Ухвала суду № 33973544, 03.10.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

03.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-2014/2013р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

категорія 5 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Володіної Л.В., Клочка В.П.,

при секретарі - Пасічник Г.В.,

за участю відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом знесення незаконно збудованої будівлі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 та вточнивши свої позовні вимоги протягом розгляду справи просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно побудовані будівлі літ.»П», літ.»О», прибудову літ.»а3», прибудову літ.»и», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути на її користь судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником частини домоволодіння АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 842 кв.м., не розділена та знаходиться у спільній власності із відповідачем. Відповідач без попереднього погодження з співвласником домоволодіння побудувала на земельній ділянці самовільні будівлі та прибудови, що на думку позивача, є незаконним та порушує її права, законні інтереси.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 червня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 червня 2012 року по справі № 2-4164/11 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності задоволений. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_2(48 - 49).

Вказане рішення суду набрало законної чинності 17 липня 2012 року.

Виділено у власність ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_2: в жилому будинку літ.»А» жилу кімнату 2-2 площею 15,4 кв.м., в прибудові літ. «а» кладову 1-1 площею 8,3 кв.м., коридор 2-1 площею 7,6 кв.м., в прибудові літ. «а1»- котельню ІІІ площею 4,6 кв.м., і коридор 2-3 площею 7,5 кв.м.; в прибудові літ «а2» - туалет ІV площею 0,5 кв.м., лазня літ. «Б», навіс літ. «В», сарай літ. «Г», прибудову літ. «е», літню кухню літ. «Е», вбиральню літ. «И», 2/5 частки огородження і інших споруд.

Виділено у власність ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2: в жилому будинку літ. «А» знаходяться приміщення: жила кімната 1-2 площею 23.4 кв.м, в прибудові літ - «а» знаходяться приміщення кладова 11-1 площею 4.3. кв.м» кладова ІІ-2 площею 3,7 кв., коридор 1-1 площею 4,9 кв.м. санвузол 1-3 площею 2.5 кв.;. 3/5 часток огородження і інших споруд, без урахування самочинно збудованих будівель та споруд.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, які встановлені вступившим у законну силу рішенням по цивільній, господарській чи адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ, в яких приймають участь ті ж особи, чи особа, по відношенню до якої встановлені ці обставини.

Згідно листа інспекції ДАБК м. Севастополя (а.с. 88)на ім'я позивача від 04 лютого 2013 року, ОСОБА_3 самочинно проведені роботи з реконструкції житлового будинку, за що остання притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Крім того, на ім`я ОСОБА_3 було видано припис про зупинення робіт.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, як підставу для звернення з вказаною позовною вимогою, зазначила про порушення її права на безперешкодне користування земельною ділянкою та незаконну прибудову.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення, суд, зокрема вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази та їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 57-70 ЦПК України.

Суд відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про знесення самочинно збудованого об'єкту, який перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження майном, а також може порушити право власності, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З договору «про порядок володіння та користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами між учасниками спільної часткової власності від 02 липня 2011 року, якій був укладений між колишнім власником ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вбачається, що сторони домовились про те, що у користування ОСОБА_3 в жилому будинку літ.»А» знаходяться приміщення: жила кімната 1-2 площею 23.4 кв.м., в прибудові літ.»а» знаходяться приміщення: кладова ІІ-1 площею, 4.3 кв.м., кладова ІІ-2, площею 3.7 кв.м., коридор 1-1 площею 4.9 кв.м., санвузол 1-3 площею 2,5 кв.м., що складає 3/5 часток жилого будинку з надвірними будівлями, огорожею і іншими спорудами, без урахування самочинно збудованих будівель і споруд, будинок літ.»О», що складається з кухні - коридору 1 площею 5.7 кв.м., жилої кімнати 2 площею 14,6 кв.м., санвузла 3 площею 2,6 кв.м., санвузла 4 площею 2,3 кв.м., жилої кімнати 5 площею 14,6 кв.м., кухні коридору 6 площею 10.2 кв.м., жилої кімнати 7 площею 11.1 кв.м., жилої кімнати 8 площею 18,0 кв.м., жилої кімнати 9 площею 17.7 кв.м., санвузлу 10 площею 3.3 кв.м., кухня літ.»П», мансарда під літ. «П», прибудова літ.»п». (а.с.9-10).

Пунктом 3.5 зазначеного договору передбачено, що користування земельною ділянкою, де розташовані будівлі, щодо яких укладено цей договір, здійснюється ними у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України без укладання додаткової угоди про це.

За правилами ч.1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто вказана правова норма передбачає три окремі підставі для визнання будівництва самочинним та відповідні правові наслідки для особи, яка його здійснила.

Зокрема, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це не порушує права інших осіб (ч.4 ст. 376 ЦК України).

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, окільки позивачем не доведено, яким чином побудовані прибудови порушують її права на користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до п.22,24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Таким чином, наявність прибудови, також не є підставою для задоволення позову ОСОБА_5 Інших доказів, які б свідчили про створення відповідачем перешкод позивачу для користування земельною ділянкою, захисту прав позивача саме у обраній нею спосіб суду не доведено, у зв'язку з чим суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, та дійшов до вірного висновку,що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки позивачем суду не доведено, яким саме чином наявність прибудови перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй домоволодіння.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційної скаргі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: Л.В.Володіна

В.П.Клочко