Ухвала суду № 33969879, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/38644/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Леонтович К.Г

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року у адміністративній справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Партнер-С»,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення фонду) звернулося із позовом до Приватного підприємства «Партнер-С» (далі - Підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, у розмірі 7631,82 грн., за не зайняті інвалідами у 2012 році робочі місця.

30 травня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у 2012 році чинним законодавством не був покладений на Підприємство обов'язок з виявлення працездатних інвалідів, що виявили бажання працювати.

Відділення фонду звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до звіту Підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2012 році повинен був працювати один інвалід.

Інваліди на Підприємстві не працювали.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Підприємство подавало до Харківського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом №420 Міністерства праці на соціальної політики України від 19.12.2005 року.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту Підприємства за формою 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 11 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначена Підприємством як відсутні, фактично протягом року на підприємстві інвалідів працювало 0 осіб.

Підприємство не виконало норматив щодо працевлаштування одного інваліда.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Підприємство інформувало Харківський міський центр зайнятості про наявність вакантного робочого місця, на якому може виконуватись праця інваліда.

Підприємство здійснило всі, передбачені законодавством, чинним на час виникнення спору, заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Підприємства адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: