Постанова № 33967412, 23.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року № 813/5485/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача - Куксова В.Г.,

представника відповідача - Кожан О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Сетвік» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0005671530 від 01.07.2013 року,

в с т а н о в и в :

Закрите акціонерне товариство «Сетвік» (далі - позивач, ЗАТ «Сетвік») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0005671530 від 01.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте за неподання податкової декларації з плати за землю за період 2013 рік. Однак, позивач ЗАТ «Сетвік» не є платником податку плати за землю, тому в нього відсутній обов'язок подавати відповідну декларацію.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно договору оренди землі від 14.03.2006 року (а.с.62-63), укладеного між Львівською міською радою та ЗАТ «Сетвік», орендодавець, тобто Львівська міська рада на підставі діючого Положення «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» та ухвали Львівської міської ради №3105 від 26.01.2006 року «Про користування ЗАТ «Сетвік» земельною ділянкою на вул. Ю.Федьковича,55 в м. Львові» надає, а орендар, тобто ЗАТ «Сетвік», приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Львові на вул. Ю.Федьковича,55 для реконструкції та влаштування центру дозвілля і відпочинку.

Згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 14.03.2006 року (а.с.67) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,3094 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Федьковича, 55.

Згідно з п.8 даного договору, такий договір укладено на строк 10 років до 26.01.2016 року. Згідно п.21 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року по справі № 914/1314/13 задоволено позовні вимоги ЗАТ «Сетвік» до Львівської міської ради про визнання правовідносин припиненими, та визнано припиненими з 18.02.2008 року правовідносини між ЗАТ «Сетвік» та Львівською міською радою за договором оренди землі від 14.03.2006 року та зареєстрованим у Львівській міській раді за №Ф-393.

Рішення суду набрало законної сили 02.07.2013 року.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що 18.02.2008 року між ЗАТ «Сетвік» (за договором - продавець) та ПП «Схід Захід Україна» (за договором - покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти належне продавцю на праві власності нежитлове приміщення, а саме будівлю під літерою «А-2» площею 2493,1 м кв, яка знаходиться у м. Львові на вул. Федьковича, 55.

Як вбачається з матеріалів справи в грудні 2012 року ЗАТ «Сетвік» було подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби уточнюючі декларації з плати за землю за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, з яких вбачається, що нараховану орендну плату за землі державної або комунальної власності за вказані періоди зменшено на суми такої ж плати.

Декларації з плати за землю за 2013 рік та відповідної уточнюючої декларації за 2013 рік ЗАТ «Сетвік» подано не було.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року № 863/15-3/33073065 про результати камеральної перевірки податкової звітності ЗАТ «Сетвік» за 2013 рік встановлено неподання декларації з плати за землю за 2013 рік в граничний строк подання такої декларації 20.02.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.07.2013 року №0005671530, відповідно до якого ЗАТ «Сетвік» встановлено порушення п.49.18 ст.49, п.286.4 ст.286 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб та на ЗАТ «Сетвік» накладено штрафну (фінансову санкцію) в розмірі 170 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку подавати до контролюючих органів у порядку встановленому податковим та митним законодавством, декларації звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, а відповідно до п. 286.4. ст. 286 Податкового кодексу України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності врегульовано ст. 120 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України - неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулись зазначені зміни.

Відповідно до п. 288.2 ст. 288 цього Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 Кодексу).

Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Пунктом 288.7 ст. 288 цього Кодексу встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог статей 285 - 287 Кодексу.

Як визначено у ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташовано такі житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно зі ст. 31 вищезазначеного Закону договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін такий договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

При цьому ст. 34 Закону України «Про оренду землі» встановлено наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, у разі якщо орендарі земель державної та комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках, та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

Покликання представника позивача на рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року по справі № 914/1314/13, відповідно до якого визнано припиненими з 18.02.2008 року правовідносини між ЗАТ «Сетвік» та Львівською міською радою за договором оренди землі від 14.03.2006 року та зареєстрованим у Львівській міській раді за №Ф-393, як на підставу неподання ЗАТ «Сетвік» декларації з плати за землю суд зазначає також наступне.

Внесення змін до діючих договорів оренди земель державної та комунальної власності в частині зміни орендної плати має відбутися у загальному порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну договору або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Тобто, коли зміна чи розірвання договору відбувається в судовому порядку, діє імперативне правило про те, що зобов'язання вважаються зміненими або припиненими з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Отже, відносини за договором оренди землі від 14.03.2006 року, укладеного між Львівською міською радою та ЗАТ «Сетвік» на предмет оренди земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Федьковича, 55, строк яким встановлено 10 років, тобто до 26.01.2016 року, припинено за рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року, яке набрало законної сили 02.07.2013 року.

Саме з моменту набрання рішенням законної сили у орендаря виник обов'язок повернути земельну ділянку орендодавцеві на умовах, визначених договором. Доказів повернення такої земельної ділянки позивачем суду не надано.

Крім того, слід зауважити, що органом місцевого самоврядування не було проінформовано орган державної податкової служби про припинення договору оренди землі від 14.03.2006 року, укладеного між Львівською міською радою та ЗАТ «Сетвік» на предмет оренди земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Федьковича, 55 в строк до 1 числа місяця, що настав за місяцем, у якому відбулись зазначені зміни, як цього вимагає ст. 288 Податкового кодексу України.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, тобто 01.07.2013 року, між сторонами договору оренди земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Федьковича, 55 не було досягнуто домовленостей про розірвання такого договору, строк якого був встановлений самим договором до 26.01.2016 року, а рішення суду, за яким припинено відносини з оренди даної земельної ділянки набрало законної сили 02.07.2013 року, тобто після прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Зважаючи на зазначене вище, суд приходить до висновку, що підстав до неподання ЗАТ «Сетвік» декларації з плати за землю за 2013 рік, граничний строк подання якої був 20.02.2013 року, в позивача не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Однак, позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ЗАТ «Сетвік» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у формі судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2013 року.

Суддя Сидор Н.Т.