Постанова № 33967376, 11.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2013 р. (15:28) Справа №801/6882/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представників позивачів - Чумак Т. І., паспорт ЕС 799727, Маліновського Г.О., наказ № 17 від 07.04.2011, НОМЕР_2, представника) відповідача (Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів в АР Крим -Лукянець О.Ю., довіреність № 1172/9/10.1-14 від 22.08.2013 р., НОМЕР_3, представника відповідача (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС) - Ілїної М.В., довіреність № 33/10 від 22.08.2013 р., посвідчення № 124541 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Агроспецснаб"

до Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів в АР Крим; Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення та задоволення скарги,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Агроспецснаб" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень і рішення та задоволення скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2013 р. залучено у якості другого відповідача по справі Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцію у м. Сімферополі АРК ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна Компанія АТР Груп", за результатами якої податковим органом складено Акт № 3020/22.1/24862516 від 21.05.2013 р. та прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.05.2013 р. № 0004852201, № 0004862201, не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач подав скаргу (30.05.2013 р. вих. № 35) до Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка була отримана податковим органом 03.06.2013 р. та рішення № 190/10/10.2-14 за цією скаргою відповідач прийняв 25.06.2013, що як вказує позивач є порушенням ст. 56.8, 56.9 Податкового кодексу України. Також, позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки, про те, що податковий кредит отриманий від контрагента - постачальника фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань не обґрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки позивач має усі первинні документи та сплатив до бюджету податки з отриманого доходу від операції купівлі - продажу у ТОВ "Будівельна Компанія АТР Груп». На підставі викладеного позивач просить скасувати рішення контролюючого органу № 190/10/10.2-14 від 25.06.2013 р., задовольнити скаргу від 30.05.2013 р. та скасувати податкові повідомлення -рішення № від 28.05.2013 р. № 0004852201, № 0004862201.

Представник відповідача - Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів в АР Крим проти позову в частині вимог до нього заперечував з підстав викладених в запереченнях на позов, та окремо зауважив що спірне рішення не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження у адміністративній справі, оскільки таке рішення саме по собі не створює виникнення певних обов'язків у того суб'єкта щодо якого прийняте.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС проти позову заперечував та пояснив, що податкові повідомлення - рішення які оскаржуються прийняті на законних підставах та не підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що позивач в періоді який перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ "Будівельна компанія АТР Груп", яке має ознаки фіктивності та спрямоване на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Також представник відповідача зауважив, що даний контрагент позивача за юридичною та фактичною адресою у 2010-2012 р. не знаходився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 07.05.2013 р. по 15.05.2013 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "АТР Груп" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., (травень, липень 2011 р.) за результатами якої складено Акт перевірки № 3020/22.1/24862516 від 21.05.2013 р (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.6 п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого в податковому обліку завищена сума податкового кредиту за перевіряємий період у сього у сумі 793 грн., у т.ч. за травень 2011 р. у сумі 430 грн., за липень 2011 р. у сумі 363 грн.

- п.14.1.191 ст. 14, пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого в податковому обліку занижено податок на прибуток усього у сумі 912 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 р. у сумі 495 грн., за 3 квартал 2011 р. у сумі 417 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 28.05.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004852201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 912 грн.

-№ № 0004862201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 793 грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 91,75 грн.

Не погодившись з зазначеними податковим повідомленнями - рішеннями позивач 30.05.2013 звернувся зі скаргою за вих. № 35 до Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка 25.06.2013 р. вих. № 190/10/10.2-14 залишела без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (п. 14.1.165 ПКУ).

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 14.1.185 ст. 14 ПКУ постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Статтею 138 ПКУ визначений склад витрат та порядок їх визнання, зокрема витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що був охоплений перевіркою, між позивачем та контрагентом - ТОВ "Будівельна Компанія "АТР Груп" існували господарські взаємовідносини.

Факт господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівельна Компанія "АТР Груп" підтверджується виписаною останнім податковою накладною № 264 від 25.05.2011 на загальну суму 2577,16, у т.ч. ПДВ 429,53 грн., накладною № 26/05-03 від 26.05.2011 р., прибутковою накладною № 901 від 31.05.2011 р.

Сплата безготівкових коштів з поточного рахунку позивача на поточний рахунок ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп" підтверджена платіжним дорученням № 915 від 25.05.2011 р. в сумі 2577,16 грн.

Також позивач згідно видаткової накладної № 19/07-04 від 19 липня 2011 р. отримав у ТОВ "Будівельна Компанія "АТР Груп" товар, згідно рахунку № 581 від 05.07.2011 р. на загальну суму 902,88 грн. в тому числі ПДВ 150,48 грн. Зазначений товар у рахунку № 581 від 05.07.2011 р. оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1232 від 06.07.2011 р. на загальну суму 902,88 грн. У зв'язку з придбанням позивачем зазначеного товару ТОВ "Будівельна Компанія "АТР Груп" виписано податкову накладну № 296 від 19.07.2011 р. на загальну суму 902,88 грн. в тому числі ПДВ 150,48 грн.

Крім того 19.07.2011 р. ТОВ "Будівельна Компанія "АТР Груп" виписано позивачу рахунок № 944 а від 19.07.2011 р. на загальну суму 1275,12 грн. в тому числі ПДВ 212,52 грн., зазначений товар, а саме коробка приводу КН 03201, був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1338 від 20.07.2011 р. Згідно видаткової накладної № 21/07-02 від 21.07.2011 р. коробка приводу КН 03201 отримана позивачем. У зв'язку з придбанням позивачем зазначеного товару, ТОВ "Будівельна Компанія "АТР Груп" виписано податкову накладну № 333 від 21.07.2011 р. на загальну суму 1275,12 грн. в тому числі ПДВ 212,52 грн.

Досліджуючи наявність господарської мети позивачем при покупці товару у ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Групп", перевіряючи рух активів та реальність (товарність) операції судом встановлена подальша реалізація СТОВ "Штурм Перекопу.

Зазначені суми ПДВ в податкових накладних виписаних ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп" відображено позивачем у складі Податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за травень, липень 2011 р.

Видані ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп" за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема вищеназвані податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Суд окремо зауважує, що аналіз вищеназваних первинних документів взагалі не проводився податковим органом.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп" на час здійснення вищеназваних господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування витрат та податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином засвідчених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованим платником ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Однак, крім того, на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені суми до складу витрат та складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки проведеною зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Групп" фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку від постачальників, у зв'язку з відсутності у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств- постачальників та по операціях з продажу цих товарів

(послуг) підприємствам - покупцям.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України також не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Що стосується тверджень відповідача, викладених в Акті перевірки, про те, що ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп" за юридичною та фактичною адресою у 2010-2012 р. не знаходилось, суд зазначає наступне.

За приписами ст.ст. 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акту перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп", зокрема про його місцезнаходження, у травні-липні 2011 р. були недостовірними та позивач знав або міг знати про це.

В будь-якому випадку, така обставина, як непідтвердження відомостей або відсутність ТОВ ТОВ "Будівельна Компанія АРТ Груп", за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання його реєстрації платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не є беззаперечним доказом безпідставності формування позивачем витрат та податкового кредиту.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК ДПС не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень - рішень.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, зміст правочину з контрагентом позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за господарськими операціями позивача з контрагентом свідчать про реальне виконання правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеним контрагентом свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару (робіт, послуг), керуючись зазначеними вище положеннями ст.ст. 138,198 ПКУ, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеному контрагенту в ціні товару (робіт, послуг) згідно зазначених вище податкових накладних та до складу витрат витрати згідно зазначених вище бухгалтерських документів.

Отже, висновки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС щодо заниження податку на прибуток в розмірі 912 грн., та завищення податку на додану вартість в розмірі 793 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість розміром 91,75 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, у Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 № 0004852201, № 0004862201.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0004852201, № 0004862201 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд лише скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим суд, враховуючи вимогу позивача про скасування податкових повідомлень - рішень, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог так як це необхідно для повного захисту прав позивача, та вважає за необхідне визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 28.05.2013 № 0004852201, № 0004862201

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Стосовно позовних вимог в частині скасування рішення Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів в АР Крим № 190/10/10.2-14 від 25.06.2013 р. та задоволення скарги позивача від 30.05.2013 р. вих. 35, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 56 Податкового кодексу України урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, передане на розгляд суду рішення податкового органу прийнято за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі.

Суд звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням позивачу не визначено грошового зобов'язання, а залишено скаргу без задоволення, у зв'язку з чим, це рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх змін чи припинення.

Більш того, задоволення або залишення без задоволення скарги позивача є виключною компетенцією в силу приписів ПК України податкового органу. У зв'язку з чим, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 16.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 28.05.2013 № 0004852201.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 28.05.2013 № 0004862201.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "Агроспецснаб" витрати зі сплати судового збору у сумі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.