Постанова № 33972164, 03.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 922/479/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О.за участю представників:позивачаБойко Р.О., дов. від 20.12.2012відповідачаСоловйова Н.В., дов. від 30.01.2013розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської обласної державної адміністраціїна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.13у справі№922/479/13-г господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"доХарківської обласної державної адміністраціїпростягнення 52 051,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської обласної державної адміністрації про стягнення 51347,76 грн. заборгованості, 157,87 грн. інфляційних втрат та 545,66 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати телекомунікаційних послуг та обґрунтовано приписами статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 229 Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2013 у справі №922/479/13-г (судді: Сальнікова Г.І. - головуючий, Денисюк Т.С., Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 (судді: Слободін М.М. - головуючий, Барбашова С.В., Гончар Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Харківської обласної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 51347,76 грн. заборгованості, 545,66 грн. 3% річних, 157,87 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору. Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт надання телекомунікаційних послуг підтверджено матеріалами справи, натомість, доказів оплати за отримані послуги відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Харківська обласна державна адміністрація звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Заявник зазначає, що письмовий договір про надання послуг між сторонами не укладався, ціни на вказані послуги не узгоджувались.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

В судовому засіданні 19.09.2013 оголошувалась перерва до 03.10.2013 о 14 год. 00 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Харківської обласної державної адміністрації заборгованості з оплати наданих телекомунікаційних послуг, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, судами зазначено, що у період з січня 2012 року по грудень 2012 позивачем надавалась відповідачу послуга, а саме "Груповий міжміський телефонний зв'язок (конференц - зв'язок)", яка останнім оплачена не була; вартість послуги розраховувалась на підставі тарифів, які затверджені наказом ВАТ "Укртелеком" від 22.09.2010 №376 "Про затвердження тарифів на послугу "Груповий міжміський телефонний зв'язок (конференц-зв'язок)".

Втім, зазначений висновок судів попередніх інстанцій визнається колегією суддів передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

Також згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення факту надання послуг, достеменного встановлення об'єму наданих послуг, вартості таких послуг, а також порядок їх погодження та прийняття та оплати, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини, пов'язані із наданням телекомунікаційних послуг у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.13 у справі №922/479/13-г господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2013 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець