Постанова № 33969321, 12.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року № 810/4295/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ШЕЛЬФ» звернулось до суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення «В4» від 20.05.2013р. №002632203 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 443 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представники позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач, належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звернувся.

На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 8 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «ШЕЛЬФ» зареєстроване як юридична особа 04.06.1999, ідентифікаційний код 30444641.

Основними видами діяльності ТОВ «ШЕЛЬФ» є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Посадовими особами Броварської ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ШЕЛЬФ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Торг Вест Лайт» та ПП «Інтерторгстрой».

За результатами перевірки складено Акт від 30.04.2013 №408/22-5/30444641, згідно висновків якого встановлено, що на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «ШЕЛЬФ» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 133 773,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що правочини, укладені ТОВ «ШЕЛЬФ» з контрагентами, є нікчемними згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, внаслідок чого позивачем невірно визначено суму податкового зобов'язання.

Броварська ОДПІ у Акті також зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Торг Вест Лайт» та ПП «Інтерторгстрой» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки ТОВ «Торг Вест Лайт» та ПП «Інтерторгстрой» не мали можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та через відсутність, зокрема, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вказаний висновок обґрунтовується тим, що зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт», складеного ДПІ в Оболонському районі міста Києва не встановлено основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торг Вест Лайт», а саме, складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів.

На підставі вказаного посадові особи Броварської ОДПІ дійшли висновку, що угоди з поставки товару укладені між ТОВ «Торг Вест Лайт» та ТОВ «ШЕЛЬФ», мають ознаки фіктивності та є нікчемними в силу закону, оскільки не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а відтак, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 133 773 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки, позивачем 13.05.2013 подано до Броварської ОДПІ заперечення, які податковим органом до уваги не прийняті.

Броварською ОДПІ на підставі висновків Акту перевірки №408/22-5/30444641 від 30.04.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 форми «В4» №002632203, яким ТОВ «ШЕЛЬФ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 330 грн. та 113 443 грн., всього - на суму 133 773 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.05.2013 №002632203 рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 26.07.2013 №439/10/10-36-10-01-206/429 скаргу ТОВ «ШЕЛЬФ» залишено без задоволення.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи слідує, що між постачальником - ТОВ «Торг Вест Лайт» та покупцем - ТОВ «ШЕЛЬФ» укладено договір від 08.11.2011, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю Товар, визначений у замовленні (замовленнях), а покупець зобов'язується прийняти зазначений Товар та оплатити його вартість.

Договір підписаний з однієї сторони Генеральним директором ТОВ «ШЕЛЬФ» Романенком Р.А., з іншої - директором ТОВ «Торг Вест Лайт» Димар М.М. та скріплений печатками обох підприємств.

Підтвердженням якості товару зі сторони постачальника є сертифікат якості (п. 4.2 договору поставки).

Відповідно до п. 7.2 договору поставки оплата за товар здійснюється протягом чотирнадцяти банківських днів з дати поставки товару.

На підтвердження виконання сторонами умов договору в грудні 2011 року позивачем надано:

- видаткові накладні №122313 від 23.12.2011р.; №122620 від 26.12.2011р., №122817 від 28.12.2011р.

- податкові накладні №314 від 23.12.2011р.; №347 від 26.12.2011р.; №387 від 28.12.2011р.

- копії платіжних доручень: №1000350918 від 17.01.2012р.; №1000351023 від 17.01.2012р., №11000356374 від 26.01.2012р.

Зазначені документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками, і під час проведення перевірки порушень в їх оформленні не встановлено.

Згідно з даними Акту перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за грудень 2011 року.

Докази оплати ТОВ «ШЕЛЬФ» отриманого від ТОВ «Торг Вест Лайт» товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Тобто, позивачем під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Торг Вест Лайт» та їх оплати.

Отже, факт поставки ТОВ «Торг Вест Лайт» на користь ТОВ «ШЕЛЬФ» товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торг Вест Лайт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Пк України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 ПК України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому його доводи про відсутність порушень п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості товару. Оскільки на думку податкового органу товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено Позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується у даній справі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання у судовому порядку недійсним договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Торг Вест Лайт», а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Разом з цим, факт поставки ТОВ «Торг Вест Лайт» товарів на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Торг Вест Лайт», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Крім цього, позивачем надані документи, що підтверджують якість придбаної продукції, а саме: сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експертні висновки, тощо.

Суд також звертає увагу на те, що ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказані обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем і ТОВ «Торг Вест Лайт» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну в майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо формування податковим органом в Акті перевірки висновків про нікчемність правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності такого правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження висновку про нікчемність правочину, або доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку із занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності, суду не надано.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари були поставлені, за якою ціною, між якими контрагентами.

В матеріалах даної справи наявні також містяться належним чином засвідчені копії реєстру руху сировини від дати придбання сировини до дати реалізації готової продукції за грудень 2011 року, що свідчить про використання позивачем придбаного у контрагента товару у своїй господарській діяльності; договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2008, укладеного між ТОВ «Океан-продукт» та ТОВ «Шельф», який підтверджує наявність потужностей у підприємства для проведення переробки придбаного товару.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій його сторони були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Торг Вест Лайт» мали реальний характер (товар було поставлено і оплачено), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України щодо вчинення правочинів не спрямованих на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що жодних правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено, документи податкового обліку позивача не проаналізовано, єдиною підставою для висновку про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) в сумі 113 443 грн., є акт ДПІ у Оболонському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт» від 12.04.2012 року №116/22-507/37739570.

Згідно з даним актом всі правочини ТОВ «Торг Вест Лайт» мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки цього товариства та, як наслідок, встановлення перевіряючими відсутності необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів.

Суд вважає такий висновок формальним і не об'єктивним, оскільки він ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено п. 73.5 ПК України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, висновок про нікчемність всіх угод ТОВ «Торг Вест Лайт» не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Також, Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі №21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач здійснив визначення суми податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 134,00 грн. (платіжне доручення від 07.08.2013 №2), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області форми «В4» №002632203 від 20.05.2013 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 443 (сто тринадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ» (ідентифікаційний код 30444641) судові витрати в сумі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.