Рішення № 33975636, 30.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16060/13 30.09.13

За позовом Приватного підприємства «Тріумф Пак» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»простягнення 59 916,42 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Моісеєнко О.К. - дов. № б/н від 30.12.2012 року;

від відповідача: Лабатюк Я.М. - дов. № б/н від 03.04.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф Пак» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення 58 440,00 грн. - основної заборгованості, 33,87 грн. - пені, 812,02 грн. - інфляційних втрат та 630,53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 478/01/11 від 27 січня 2011 року в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 58 440,00 грн.

Ухвалою від 23.08.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2013 року.

Представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи на 30.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.09.2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2011 року між Приватним підприємством «Тріумф Пак», іменоване надалі «Постачальник» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Ренесанс Кепітал Інвест», іменоване надалі «Покупець» (відповідач) був укладений договір поставки № 478/01/11 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався продати і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити партіями продукцію: плівку - стреч (надалі - продукція) в асортименті, кількості, згідно заявок покупця, які він може подавати продавцю письмово, факсом, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях протягом 21 календарного дня після набуття покупцем права власності на продукцію (3.3 договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

10.01.2013 року позивач поставив відповідачу товар на суму 73 440,00 грн., що засвідчується видатковою накладною № Т-00000062 від 10.01.2013 року.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 58 440,00 грн.

ПП «Тріумф Пак» неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення існуючої заборгованості, що засвідчується повідомленнями про вручення поштового відправлення та описами вкладення в цінний лист. Проте відповідач залишив їх без задоволення та належного реагування.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2012 року.

Тобто, поставка товару на підставі накладної № Т-00000062 від 10.01.2013 року була здійснена поза межами дії договору, а тому посилання позивача на норми чинного законодавства, які регулюють договірні відносини поставки та посилання на умови договору, який припинив свою дію є невірними.

Абз. 7 підп. 3.12 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач у визначений строк кошти за поставлений товар не сплатив, обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 58 440,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач керуючись п. 9.7 договору, яким передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33,87 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки договір поставки, яким було передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату товару припинив свою дії, жодних додаткових угод щодо продовження його дії між сторонами укладено не було, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 630,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 812,02 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобов'язання, періодів нарахування визначених позивачем та моменту виникнення прострочення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 630,53 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат частково в сумі 58,44 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (місцезнаходження: 01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2 літ. А, код ЄДРПОУ 34047146) на користь Приватного підприємства «Тріумф Пак» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво - Святошинський р -н, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 12, код ЄДРПОУ 34600884) 58 440 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 630 (шістсот тридцять) грн. 53 коп. - 3% річних, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 1 697 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім) грн. 89 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.10.2013 року

Суддя Спичак О.М.