Постанова № 339700, 18.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

18.12.06 Справа № 5/2448-13/240

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Дубник О.П.,

Орищин Г.В.,

при секретарі судового засідання Горбач Ю.Б.

за участю представників

від позивача –Босак О.Є., Потинський А.

від відповідача –Чубак Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Калина” від 13.10.2006р. вих. №13-10/06

на постанову господарського суду Львівської області від 28.09.2006р. (суддя Станько Л.Л.)

у справі № 5/2448-13/240А

за позовом Малого приватного підприємства “Калина” (м. Львів)

до відповідача Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. (м. Пустомити)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі №0001722350/3 від 13.07.2006р.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Львівської області від 28.09.2006 року по справі №5/2448-13/240А, якою в задоволенні позову Малого приватного підприємства «Калина»про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі №0001722350/3 від 13.07.2006р відмовлено повністю.

При винесенні постанови господарський суд Львівської області виходив з того, що відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року а №268/5459 із змінами і доповненнями, - у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов’язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. Штрафні санкції згідно з абзацами другим і третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою господарського суду Львівської області, МПП “Калина” (Позивач по справі) оскаржило її в апеляційну інстанцію.

В апеляційній скарзі Скаржник зазначає, що з постановою господарського суду Львівської області від 28.09.2006р. не погоджується повністю, вважає її незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права і просить скасувати вказану постанову господарського суду Львівської області від 28.09.2006р. у справі №5/2448-13/240А та постановити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі, Скаржник вказує на те, що судом порушено норми п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Скаржник зокрема покликається на те, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до Позивача при відсутності факту заниження чи недоплати податкового зобов’язання (основного платежу) з податку на додану вартість, що на думку Позивача підтверджується текстом спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, Скаржник вказує на те, що Відповідачем в акті перевірки, який був підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення не встановлено суми недоплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість та відсутній висновок про розмір такої недоплати, тому, на думку Скаржника, застосування штрафних (фінансових) санкцій безпідставне.

Відповідач та його представники в судових засіданнях заперечили доводи апеляційної скарги, з мотивів, викладених у запереченні на апеляційну скаргу від 08.11.2006р. №10199/10/10-009 та поясненнях, які надавались під час розгляду справи. Зокрема Відповідачем вказано, що Позивачем недотримано вимоги п.7.4 ст.7 вищезгаданого Закону, а саме: “МПП "Калина” заключало договори доручення на поставку автомобілів, згідно з якими підприємство зобов'язалося придбати від імені та за кошти Довірителя автомобілі. Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює діяльність з придбання товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів довірителю. Проте МПП "Калина" було включено у податковий кредит суму ПДВ в момент придбання автомобілів в ПП "Сервісний центр "Діамант", оплата яких була проведена пізніше.

В процесі розгляду апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

30.11.2005р. за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПП “Калина” за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., що проводилась головним державним податковим ревізором Гавраняк Є.Р., головним державним податковим ревізором Кирилейзою О.В., завідувачем сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Антонів І.В., головним державним податковим ревізором Ващишин П.І., головним державним податковим ревізором Мащак Л.П. на підставі направлення виданого ДПІ у Пустомитівському районі, було складено акт №210/230/20787350.

На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у Пустомитівському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення –рішення від 14.12.2005р. № 0001722350/0, яким ДПІ у Пустомитівському районі на підставі п.п. “б”, п.п. 4.2.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., за порушення п.4.2, 4.7 ст.4, п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР було визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 9394 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100069,00 грн., а всього 109463,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПА у Львівській області було винесено рішення від 26.04.2006р. №6155/10/25-005/194, яким було скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 14.12.2005р. № 0001722350/0 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 9394,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4697,00 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Оцінивши наявні письмові докази у даній справі та прийняту по ній оскаржувану постанову, а також заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, з таких підстав:

Як встановлено судом, спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 95372,00 грн.

З тексту спірного податкового повідомлення-рішення від 13.07.2006р. №0001722350/3, встановлено, що його винесено на підставі п.п. “б”, п.п. 4.2.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.п. “б”, п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.2.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459, штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних (фінансових) санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу;

П. 2.8 визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Отже, з наведеного вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій передбачених вищезгаданими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В свою чергу, Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Відповідно до п.1.3 вищевказаного Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.4.1, 2.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у розділі “Висновок” акта перевірки відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Як встановлено судом з п. 2 висновку акта перевірки, останній містить висновок перевіряючих про те, що встановлено недотримання вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Проте, як вбачається з вказаного акту перевірки, у розділі висновок не відображено суму недоплати податку на додану вартість з розбивкою за податковими періодами, у межах періоду, що перевірявся.

Також, не зазначено суми недоплати Позивачем податку на додану вартість і в описовій частині акта перевірки, а саме в розділі 2.5 “Податок на додану вартість”.

Згідно ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання то, наведене, на думку суду апеляційної інстанції, вказує на те, що застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є необґрунтованим, оскільки акт перевірки не містить відображення суми недоплати Позивачем з податку на додану вартість.

Відповідачем не доведено наявність факту недоплати (заниження) Позивачем суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди, що перевірялись Відповідачем.

Окрім того, абз. 3 п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби встановлено, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються документально не підтвердженими, платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документально, незалежно від виду та типу податкової декларації (повна, скорочена).

В той же час, Відповідач стверджуючи про недотримання Позивачем норми вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вказує на те, що суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту на момент перевірки були документально підтвердженими.

Наведені доводи та обставини дають апеляційному суду підстави вважати, що судом першої інстанції порушено вищевказані норми матеріального права при вирішені даного спору, а тому доводи Скаржника про необхідність скасування постанови господарського суду, як незаконної, є підставними.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу МПП «Калина» від 13.10.2005 року задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 28.09.2006р. у справі №5/2448-13/240А скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від №0001722350/3 від 13.07.2006р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Дубник О.П.

Орищин Г.В.