Постанова № 33971032, 24.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р. Справа №805/11607/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 52 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Кондратенко О.В.,

відповідача - не з'явився.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 19 листопада 2012 року по 17 січня 2013 року в розмірі 831,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2013 року Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - позивач, Донецький міський центр зайнятості) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 19 листопада 2012 року по 17 січня 2013 року в розмірі 831,79 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 19 листопада 2012 року по 17 січня 2013 року. Проте, як встановлено позивачем при перевірці, в період перебування на обліку у центрі зайнятості, як безробітна, ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що позбавляє можливості надавати статусу безробітного відповідачеві.

На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 831,79 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином (арк. справи 27, 28).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно пунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20 листопада 2000 року ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю.

Зокрема, як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, 19 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Донецького міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (арк. справи 7). На підставі наказу Донецького міського центру зайнятості від 19 листопада 2012 року № НТ 121119 відповідачу з 19 листопада 2012 року присвоєно статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю (арк. справи 14).

18 лютого 2013 року посадовими особами Донецького міського центру зайнятості проведено розслідування страхового випадку стосовно факту провадження підприємницької діяльності в період перебування на обліку як безробітної громадянки ОСОБА_2, в результаті якого складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним № 97д (арк. справи 9), в якому зазначено, що на підставі проведеної звірки з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_2 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна, була фізичною особою-підприємцем, про що не повідомила службу зайнятості, чим порушила вимоги пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

18 лютого 2013 року на підставі наказу Донецького міського центру зайнятості № НТ 130218, у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідачу припинено виплату по безробіттю, та знято з обліку відповідно до пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (арк. справи14).

Таким чином, відповідач знаходився на обліку Донецького міського центру зайнятості у період з 19 листопада 2012 року по 17 лютого 2013 року, в той час як весь цей період була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно довідки Донецького міського центру зайнятості відповідачеві фактично виплачено матеріального забезпечення за період з 19 листопада 2012 року по 17 січня 2013 року, що підлягає поверненню, у розмірі 831,79 грн. (арк. справи 10).

Донецьким міським центром зайнятості на підставі наказу № 174 від 23 квітня 2013 року (арк. справи 8) 23 квітня 2013 року на адресу ОСОБА_2 направлено лист за № 08-09/816 про повернення допомоги по безробіттю у розмірі 831,79 грн. (арк. справи 12), який отримано відповідачем 29 квітня 2013 року особисто, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 15), однак означена виплачена допомога по безробіттю відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 831,79 грн., що на момент розгляду справи відповідачем також не відшкодована.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (01 січня 2013 року втратив чинність, проте діяв на момент виникнення правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно пункту «б» частини 3 статті 1 вказаного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, а саме громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05 липня 2012 року безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

У частині 1 статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, до яких згідно статті 4 цього Закону відносяться особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи-підприємці.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Пунктом 8 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду адміністративної справи встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, діяльність якої не припинена у встановленому законодавством України порядком (арк. справи 21-22), тобто відповідач не має права на отримання допомоги по безробіттю, що з огляду на наведені вище приписи законодавства є підставою для відшкодування нею матеріальної допомоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 19 листопада 2012 року по 17 січня 2013 року в розмірі 831,79 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 19 листопада 2012 року по 17 січня 2013 року в розмірі 831,79 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму отриманої допомоги по безробіттю на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 79 коп. на р/р № 37176002002327 в ГУДК України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 30 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.