Рішення № 33971374, 04.10.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6369/13-ц

Провадження №2/751/1256/2013

Рішення

Іменем України

04 жовтня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

при секретарі Чвірова О. О.

за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору дарування,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 17.08.2000 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а саме в частині дарування 4/12 частин вищезазначеної садиби; визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, яка складається по плану з кімнати 2-3 площею 8,2 кв.м, кімнати 2-4 площею 8,9 кв.м, коридору 2-5 площею 5,8 кв.м., кімнати 2-6 площею 7,9 кв.м., кімнати 2-7 площею 15,4 кв.м., кухні 2-8 площею 8 кв.м., санвузла 2-9 площею 4,8 кв.м. та надвірних споруд : гараж Б-1, сараю Б№-1 та сараю Б-2 (І та ІІ поверхи) (а.с.31-34, 95).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору дарування його мати подарувала йому 5/12 частини житлового будинку А-1, житловою площею 35,7 кв.м., по АДРЕСА_1, які складаються з двох кімнат позначених в плані 1-3 та 1-4 площею 8,2 кв.м. та 8, 9 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м.Чернігова від 14.10.1991 року дозволено прийняти в експлуатацію виконані ним прибудови до будинку: кімнату площею 7,9 кв.м., кімнату площею 15,4 кв.м., кухню площею 8 кв.м., коридор площею 5,1 кв.м, санвузол площею 4,8 кв.м., а також гараж та сарай. Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м.Чернігова від 11.11.1991 року затверджено акт прийняття в експлуатацію зазначених прибудов до садиби. В подальшому, 10.12.1993 року вони з матір'ю звернулись до Чернігівського МБТІ із заявою про зміну ідеальних часток у спірній садибі, з урахуванням проведених ним прибудов. 05 квітня 1994 року Чернігівським МБТІ складено висновок про зміну ідеальних частин в загальному користуванні житловим будинком між ним та матір'ю ОСОБА_7. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №67 від 18.04.1994 року встановлено, що в садибі АДРЕСА_1 йому належить 3/4 частин будинку з надвірними спорудами. Зазначає, що після смерті матері в 2004 році, в частину будинку якою користувалась ОСОБА_7, а саме кімната площею 18,6 кв.м., кухня площею 8,2 кв.м. та кладова ІІ площею 3,9 кв.м., вселилась його сестра ОСОБА_4 Лише в 2012 році позивач дізнався, що 17.08.2000 року його мати уклала з ОСОБА_4 договір дарування 7/12 частин спірного житлового будинку. При цьому, в спірному договорі не зазначено, які приміщення переходять у власність новому власнику, хоча такими відомостями МБТІ володіло. Вказує, що в договорі дарування ідеальна частина відчужуваного спірного домоволодіння не відповідає реальній частині подарованого майна. Вважає, що строк позовної давності для захисту порушених прав на день подачі позову не сплинув, оскільки про порушене право дізнався лише у 2012 році.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_6 в частині визнання права власності на 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 залишено без розгляду (а.с.153).

В судовому засідання позивач та його представники позов підтримали, просили задовольнити, при цьому посилалися на обставини, викладені в позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти заявленого позову заперечували, просили в позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях та поясненнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.75-80, 144-150, 183-189). Крім того, відповідач наполягала на застосуванні строку позовної давності (а.с.181-182), оскільки про існування договору дарування від 17.08.2000 року позивач повинен був дізнатися у 2004 році, тобто з моменту реєстрації права власності.

Відповідач - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про день та час проведення судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та письмові пояснення по суті позову, відповідно до яких зазначила, що частка житлового будинку, яка відчужувалася по договору дарування, зазначалася на підставі довідки-характеристики, виданої Чернігівським МБТІ по заяві власника, ідеально, тобто без зазначення конкретних приміщень. При вчиненні зазначеного правочину були додержані всі вимоги, передбачені ст..222 та гл.22 ЦК Української РСР (а.с.50, 165).

Суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, визнав можливим розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 - матір дружини позивача, пояснила, що приймала участь у будівництві прибудови, заготовляла ліс. Крім того, всі будівельні матеріали були придбані за її кошти, у неї збереглися всі чеки на будматеріали. Вказала, що на території садиби сараю не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - сусідка, пояснила, що позивач з дозволу своєї матері будував сарай на межі. Вона також підписувала згоду на будівництво сараю. До цього, на території садиби не бачила сараю.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши інвентаризаційну справу №5223 на садибу АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину, до складу якої входить половина недобудованого будинку АДРЕСА_1, отримали в рівних частинах дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_1 - позивач по справі (а.с.115). Крім того, дружина ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя на половину недобудованого спірного будинку (а.с.116). Дані правочини занесено в реєстраційні книги та зареєстровано в МБТІ.

Згідно договору дарування від 16 вересня 1981 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_7 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 (а.с.117-118).

05 червня 1990 року згідно нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 5/12 частин вищезазначеного жилого будинку, житловою площею 35,7 кв.м., які складаються з двох жилих кімнат «1-3», «1-4» площею 8,2 кв.м. і 8,9 кву.м. (а.с.65).

На підставі ст. 119 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в цьому підлягають зміні.

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року №20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", зокрема, встановлено, що спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім"ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім"ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю. В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова від 14.10.1991 року №226 дозволено прийняти до експлуатації будинок та прибудови до нього виконані без дозволу ОСОБА_1 кімнати площею 7,0 кв.м. та 15,4 кв.м., кухню площею 8 кв.м., коридор площею 5,1кв.м., санвузол площею 4,8 кв.м., гараж та сарай (а.с.8).

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної ради народних депутатів м. Чернігова від 11.11.1991 року №254 затверджено акт прийняття в експлуатацію зазначених прибудов до будинку АДРЕСА_1, житлова площа 40,4 кв.м., загальна - 58,3 кв.м. (а.с.9, 68-72).

З матеріалів інвентаризаційної справи №5223 на домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що 10.12.1993 року позивач разом з матір'ю ОСОБА_7 зверталися із заявою про зміну ідеальних часток та видачу свідоцтва про право власності на належні йому та його матері частки з урахуванням проведених ним перебудов (а.с.47 інвентаризаційної справи).

Відповідно висновку ЧМБТІ від 05.04.1994 року про зміну ідеальних частин в загальному користуванні житловим будинком (а.с.48-49 інвентаризаційної справи), в зв'язку з прийняттям в експлуатацію прибудови, зведеної ОСОБА_1 до своєї частини будинку, ідеальні частини в загальному користуванні будинком співвласників змінилися, згідно розрахунків, зроблених Чернігівським МБТІ, в загальному користуванні будинком співвласникам належать: ОСОБА_7 1/4 частина будинку з надвірними спорудами, відповідно ОСОБА_1 - 3/10 частин з надвірними спорудами.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 67 від 18.04.1994 року «про зміну ідеальних частин в загальній власності на житлові будинки», встановлено, що співвласникам житлового будинку по АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1 - 3/4 частин будинку з надвірними спорудами, ОСОБА_7 - 1/4 частина будинку з надвірними спорудами, з наступною видачею свідоцтва про право особистої власності замість існуючих правовстановлюючих документів, та проведенням відповідно реєстрації свідоцтв про право особистої власності (а.с.109-110).

Відповідно до роз'яснень, наведених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до закріпленого в ст. 58 Конституції України принципу дії законів у часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 243 ЦК Української РСР, який діяв на час спірних відносин, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

Згідно ст.227 ЦК України (в ред.1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до Договору дарування від 17 серпня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1703, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1. При цьому в договорі дарування зазначено, що садиба, 7/12 частин, якої відчужується, складається з дерев'яного житлового будинку А-1, житловою площею 59 кв.м., цегляного гаражу Б-1, цегляного сараю Б-1, дерев'яного сараю б, металевої огорожі №1 ( а.с.38-39, 114).

Право власності на 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4, що підтверджується копією витягу КП «Чернігівського МБТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно 08.07.2004 року (а.с.13).

Згідно довідки-характеристики Чернігівського МБТІ № 3788 від 16.08.2000 року, житлова площа житлового будинку А-1 становить 59,0 кв.м., у тому числі збудовані самовільно за ОСОБА_1 гараж Б-1, сарай Б-1, сарай б, прибудова А1-1 (а.с.119).

Відповідно ст.50 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, чинної на час укладання спірного правочину, коли з довідки-характеристики видно, що власник, наприклад, жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої адміністрації про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження жилого будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та

споруди.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

У відповідності до ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти та правовідносини.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 20.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну часток співвласників у спільній частковій власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення, знесення прибудови, приведення в попередній стан (а.с.61-63) встановлено, що ОСОБА_7 було подаровано ОСОБА_4 7/12 частин від усього спірного домоволодіння з урахуванням прибудов, прийнятих в експлуатацію в 1991 році. (а.с.61-63). А тому, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України вищевказані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року, N 697-XII, який діяв на час укладення договору, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ч.4 ст.113 ЦК УРСР (який діяв на час укладення договору дарування) кожен учасник спільної часткової власності має право на оплатне чи безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.

Беручи до уваги, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 67 від 18.04.1994 року змінено ідеальні частини в загальній власності на спірний житловий будинок, вказане рішення є чинним та неоспореним, однак в порушення вимог ч.4 ст.113 ЦК УРСР частина спірного будинку, яка належала позивачу, була подарована іншим співвласником будинку ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_4, а тому договір дарування від 17.08.2000 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, слід визнати частково недійсним, а саме: в частині дарування ОСОБА_4 4/12 ( 7/12 -1/4) частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Суд вважає, що загальний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року) позивачем не пропущено, оскільки про порушене право позивач дізнався у 2012 році у ході розгляду справи за його позовом до ОСОБА_4 про зміну часток співвласників у спільній частковій власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення, знесення прибудови, приведення в попередній стан. Крім того, відповідач вселившись у 2004 році у спірний будинок користується тією частиною, якою користувалась її матір, а позивач користується частиною будинку, що була йому подарована, та прибудовою, прийнятою в експлуатацію в 1991 році, що не заперечується сторонами по справі.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору дарування, суд вважає за необхідне відмовити повністю, оскільки нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов'язаних з нотаріальною дією. Така позиція висловлена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.29), які відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст. 105, 113, 119, ЦК УРСР 1963 року, ЦК України, Законом України "Про власність", суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору дарування - задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним договір дарування від 17.08.2000 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1703, а саме: в частині дарування ОСОБА_4 4/12 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 114 (сто чотирнадцять) грн.. 70 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору дарування - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. В. Маслюк