Постанова № 33967437, 03.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа №805/12407/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бойченко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Тяжпромстрой»

до Східної митниці Міндоходів

Головного управління Державної казначейської

служби України у Донецькій області

про скасування рішення про коригування митної

вартості товарів від 12 липня 2013 року

№ 700000002/2013/000082/1 та стягнення з

Державного бюджету України надмірно

сплаченого ПДВ і мита в розмірі 59225,57 гривень

за участю:

представників позивача: Щербака О.Г., за дов. від 20 серпня 2013 року,

представника відповідача: Чернявської О.Д., за дов. від 10 вересня 2013 року,

Приватне підприємство «Тяжпромстрой» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці Міндоходів (надалі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (надалі - відповідач 2) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000082/1 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита в розмірі 59225,57 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що на його адресу надійшов вантаж: цегла магнезитова МZ91 від постачальника «HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP» (Китай).

11 липня 2013 року приватним підприємством «Тяжпромстрой» через уповноваженого на здійснення декларування від свого імені ТОВ «Донбасс Імпэкс» була надана митна декларація № 700140000/2013/013911, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість товарів у сумі 20670,00 USD (177504,01 грн.) чи на рівні 419 доларів США за тону цегли.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем до митної декларації був наданий наступний пакет документів: зовнішньоекономічний контракт № CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року та специфікація № 1 від 26.04.2013 року до нього; коносамент № CNDLC001373 від 17.05.2013 року; заява на перевезення № 2 від 06.05.2013 року; платіжне доручення № 7 від 21.05.2013 року; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг 131994 від 02.07.2013 року; довідка № 4737 від 02.07.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № DFL131071 від 06.05.2013 року; пакувальний лист від 06.05.2013 року б/н; рахунок - проформа 1 від 26.04.2013 року; договір перевезення № 274/11 від 15.08.2011 року.

Відповідач 1 повідомив декларанта про обов'язок надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (прайс-лист виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та її переклад, висновок про вартісні характеристики товару, наданий спеціалізованою експертною організацією).

Листом від 11 липня 2013 року декларант просив пояснити про підстави витребування додаткових документів та надав витребувані відповідачем 1 документи.

В межах проведеної консультації електронним повідомленням від 12 липня 2013 року митним органом було доведено про існування інформації щодо вартості аналогічного товару - периклазові випалені вогнетривкі вироби (цегла) МgО94,86%, SiO1,91/, марка Anker N6 C, розмір цегли 250х124х76 мм, країна походження - Китай, умови поставки - DAP Донецьк, період ввезення - травень 2013 року, кількість - 105,3 тон, митна вартість вказаного товару визначена за першим методом на рівні 1000 доларів США за тону.

12 липня 2013 року митним органом було прийнято рішення № 700000002/2013/000082/1 про коригування митної вартості товарів, яким було збільшено визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення із застосуванням другорядного 2б методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів визначено митну вартість товарів у сумі 53000,00 USD (423629,00 грн.), встановивши ціну на товар на рівні 0,09567/кг дол. США.

Підставами для прийняття зазначених рішень відповідач 1 зазначив:

- додані документи мають розбіжності, зокрема, відповідно до п. 1.1 договору CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року предметом контракту є продукція, зазначена в специфікаціях, що є його невід'ємною частиною, специфікація № 1 датована 26.04.2013 року, а проформа-інвойс № 1 датована 25.04.2013 року, тобто, раніше дати обговорення предмету контракту;

- у наданому прайс - листі наведено ціни на товар, дійсні з 01.05.2013 року по 01.08.2013 року, при цьому, ціна за контрактом встановлена станом на 26.04.2013 року;

- зазначено вартість на товар марки МZ зі змістом МgО 91%, при тому, що у поданій митній декларації зазначено товар марки МZ зі змістом МgО 92,82%;

- в декларації країни експорту (відповідно до перекладу) назва підприємства-експортера значиться як ООО «Торговая компанія DE FU LA» провінція HEBEI, при тому, що у всіх наданих до митного оформлення документах експортером значиться «HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP»;

- номер контракту в декларації країни експорту зазначено - 13 DF1.1071, при тому, що товар імпортовано за контактом - CHUKR 2504/13;

- у наданому платіжному дорученні № 3 від 26.04.2013 року відсутні підпис та ПІБ посадової особи ПП «Тяжпромстрой».

Декларант оскаржив рішення про коригування митної вартості, однак листом від 18 липня 2013 року йому було відмовлено у задоволенні скарги.

На підставі статті 55 Митного кодексу України 15 липня 2013 року позивачем надана декларація № 700140000/2013/014184 для випуску вантажу у вільний обіг з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів.

Заявою від 31 липня 2013 року декларант надав до митного органу додаткові документи та пояснення на підтвердження заявленої митної вартості: копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 26.04.2013 року; копію листа-пояснення від 16.07.2013 року № 57 від Бюро перекладів «Мередіан»; копію прайс-листа з цінами з 01 квітня 2013 року по 01 травня 2013 року; копію листа від постачальника HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP від 31.07.2013 року № 397; копію сертифікату якості № 1 від 06.05.2013 року.

Листом від 07 серпня 2013 року митний орган повідомив декларанта про неможливість застосування заявленої за першим методом митної вартості товару.

Рішення щодо обраного другорядного методу визначення митної вартості товарів відповідач обґрунтував наступним:

- листом-поясненням Бюро перекладів «Мередіан» від 16.07.2013 року № 57 безпосередньо підтверджується факт того, що згідно митної декларації країни відправлення назва підприємства-експортера в перекладі з китайської мови дійсно значиться як ООО «Торговая компанія DE FU LA», тобто, відмінна від назви, зазначеної в наданих до митного оформлення документах, де постачальником значиться HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP;

- відсутністю документів чи пояснень стосовно того, що під час здійснення постачання товару за зовнішньоекономічним договором з виробником, номер контракту 13 DFL1071, зазначений в експортній декларації країни відправлення, відрізняється від номеру контракту, за яким здійснюється поставка товару - CHUKR 2504/13.

Джерелом інформації для визначення вартості відповідач бере порівняльну митну декларацію ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» від 28 травня 2013 року № 700140000/2013/010249, згідно якої митна вартість подібного товару складає 1000 доларів США за тону (а.с. 174-175).

З огляду на наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення про коригування митної вартості від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000082/1 та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість і мито в розмірі 59225,57 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач 1 - Східна митниця Міндоходів проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надавши письмові заперечення № 13-1/01-1-06/4833 від 20 вересня 2013 року (а.с. 151-171). В наданих запереченнях відповідач зазначив, що подані позивачем документи мають розбіжності стосовно митної вартості придбаного товару, додаткові документи надані митному органу не в повному обсязі, через що митним органом було визначено митну вартість ввезеного позивачем товару на підставі наявних в нього відомостей. Застосування другорядного 2б методу визначення митної вартості відповідач обґрунтовував недостатністю у митного органу інформації для застосування першого методу визначення митної вартості.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані позивачем документи не підтвердили заявлену ним митну вартість товару, внаслідок чого, Східна митниця Міндоходів не може прийняти рішення щодо можливості застосування митної вартості за основним методом. За основу коригування митної вартості взята митна декларація ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» від 28 травня 2013 року № 700140000/2013/010249, згідно якої митна вартість подібного товару складає 1000 доларів США за тону.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області надав письмові заперечення № 15-11/1180-9310 від 04 вересня 2013 року, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів перерахування спірних коштів на рахунки надходжень Державного бюджету України та розгляд справи проводити без участи його представника (а.с. 133).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство «Тяжпромстрой» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 34460274, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 113) та довідкою органу статистики (а.с. 114-115).

25 квітня 2013 року між позивачем (покупець) та компанією HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP (Китай) (продавець) був укладений контракт купівлі-продажу № CHUKR 2504/13, за умовами якого продавець продає, а покупець покупає та оплачує продукцію, номенклатура, ціна, якої визначені у специфікації (додатку 1) до зазначеного договору (а.с. 12-22). Оплата здійснюється банківським переказом на валютний рахунок продавця (пункт 12.2 контракту).

Відповідно до специфікації (додатку № 1) від 26 квітня 2013 року до контракту від 25 квітня 2013 року загальна вартість контракту складає 20731,62 доларів США +/- 5% (а.с. 23).

11 липня 2013 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № CHUKR 2504/13 від 25 квітня 2013 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі: декларацію митної вартості № 700140000/2013/013911, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість у сумі 20670 USD (177504,01 грн.) (а.с. 172-173), зовнішньоекономічний контракт CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року та специфікація № 1 від 26.04.2013 року до нього (а.с.12-23); коносамент № CNDLC001373 від 17.05.2013 року (а.с.24); заява на перевезення № 2 від 06.05.2013 року (а.с.25); платіжне доручення № 3 від 26.04.2013 року та № 7 від 21.05.2013 рок (а.с. 26-27); рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг 131994 від 02.07.2013 року (а.с. 28); довідка № 4737 від 02.07.2013 року (а.с. 29); рахунок-фактура (інвойс) № DFL131071 від 06.05.2013 року (а.с. 30); пакувальний лист від 06.05.2013 року б/н (а.с. 31); рахунок - проформа 1 від 26.04.2013 року (а.с. 32); договір перевезення № 274/11 від 15.08.2011 року (а.с. 33-37).

11 липня 2013 року позивач був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, а саме: прайс-листа виробника, копії ВМД країни відправлення та її переклад, висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, про що свідчить електронний запит митного органу (а.с. 86).

Листом від 11 липня 2013 року уповноважена особа позивача надала витребувані документи (а.с. 88): прайс-лист виробника зі строком дії з 01 травня по 01 серпня 2013 року (а.с. 38), копії ВМД країни відправлення та її переклад (а.с. 40-41) та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ТОВ «ЮК «Правозахист Україна» № 139 від 11 липня 2013 року (а.с.43-55).

В межах проведеної консультації електронним повідомленням від 12 липня 2013 року митним органом було доведено про існування інформації щодо вартості аналогічного товару - периклазові випалені вогнетривкі вироби (цегла) МgО94,86%, SiO1,91/, марка Anker N6 C, розмір цегли - 250х124х76 мм, країна походження - Китай, умови поставки - DAP Донецьк, період ввезення - травень 2013 року, кількість - 105,3 тон, митна вартість визначена за першим методом на рівні 1000 доларів США за тону (а.с.89).

15 липня 2013 року позивачем надана декларація № 700140000/2013/014184 для випуску вантажу у вільний обіг з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів (а.с.93).

Листом від 31 липня 2013 року декларант надав до митного органу додаткові документи та пояснення на підтвердження заявленої митної вартості: копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 26.04.2013 року (а.с. 66); копію листа-пояснення від 16.07.2013 року № 57 від Бюро перекладів «Мередіан» (а.с. 82); копію прайс-листа з цінами з 01 квітня 2013 року по 01 травня 2013 року (а.с. 79); копію листа від постачальника HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP від 31.07.2013 року № 397 (а.с.84); копію сертифікату якості № 1 від 06.05.2013 року (а.с.85).

Відповідачем було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000002/2013/00170 від 12 липня 2013 року (а.с. 90-92).

Також, 12 липня 2013 року митним органом було прийнято рішення № 700000002/2013/000082/1 про визначення митної вартості товару, яким було збільшено, визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2б, встановивши ціну на товар на рівні 53000,00 USD (423629,00 грн.), виходячи із розрахунку: 0,9567/кг USD (а.с. 96-97).

Позивач звернувся до митного органу зі скаргою на рішення № 700000002/2013/000082/1 про визначення митної вартості товару (а.с. 98-101).

Листом від 18 липня 2013 року № 03-1/01-2-28/2082 Східна митниця Міндоходів повідомила позивача про відсутність законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої у декларації позивача № 700140000/2013/013911 від 11 липня 2013 року (а.с. 102-107), що послужило приводом для звернення до суду.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 року, утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства доходів і зборів Східну митницю Міндоходів. Східну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів, яку визначено правонаступником Східної митниці.

Таким чином, відповідач є правонаступником Східної митниці, яка виносила спірні рішення.

Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно до приписів статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

Процедуру заявлення митної вартості товарів встановлено статтею 52 Митного кодексу України.

Так, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до приписів частини п'ятої статті 52 Митного кодексу України декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

За приписами частини восьмої цієї ж статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

З урахуванням зазначених вимог, 11 липня 2013 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами зовнішньоекономічного контракту № CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі, електронну декларацію митної вартості № 700130000/2013/013911, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України визначено митну вартість у сумі 20670,00 USD (177504,01 грн.) (а.с. 172-173), зовнішньоекономічний контракт CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року та специфікація № 1 від 26.04.2013 року до нього (а.с.12-23); коносамент № CNDLC001373 від 17.05.2013 року (а.с.24); заява на перевезення № 2 від 06.05.2013 року (а.с.25); платіжне доручення № 3 від 26.04.2013 року та № 7 від 21.05.2013 рок (а.с. 26-27); рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг 131994 від 02.07.2013 року (а.с. 28); довідка № 4737 від 02.07.2013 року (а.с. 29); рахунок-фактура (інвойс) № DFL131071 від 06.05.2013 року (а.с. 30); пакувальний лист від 06.05.2013 року б/н (а.с. 31); рахунок - проформа 1 від 26.04.2013 року (а.с. 32); договір перевезення № 274/11 від 15.08.2011 року (а.с. 33-37).

Оскільки вказані документи мали розбіжності, позивачем додатково надано: прайс-лист виробника зі строком дії з 01 травня по 01 серпня 2013 року (а.с. 38), копії ВМД країни відправлення та її переклад (а.с. 40-41) та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ТОВ «ЮК «Правозахист Україна» № 139 від 11 липня 2013 року (а.с.43-55), копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 26.04.2013 року (а.с. 66); копію листа-пояснення від 16.07.2013 року № 57 від Бюро перекладів «Мередіан» (а.с. 82); копію прайс-листа з цінами з 01 квітня 2013 року по 01 травня 2013 року (а.с. 79); копію листа від постачальника HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP від 31.07.2013 року № 397 (а.с.84); копію сертифікату якості № 1 від 06.05.2013 року (а.с.85).

Суд зазначає, що митний орган не міг застосовувати перший метод визначення митної вартості товару, виходячи з наявності низки розбіжностей в документах, наданих позивачем.

Так, відповідно до вимог пункту 19.7 зовнішньоекономічного контракту № CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року контракт складається з 11 сторінок, складений російською та англійською мовою, які є повністю аутентичними, один екземпляр знаходиться у покупця, один - у продавця. Згідно пункту 19.4 контракту всі додатки, специфікації є невід'ємними частинами контракту (а.с.21).

Однак, додаток (специфікація № 1) до вказаного контракту, в якій оговорено основні умови поставки - предмет поставки, кількість, якість, фізичні властивості, умови поставки, , строки поставка, ціна та оплата складена трьома мовами: російською, англійською та українською (а.с.23).

Крім того, проформа-інвойс № 1 не містить дати документу, зазначені реквізити контракту № CHUKR 2504/13 від 25.04.2013 року та реквізити документу № 13 DFL1071 від 26.04.2013 року, який не надавався позивачем до митного оформлення (а.с. 32).

В інвойсі від 06.05.2013 року № DFL131071, наданому позивачем до митного оформлення (а.с.30) за таким номером вказано рахунок на передплату.

В наданій до митного оформлення декларації від 11 липня 2013 року № 700130000/2013/013911 у графі 44 дата проформи-інвойса № 1 зазначена як 26.04.2013 року, хоча, як зазначено вище, вказаний документ не містить дати.

Також наявні розбіжності щодо назви постачальника позивача, яка є відмінною в контракті - HEBEI DFL MINMET REFRACTIRIES CORP (а.с. 12) та експортній декларації - ООО «Торговая компанія DE FU LA» (а.с.41).

У наданому прайс-листі з цінами на товар в період з 01 травня по 01 серпня 2013 року (а.с.38) зазначено вартість на товар марки МZ-91 із вмістом МgО 91%, а у митній декларації зазначено товар марки МZ-91 із вмістом МgО 92,82%, показник щільності в прайс-листі становить 2,9 г/см3, а у графі 33 митної декларації від 11 липня 2013 року № 700130000/2013/013911 - 2,98 г/см3.

Лист - роз'яснення Бюро перекладів «Мередіан» від 16 липня 2013 року № 57 не спростував вказані розбіжності, оскільки перекладачі лише мають припущення, що переклад назви ООО «Торговая компанія DE FU LA» з англійської мови може переводитися як «DFL».

Крім того, навіть перекладачі звернули увагу, що в перекладі експортної вантажної митної декларації № 091020130012419473 наявна помилка в розділі «Номер контракту», а саме: замість «13D1. 1071» повинно бути «13DFL1071» (а.с.82).

Суд не приймає уваги зауважень позивача стосовно пояснень його контрагента, викладених в листі № 397 від 31 липня 2013 року стосовно розбіжностей в документах (а.с. 84), оскільки будь-які помилки у зовнішньоекономічній діяльності між сторонами повинні виправлятися шляхом підписання двосторонніх угод з причин того, що умови поставки впливають на формування митної вартості та помилки в їх визначенні є обґрунтованими причинами наявності сумнівів у митного органу в достовірності наданих декларантом на митне оформлення документів.

Отже, зазначені документи не відповідали вимогам, передбаченим Митним кодексом України.

Так, відповідно до приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що зазначені документи позивачем було надано митному органу з низкою розбіжностей.

З зазначених вище підстав, частина 3 та 4 зазначеної вище статті 53 Митного кодексу України визначає вичерпні випадки, коли митний орган має право вимагання додаткових документів:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи;

- у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додаткові документи.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Так, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базується на необ'єктивних, з наявними розбіжностями в документах, тому у митного органу були підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, першим відповідачем правомірно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним 2б методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею Міндоходів доведено правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем митної декларації та обчислення митної вартості товарів за другорядним методом.

Із врахуванням вищевикладеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Тяжпромстрой» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000082/1 не підлягають задоволенню.

Друга вимога про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита в розмірі 59225,57 гривень витікає з першої, тому також не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, на підставі положень Митного кодексу України, ст. ст. 8- 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах приватного підприємства «Тяжпромстрой» до Східної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000082/1 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита в розмірі 59225,57 гривень - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 03 жовтня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.