Постанова № 33972259, 08.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 916/1437/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Новорічний Ю.В., Росич К.А. - за дорученням

від відповідача: Хомутенко А.В. - за доручення

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 01 серпня 2013 року

у справі № 916/1437/13

за позовом Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради

до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

про внесення змін до договору, зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії та стягнення 491.301 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИЛА:

04.06.2013 р. Житлово-комунальне господарство Чорноморської селищної ради (далі позивач, ЖКГ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", (далі відповідач, ПАТ) про внесення змін до договору, зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії та стягнення 491.301 грн. 97 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач у порушення вимог Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики (далі НКРЕ) „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" від 10.03.1999 р. № 309 ( з подальшими змінами), виставляв позивачеві рахунки за спожиту електроенергію за тарифами, що встановлені укладеними між сторонами у справі договором про постачання електричної енергії № К-655 від 27.02.2004 р., а тому ПАТ повинний внесення зміни до договору відносно тарифу на електроенергію, здійснити перерахунок оплати вартості спожитої позивачем електричної енергію за період з 01.10.2010 р. по момент ухвалення рішення суду та повернути ЖКГ зайве отриманні грошові кошти по оплаті послуг з постачання електроенергії до житлової зони, що розташована за адресою: с. Гвардійське, у сумі 491.301 грн. 97 коп. за період з 01.05.2011 р. по 31.01.2013 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору.

Крім того, в обґрунтування позову ЖКГ посилається на акт Державної фінансової інспекції в Одеській області від 02.04.2013 р., яким встановлений факт завищення відповідачем в період з 01.05.2011 р. по 01.02.2013 р. вартості спожитої позивачем електричної енергії на загальну суму 491.301 грн. 97 коп.

Заявою про зменшення позовних вимог від 08.07.2013 р. позивач просив суд зобов'язати ПАТ здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії та стягнути з останнього на користь ЖКГ: 491.301 грн. 97 коп. - зайве отриманих грошових коштів з оплати послуг з постачання електроенергії.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги ЖКГ вважав необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що договір № К-655 від 27.02.2004 р. припинив свою дію 12.02.2013 р., та, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до договору та зобов'язання ПАТ здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії - відсутні.

Крім того, ПАТ зазначив, що стороною за договором про постачання електроенергії є юридична особа, а тому ототожнення останньої з категорією населення, незалежно від мети використання спожитої електроенергії не допускається.

Також, хоча, позивач в частині споживання електроенергії за об'єктами, розташованими в с. Гвардійське набуває ознак населеного пункту, сплата спожитої останнім електроенергії за вказаними об'єктами обґрунтовано здійснювалась з врахуванням тарифу визначеного для населеного пункту у сільській місцевості.

Що стосується постанови НКРЕ № 309 від 10.03.1999 р., то дійсно, останньою було внесено зміни до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, за якою введено категорію споживачів як то «населення, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання». Однак, поряд з окресленою вище категорією, окремо в постанові визначено категорію «населений пункт у сільській місцевості», що відповідно не давало жодних підстав для проведення нарахування вартості спожитої населеним пунктом електроенергії за тарифом для населення. Зокрема, на підставі постанови НКРЕ від 23.04.2012 р. № 496 втратила чинність постанова НКРЕ № 309 від 10.03.1999 р., тобто тариф на рівні 15, 6 коп. за 1 кВт починаючи з 23.04.2012 р. припинив застосовуватись взагалі, навіть до категорії «населення», а тому ПАТ отримувало від позивача кошти за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору на постачання електроенергії, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості застосовувати інший тариф, ніж встановлений договором, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволені бути не можуть.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги ЖКГ залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки, договір № К-655 від 27.02.2004 р. про постачання електричної енергії припинив свою дію 12.02.2013 р., то підстави для внесення змін до нього - відсутні, так як діюче законодавством не передбачає можливості внесення змін до правочину, який припинив свою дію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 491.301 грн. 97 коп. місцевий суд виходив з того, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, а тому грошові кошти у сумі 491.301 грн. 97 коп. були сплачені позивачем відповідачеві у відповідності з умовами, укладеного між сторонами договору, внаслідок чого підстави для задоволення позову в частинні зобов'язання ПАТ здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії та стягнення 491.301 грн. 97 коп. зайве отриманих грошових коштів з оплати послуг з постачання електроенергії позивачеві - відсутні.

Судові витрати по справі покладені місцевим судові згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України на позивача.

В апеляційній скарзі ЖКГ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Скарга майже повністю дублює доводи, викладені у позові та мотивована ще й тим, що місцевий суд помилково при ухваленні рішення розглянув позовну вимогу ЖКГ про внесення змін до договору, оскільки заявою від 02.07.2013 р. останній зменшив розмір позовних вимог та з такою вимогою до суду не звертався.

В судовому засіданні представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ЖКГ без задоволення. В судовому засіданні представник ПАТ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 27.02.2004 р. між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № К-655 за умовами якого відповідач зобов'язався постачати електроенергію до житлової зони позивача, а останній оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору. Названим договором передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики (далі - НКРЕ) від 31.07.1996р. № 28.

Згідно п. 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У 2007 році перелік об'єктів позивача було доповнено об'єктом «Житлова зона с. Гвардійське» у зв'язку з реорганізацією ЖКГ Гвардійське та передачею розташованих у Гвардійське об'єктів останнього на баланс позивача.

Як вбачається з матеріалів справи 12.02.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № К-655 за умовами якого відповідач зобов'язався постачати електроенергію до житлової зони позивача, а останній оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У п. 9.4. договору № К-655 від 12.02.2013 р. встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2013 р.

Як свідчать матеріали справи вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений їх печатками, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що починаючи з 12.02.2013 р. правовідносини між сторонами у справі з приводу постачання електричної енергії регулюються договором № К-655 від 12.02.2013 р., а не договором № К-655 від 27.02.2004 р., який припинив свою дію внаслідок укладення договору № К-655 від 12.02.2013 р.

При викладених обставинах місцевий суд підставне залишив позовні вимоги ЖКГ в частині внесення змін до договору № 655 від 27.02.2004 р. без задоволення, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості внесення змін до правочину, який припинив свою дію.

Твердження скаржника про те, що заявою від 02.07.2013 р. ним був зменшений розмір позовних вимог та з вимогами про внесення змін до договору він до суду не звертався до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки згідно п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - позивачем збільшено (або зменшено) може бути лише виключно вимоги майнового характеру.

Оскільки, вимога щодо внесення змін до договору є виключно немайновою вимогою, а тому її зменшення або збільшення є неможливим.

Як свідчать матеріали справи з будь-якими іншими заявами (клопотаннями), зокрема, про відмову від позовних вимог в частині внесення змін до договору позивач до суду не звертався, внаслідок чого у останнього були відсутні правові підстави для припинення провадження у справі в цій частині, а тому місцевий суд підставне розглянув позовні вимоги ЖКГ у повному заявленому обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору діяла постанова НКРЕ „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" № 309 від 10.03.1999 р., якою був затверджений Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам (далі Порядок). Саме на підставі діючої на той час постанови та відповідно до п. 2 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, в додатку до Договору № 5.1 сторони узгодили порядок застосування тарифу на електроенергію, що відпускається відповідачем позивачеві як така, що відпускається для населеного пункту

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, згідно з п. 6.1 Правил розрахунки споживача за використану енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договорів сторони погодили тарифну групу відповідно до законодавства та дійшли згоди про застосування для житлової зони позивача, що розташована за адресою: с. Гвардійське, тарифів на електричну енергію, що відпускається населеному пункту і в цій частині умови договору не змінювали, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ правомірно поставляло ЖКГ електричну енергію на підставі укладеного договору. При цьому ПАТ виставляв рахунки, а ЖКГ їх оплачувало за спожиту електричну енергію в період з 01.05.2011 р. по 31.01.2013 р. виключно відповідно за умовами цього договору, тобто як для населеного пункту.

Посиланням скаржника на порушення його прав з боку відповідача, оскільки останній виставляв рахунки ЖКГ всупереч приписам Постанови НКРЕ від 17.03.2011 р. № 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, та затвердженим змінам до порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки, дійсно, постановою НКРЕ №1280 від 10.11.2009 р. було внесено зміни до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам та Порядку застосування тарифі на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженими Постановою НКРЕ № 309 від 10.03.1999 р. за якою введено категорію споживачів, як то «населення, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання» (про яку власне й веде мову позивач при обґрунтуванні позовних вимог щодо внесення змін до договору).

Однак, поряд з окресленою вище категорією, окремо в постанові визначено категорію «населений пункт у сільській місцевості», що відповідно не давало жодних підстав для проведення нарахування вартості спожитої населеним пунктом електроенергії за тарифом для населення.

Крім того, на момент внесення змін до договору в частині включення переліку об'єктів розташованих в с. Гвардійське, діяла постанова НКРЕ № 309 від 10.03.1999 р., відповідно до якої мала місце градація споживачів за категоріями „Населення" та „Населений пункт", а тому в залежності від того, відноситься споживач за договором до категорії «населення» чи то до категорії «населений пункт», при розрахунку вартості спожитої електроенергії застосовувались тарифи на електроенергію, що відпускається населенню чи тарифи на електроенергію, що відпускається населеному пункту відповідно.

Так, згідно з п. 1.1. ПКЕЕ до категорії населення відносяться споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належить їм за ознакою права власності або користування.

Тоді як «населений пункт» визначено як юридичну особу - споживача (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту, об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.

Вищенаведене свідчить про те, що законодавцем з метою відмежування суб'єктів - балансоутримувачів електроустановок через які здійснюється постачання електроенергії фізичним особам для задоволення побутових потреб від юридичних осіб, які використовують електроенергію для ведення господарської діяльності введено окремий інститут населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами за договором є юридичні особи, зокрема, ПАТ і ЖКГ, а тому ототожнення останньої з категорією населення, незалежно від мети використання спожитої електроенергії, є неприпустимим, оскільки віднесення споживача до категорії «населення» можливе лише у тому випадку, коли контрагентом постачальника за договором є виключно фізична особа.

Крім того, на підставі Постанови НКРЕ від 23.04.2012 р. № 496 втратила чинність постанова № 309 від 10.03.1999 р., тобто тариф на рівні 15,6 коп. за 1 кВт на який посилається позивач, починаючи з 23.04.2012 р. припинив застосовуватись взагалі, навіть до категорії «населення» та цією постановою затверджені дві тарифні групи «населення» та «споживачі, прирівняні до населення». Вказана постанова цілком кореспондується з постановою НКРЕ № 497 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», яка також відрізняє окремо тарифи для населення та тариф за яким електроенергія відпускається споживачам, прирівняним до населення. При цьому споживачам, прирівняним до населення, електроенергія відпускається за узагальненим тарифом незалежно від факту наявності/відсутності газопостачання та централізованого опалення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що у ПАТ відсутні передбачені нормативними актами підстави щодо внесення змін до договору з позивачем в частині визначення тарифної групи та підстав для проведення перерахунку спожитої останнім електричної енергії, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не заслуговують на увагу.

Правомірно не прийнятий до уваги місцевим судом і лист НКРЕ №6794/17-10 від 26.10.2010 р. на який посилався позивач при обґрунтуванні позовних вимог, оскільки, по-перше, вказаний лист не є нормативно-правовим актом, яким визначено категорії споживачів та тарифи, що до них застосовуються, по-друге, в тексті самого листа НКРЕ констатує, що тариф 15,6 коп. за 1 кВт застосовується до населення, а не до населених пунктів, як зазначає позивач, по-третє, ведучи мову про необхідність підтвердження відсутності газифікації та центрального теплопостачання населеного пункту, НКРЕ виключно визначає обов'язкові вимоги для застосування тарифу на рівні 15, 6 коп. для населення, а не встановлює правило, за яким вказаний тариф поширюється на населений пункт.

Оскільки, будь-які зміни до договору про постачання електричної енергії № К-655 від 27.02.2004 р. щодо встановлення тарифів на електричну енергію, що відпускається населеному пункту, в установленому порядку сторонами не вносилися, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ правомірно поставляло ЖКГ електричну енергію на підставі укладеного договору. При цьому, ПАТ виставляв рахунки, а ЖКГ їх оплачувало виключно відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору, тобто як для населеного пункту.

Кошти, які ПАТ отримувало до 31.01.2013 року надійшли, як вже зазначалося вище, як плата за спожиту ЖКГ електроенергію за договором про постачання електричної енергії № К-655 від 27.02.2004 р., а тому місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що ПАТ не мав правових підстав самостійно внести зміни до договору про постачання електричної енергії, внаслідок чого здійснена ЖКГ оплата спожитої електроенергії відповідала умовам договору, укладеного між сторонами у справі, у зв'язку з чим підстави для її повернення, як зайве сплаченої - відсутні.

Посилання скаржника на понесення ним збитків, з огляду на завищення вартості електричної енергії визначеної за завищеним тарифом та встановлення цих обставин у акті Державної фінансової інспекції в Одеській області від 02.04.2013 р., як доказу на підставі якого відповідач повинний здійснити перерахунок не можуть бути прийняті до уваги, так як згідно роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змінами та доповненнями) від 26.01.2000 № 02-5/35 будь-які акти ревізій не мають обов'язкового характеру для суду при розгляді справи по суті, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що ПАТ в період з 01.05.2011 р. по 31.01.2013 р. безпідставно, всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору, отримав від ЖКГ грошові кошти за спожиту останнім електричну енергію в загальній сумі 491301 грн. 97 коп. матеріали справи не містять та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано, внаслідок чого місцевий суд правомірно дійшов до висновку про те, що підстави для задоволення позову ЖКГ і в цій частині - відсутні.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2013 р. у справі № 916/1437/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-комунального господарства Чорноморської селищної ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.