Постанова № 33971079, 30.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. Справа №805/11597/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Кондратенко О.В.

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач, ОСОБА_3) про стягнення отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8 208,14 грн.

Позов мотивовано неповідомленням ОСОБА_3 про те, що вона була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця під час реєстрації та перебування на обліку у якості безробітної, що є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення, а саме отриманої допомоги по безробіттю.

Представник позивача у судовому засіданні від 30.09.2013р. позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надала.

Відповідач у судовому засіданні від 30.09.2013р. адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на наявність рішення Господарського суду Донецької області про припинення її підприємницької діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

10.10.2012р. ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою, якою просила до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.

У вказаній заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років.

Згідно персональної картки №050112100300026, відповідач зазначена як безробітна, незайнята до одного року, останнє місце роботи - ТОВ «Хумана Дон» із датою звільнення 21.09.2012р. Відмітка про реєстрацію у якості суб'єкта підприємницької діяльності у 6 розділі персональної картки - не зазначена.

Із довідки про матеріальне забезпечення, виплачене відповідачу вбачається, що ОСОБА_3 нараховано - 9 238,18 грн. допомоги по безробіттю, з яких 1 030,04 грн. вилучено з відомості, виплачено - 8 208,14 гр.

Актом Донецького міського центру зайнятості №67д від 08.02.2013р. встановлено, що ОСОБА_3 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна, була фізичною особою-підприємцем, про що не повідомила службу зайнятості.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №17016606, відповідач зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, з 29.03.2007р. знаходиться в стані припинення за судовим рішенням.

Відповідачем до суду надана копія рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2007р. у справі №19/57пн, яким припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

25.03.2013р. позивачем прийнято наказ №132 про повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю за період з 10.10.2012р. по 07.02.2013р. у розмірі 9 238,18 грн.

Позивач звернувся до відповідача із листом від 25.03.2013р. №08-09/571 із повідомленням про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 8 208,14 грн.

Відповідно до пп. «б» п.3 ст.1 Закону України від 1 березня 1991 року №803-XII «Про зайнятість населення», який був чинний на момент звернення відповідача до позивача із заявою про надання статусу безробітного та виплату дорогу по безробіттю, встановлено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.

Частиною першою ст.7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст.36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.46 вказаного Закону, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у тому числі у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Проте, згідно ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, відповідач на момент звернення до позивача із заявою від 10.10.2012р. про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю та на момент отримання допомоги по безробіттю мала статус підприємця, та, відповідно, відносилась до зайнятого населення.

Як було встановлено, відповідач при зверненні до Донецького міського центру зайнятості не повідомила про те, що була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця.

Таким чином, сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю підлягає стягненню на підставі ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» через порушення відповідачем ч.2 ст.36 цього Закону.

Частиною першою ст.34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Згідно ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю підлягає примусовому стягненню на користь позивача.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 83091, АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості (ідентифікаційний код: 25671511, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, вул.Ф.Зайцева, буд.46Д) отриману допомогу по безробіттю у розмірі 8 208 (вісім тисяч двісті вісім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок (рахунок №37176002002327 в ГУДКС України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 30 вересня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 02 жовтня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.