Постанова № 33972048, 25.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2013 р. № 820/4888/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд: стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЭДРПОУ НОМЕР_1, МФО 351005, р/р НОМЕР_2 у АКІБ "УкрСиббанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЭДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 5749,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2012 році становила 9 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону - 1 особа. Відповідач за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 5685,00 грн., в т.ч. пеню за прострочення термінів сплати у розмірі 64,98 грн. Разом з тим, останній не сплатив зазначені суми на користь Фонду, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути згадані вище суми у судовому порядку.

Суму заборгованості по адміністративно-господарських санкціях позивач підтверджує документами, а саме: звітом за формою 10-ПІ від 22.02.2013 за 2012 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, просив суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача в матеріалах справи.

У письмових запереченнях на позов представник відповідача вказав, що обов'язок фізичної особи, яка використовує найману працю по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується її обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Відповідач протягом 2012 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та надав до суду довідку, вказавши, що на даний час інваліди не працюють і станом на 01.09.2013 року не працювали. Представник відповідача стверджує, що доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду, позивачем не представлено. За таких обстави, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

За правилами, встановленими ст. 35 КАС України, суд вважає, що відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи приписи ст.ст. 41, ч.4 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

За матеріалами справи судом встановлено, що у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у 2012 році за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, за формою №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників у 2012 році становила 9 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа (а.с. 6).

Згідно п. 4 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою КМУ №1767 від 28.12.2001 року, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до розрахунку позову для відповідача сума штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів за 2012 рік складає 5685,00 грн., сума пені - 64,98 грн. (а.с. 5).

Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів " визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Робоче місце інваліда відповідно до п.3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів

При цьому, виходячи зі змісту п.п. 5.14 Положення, підприємства зобов'язані розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу повинні створювати за власні кошти місця для їх працевлаштування та відповідно до п.12 Положення інформувати державну службу зайнятості і місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач у 2012 році не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць шляхом подання звітів за формою № 3-ПН, про що свідчить лист Первомайського міськрайонного центру зайнятості від 21.06.13р. № 1387-03 (а.с. 22).

Вказане свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Окрім того, згідно наданої до суду відповідачем довідки, ФОП ОСОБА_1 повідомляє, що на даний час інваліди не працюють і станом на 01.09.2013 року не працювали.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних, повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Положенням про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМ України № 314 від 03.05.1995р., ст.ст. 9, 71, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЭДРПОУ - НОМЕР_1, МФО 351005, р/р НОМЕР_2 у АКІБ "УкрСиббанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЭДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 5749,98 грн. ( п'ять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень дев'яносто вісім копійок)

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.