Рішення № 33975594, 11.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р.Справа № 922/3263/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес", с.Липини, Волинська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсім", м.Харків про стягнення 29013,22 гривень за участю представників:

позивача - Венгріна С.В. (довіреність №б/н від 15 квітня 2013 року)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2013 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 29013,22 гривень. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1780,26 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2013 року. Також відповідною ухвалою до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсім" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

11 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№33132) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 11 вересня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 11 вересня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 14 серпня 2013 року.

Представник третьої особи у відкрите судове засідання 11 вересня 2013 року не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 17 серпня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача та третьої особи за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

02 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсім" (Третьою особою) було укладено договір поставки №ТР12-83. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався в порядку цього договору поставляти і передавати у власність покупцю (Третій особі) визначений відповідним договором товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати за нього оплату.

Покупець повинен був здійснювати оплату товару на умовах реалізації, з оплатою кожні 14 днів з моменту поставки товару (п.5.4 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, Позивач поставив на адресу третьої особи неоплачений товар, загальною вартістю 89013,22 гривень, що підтверджується підписаними з обох сторін та наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.20-64).

20 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (Позивачем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсім" (Третьою особою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (Відповідачем) було укладено договір про переведення боргу №229/12. Даний договір було підписано повноважними представниками з усіх сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов вищевказаного договору про переведення боргу, первісний боржник (третя особа) переводить, а новий боржник (Відповідач) приймає грошовий борг у розмірі 89013,22 гривень, що виник на підставі договору поставки №ТР12-83 02 листопада 2012 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (Позивачем).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, на виконання умов договору про переведення боргу №229/12, здійснив часткову оплату боргу на суму 60000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с.68-71).

Отже, суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за договором переведення боргу виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 29013,22 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 29013,22 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік", на 2013 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1147,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за подання позовної заяви було сплачено 1780,26 гривень судового збору, замість 1720,50 гривень. Факт сплати судового збору підтверджується оригіналом платіжного доручення №1356 від 01 серпня 2013 року (а.с.10).

Оскільки, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача, то суд вважає за необхідне стягнути з останнього 1720,50 гривень судового збору.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629, 632, 691 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м.Харків, вул. Малиновського, буд. 3, код ЄДРПОУ 37874381, р/р №26008000133067 в ХФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (45601, Волинська область, с.Липини, вул.Перемоги,25, код ЄДРПОУ 38143461, п/р №26005414778900 у АТ "Укрсиббанк" у м.Києві, МФО 351005) 29013,22 гривень заборгованості та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 вересня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/3263/13