Рішення № 33969643, 30.09.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р.Справа № 924/967/13

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Дідик Н.Д. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС", м. Бровари Київська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 51 900,00 грн., з яких 30 000 грн. основного боргу, 21 900,00 грн. пені,

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 02.09.2013 р.

відповідач: не з"явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 51900,00 грн., з яких 30000 грн. основного боргу , 21900,00 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до договору постачання товару №22 від 03.11.11р. позивачем була проведена авансова попередня оплата за товар 12 грудня 2012 року: перерахував на розрахунковий рахунок кошти в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1394 від 07.11.2011р., №1372 від 03.11.2001р., №1423 від 09.11.2011р., №1440 від 10.11.2011р., №1610 від 17.11.2011р., №1636 від 18.11.2011р., №1653 від 21.11.2011р., №1833 від 01.12.2011р., №1949 від 12.12.2011р.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата здійснюється в порядку 50% передоплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору. Вказує, що постачальник згідно із п.3.6. Договору зобов'язувався поставити обладнання протягом 45 календарних днів з моменту першого авансового платежу згідно п.2.2.- договору, тобто до 26.01.2011 р. Проте у зазначений термін товар поставлено не було.

В звязку з цим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми авансового платежу 30000 грн. в судовому порядку та нарахував відповідачу 21900,000 грн. неустойки.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов та доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, про причини неявки та не подання доказів не повідомив.

Ухвали суду від 31.07.2013р., 03.09.2013р. та 17.09.2013р. направлялись на зазначену у позовній заяві та витягу із ЄДРПОУ адресу відповідача, однак повертались за закінченням терміну зберігання. Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також обмеженість строків розгляду спору по справі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи господарським судом встановлено:

03.11.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС", м. Бровари Київська область до ФОП ОСОБА_1, м. Хмельницький укладено договір поставки обладнання №22.

Відповідно до п.1.1. цього договору поставщик зобовязується виготовити та передавати у власність покупцю наступне обладнання (шредер), а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору. Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума, котру покупець зобов'язується оплатити поставщику за оладнання, складає 60 000 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата здійснюється в порядку 50% передоплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору. Згідно п.3.6. Договору постачальник зобов'язувався поставити обладнання протягом 45 календарних днів з моменту першого авансового платежу згідно п.2.2.- договору, тобто до 26.01.2011 р. Проте у зазначений термін товар поставлено не було.

На виконання цього пункту договору позивачем було проведено авансову попередню оплату за товар, а саме: шредер, шляхом безготівкового банківського переказу на поточний рахунок відповідача, зазначений у договорі, що підтверджується платіжними дорученнями №1394 від 07.11.2011р., №1372 від 03.11.2001р., №1423 від 09.11.2011р., №1440 від 10.11.2011р., №1610 від 17.11.2011р., №1636 від 18.11.2011р., №1653 від 21.11.2011р., №1833 від 01.12.2011р., №1949 від 12.12.2011р. на загальну суму 30 000,00 грн.

Однак, товар, у строки визначені п.3,6. Договору поставлений не був.

14.02.2013р. відповідачу було направлено претензію про повернення коштів в розмірі 30000,00 грн., оскільки товар, який мав бути поставлений до 26.01.2013р., не поставлений і потреба в його необхідності відпала.

Проте відповідачем не надано відповіді на претензію та не повернуто грошові кошти.

Пункт 4.3. Договору передбачає, що Постачальник за даним договором за порушення строків постачання товару зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущена прострочка виконання за кожен день прострочки.

З огляду на зазначене, позивачем нараховано відповідачу неустойку в сумі 21 900,00 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 вказаної статті передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС", м. Бровари Київська область до ФОП ОСОБА_1, м. Хмельницький укладено договір поставки обладнання №22. Відповідно до п.1.1. цього договору поставник зобов'язується виготовити та передавати у власність покупцю наступне обладнання (шредер), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно п.1.1 Договору предметом поставки є шредер:

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, судом враховується, що відповідно до п.3.6 Договору товар постачається протягом 45 днів з моменту оплати першого авансу по даному договору.

На виконання цього пункту договору позивачем було проведено авансову попередню оплату за товар, шляхом безготівкового банківського переказу на поточний рахунок відповідача, зазначений у договорі, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 30000,00 грн.

Однак, у встановлені п.3.6 Договору строки товар поставлений не був, авансовий платіж в сумі 30000 грн. також не був повернутий покупцю.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача авансового платежу за товар шредер є правомірними, підтверджені належними доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховується, що відповідно до п 4.3. Договору Постачальник за даним договором за порушення строків постачання товару зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущена прострочка виконання за кожен день прострочки.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка).

З огляду на зазначене, суд вважає неустойку в сумі 21900,00 грн. нарахованою правомірно.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають: 30 000 грн. авансової попередньої оплати за товар та 21 900,00 грн. неустойки.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 11200,00 грн. В підтвердження понесених витрат представник подав суду копії договору про надання правової допомоги від 01.01.2012р., укладеного між ТОВ "Бровари-Пластмас" та адвокатом ОСОБА_2, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_2, платіжного доручення №1468 від 08.07.2013р. на суму 11 200 грн.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. В частині 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка кореспондується з ч.3 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 р. зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи суму позову та зважаючи на те, що адвокат ОСОБА_2 лише надав правову допомогу з підготовки та ведення господарської справи, був присутній в судових засіданнях, тривалість справи (ухвалами від 03.09.2013р., та 30.09.2013 р. та цього ж дня прийнято рішення у справі, тобто відбулося два судових засідання), а також приймаючи до уваги неспіврозмірність вартості адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд вважає за доцільне зменшити вартість адвокатських послуг до 6 000,00 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС", м. Бровари Київська область до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 51 900,00 грн., з яких 30 000 грн. основного боргу, 21 900,00 грн. пені, задовольнити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИ-ПЛАСТМАС", м. Бровари Київська область, вул. Київська, 159 код ЄДРПОУ 31648195) 30000грн. (тридцять тисяч гривень) боргу, 21900,00грн. (двадцять одну тисячу дев'ятсот гривень) неустойки, 6000,00грн. (шість тисяч) витрат на оплату послуг адвоката, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень, 50 коп.) судового збору.

Повне рішення складене 04.10.2013 р.

Суддя М.В.Музика

Віддрук. в 3 прим. 1 - до справи, 2- позивачу (м.Бровари Київська область, вул. Київська, 159); 3- відповідачу (АДРЕСА_1)