99101,17 957,5786,58Вересень 2009 р.7 870,99100,87 933,9662,97Жовтень 2009 р.7 870,99100,97 941,8370,84Листопад 2009 р.7 870,99101,17 957,5786,58Грудень 2009 р.7 870,99100,97 941,8370,84Січень 2010 р.7 870,99101,88 012,67141,68Лютий 2010 р.7 870,99101,98 020,54149,55Березень 2010 р.7 870,99100,97 941,8370,84Серпень 2010 р.7 870,99101,27 965,4494,45Вересень 2010 р.7 870,99102,98 099,25228,26Жовтень 2010 р.7 870,99100,57 910,3439,35Листопад 2010 р.7 870,99100,37 894,6023,61Грудень 2010 р.7 870,99100,87 933,9662,97Січень 2011 р.7 870,99101,07 949,7078,71Лютий 2011 р.7 870,99100,97 941,8370,84Березень 2011 р.7 870,99101,47 981,18110,19Квітень 2011 р.7 870,99101,37 973,31102,32Травень 2011 р.7 870,99100,87 933,9662,97Червень 2011 р.7 870,99100,47 902,4731,48Вересень 2011 р.7 870,99100,17 878,867,87Листопад 2011 р.7 870,99100,17 878,867,87Грудень 2011 р.7 870,99100,27 886,7315,74Січень 2012 р.7 870,99100,27 886,7315,74Лютий 2012 р.7 870,99100,27 886,7315,74Березень 2012 р.7 870,99100,37 894,6023,61Вересень 2012р.7 870,99100,17 878,867,87Грудень 2012 р.7 870,99100,27 886,7315,74Січень 2013 р.7 870,99100,27 886,7315,74Лютий 2013 р.7 870,99100,27 886,7315,74Травень 2013р.7 870,99100,17 878,867,87З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. вбачається, що розмір останніх було визначено позивачем в сумі 1397,99 грн., у тому числі -

№ з/пЗаборгованість ( грн.)Кількість днів простроченого платежуПроцент за день (%)Сума 3% за 1 деньСума 3% за період прострочення121 494,08(із 16.10.2008р. по 30. 11.2008р.)0,00821,7781,42219 494,08(із 01.12.2008р. по 03.12.2008р.)0,00821,604,80316 494,08(із 04.12.2008р. по 29.10.2009р.)0,00821,36450,16414 693,52(із 30. 10.2009р. по 25.11.2009р.)0,00821,2132,6757 527,07(із 26.11.2009р. по 15.11.2012р.)0,00820,62828,94З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних за договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. вбачається, що розмір 3% річних було визначено в сумі 1133,60 грн., за період з 16.10.2008 р. до 15.11.2012 р. на суму 7870,99 грн.

Слід зазначити, що згадувана вище ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано інфляційні втрати за місяці, коли інфляційні нарахування мали від'ємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 р. № 519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція - зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції № 160 Міжнародної організації праці 1985 року (стаття 12), «Резолюції щодо індексів споживчих цін», прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку «Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика» (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити за період з листопада 2009 року по січень 2013 року без виключення періодів, які мали від'ємне значення.

З огляду на вищевикладене, та не включення позивачем до розрахунку інфляційних нарахувань за місяці, коли індекс інфляції мав від'ємне значення, що при здійсненні розрахунку враховано не було, а лише виключено із ланцюга дані періоди, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р., визначив їх розмір у сумі 2964,12 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі25.12.2008 - 31.10.200916494.081.1011665.9018159.9801.11.2009 - 30.11.200914693.521.011161.6314855.1501.12.2009 - 31.05.20137527.071.1511136.598663.66За договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. розмір інфляційних втрат було визначено судом в сумі 2211,75 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі25.12.2008 - 31.05.20137870.991.2812211.7510082.74Водночас, згідно зі здійсненим судом арифметичним розрахунком, розмір 3% річних за договором № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 р. становить 1123,16 грн., у тому числі

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів16494.0825.12.2008 - 29.10.20093093 %418.9014593.5230.10.2009 - 25.11.2009273 %32.397527.0726.11.2009 - 15.11.201210863 %671.87Згідно зі здійсненим судом арифметичним розрахунком, розмір 3% річних за договором № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 р. становить 919,94 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів7870.9925.12.2008 - 15.11.201214223 %919.94При цьому судом відхиляється посилання відповідача-2 на приписи ст. 233 Господарського кодексу України та наявність, на його думку, підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, оскільки у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені судом було відмовлено.

Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Як зазначалось вище, передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати та проценти річних є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню судом, а саме - 3185,87 грн. інфляційних втрат та 2043,10 грн. 3% річних.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до відповідача-2.

Крім того, позивач просив суд покласти пропорційно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем підтверджуються договором № 25-48/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, відповідно до умов якого адвокат Грищенко Олександр Миколайович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х та №ТК06/02/08-Х від 19 лютого 2008 року, угоди № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки № 21-12-2012-23 від 21 грудня 2012 року, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій пов'язаних зі стягненням із відповідачів нарахованих сум.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, виданим 29.10.2009 р., Грищенко О.М. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 2000,00 грн. (п. 3.1 договору).

26.07.2013 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем було підписано акт прийому-передачі документів.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 258 від 29.03.2013 р. на суму 2000,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають покладенню на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого колективного підприємства «Україна» (64501, Харківська обл., Сахновщинський р-н, смт. Сахновщина, вул. Станіславського, 6, код 22633711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 3185 (три тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 2043 (дві тисячі сорок три) грн. 10 коп. 3% річних, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 11 коп. витрат на адвокатські послуги, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог до Малого колективного підприємства «Україна» відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.10.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна