Постанова № 33966145, 03.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 910/6014/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Бабій А.А.

від відповідача - Кулинич Т.В.

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 року (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічне акціонерне товариства «Банк «Форум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про стягнення 28 274 399,39 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» про стягнення 28274399,39 грн., з яких 6267854,52 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 13232145,48 грн. поточної заборгованості за кредитом, 7781614,35 грн. простроченої заборгованості за процентами, 992785,04 грн. пені, за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором від 14.11.2007 р., а саме нежилі приміщення загальною площею 1234,2 кв.м. (в літ. А), що знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 6 267 854,52 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 13 232 145,48 грн. поточної заборгованості за кредитом, 7 781 614,35 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 992 785,04 грн. пені, за рахунок реалізації майна за Договором іпотеки від 14.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим № 4213к., а саме:

- нежилі приміщення загальною площею 1234,2 кв.м. (в літ. А), що знаходиться в АДРЕСА_1, які належать Відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київської державною нотаріальної контори № 16 від 19.03.1998р. за номером 2-728, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.05.1998 р. за реєстровим №2433-П;

шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною реалізації не нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України в процедурі виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суд м. Києва від 19.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення недоведено обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 10.09.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 10.09.2013 року, з'явився представник відповідача та позивача, які надали пояснення стосовно предмету спору.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

10.09.2013 року у судовому засіданні оголошено перерву відповідно ст. 77 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача встановив наступне.

12 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 (боржник) укладено кредитний договір № 0431/07/01-Z, на підставі якого боржнику надано кредит у сумі 19500000,00 грн. для споживчих цілей строком по 12 листопада 2017 року зі сплатою 17 % річних за його користування.

Згідно з п.2.3. кредитного договору боржник зобов'язався здійснювати повернення кредиту починаючи з грудня 2008 року в сумі не менше 180556,00 грн.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору боржник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

28 грудня 2009 року укладено додатковий договір до кредитного договору №0431/07/01-7 від 12.11.2007 року, яким внесено зміни до п.2.3. кредитного договору за якими передбачено повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з грудня 2010 року, в сумі не менше 232 142,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов кредитного договору від 12.11.2007 р. позивачем, на підставі заяви третьої особи про видачу готівки № 278749 від 14.11.2007 р., видано третій особі готівкові кошти на суму 19500000,00 гривень.

У відповідності до положень ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банка достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п.п. 2.5., 3.2.2. кредитного договору 12.11.2007 р. несплата боржником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п.2.7 цього договору дати, є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитним коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставлене майно. Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

В зв'язку з порушенням умов договору 12.11.2007 р. та норм чинного законодавства щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, у позичальника виникла прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 6267854,52 грн., поточна заборгованість за кредитом в розмірі 13232145,48 грн. та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 7781614,35 грн.

Пунктом 4.1. кредитного договору 12.11.2007 р. встановлено, що за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

З огляду на невиконання позичальником умов кредитного договору 12.11.2007 р. щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, позивачем на підставі п. 4.1. договору нараховано 992785,04 грн. пені

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 12.11.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки від 14.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 4213к., предметом якого є нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення загальною площею 1234,2 кв.м. (в літ. А), що знаходиться в АДРЕСА_1, які належать відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київської державною нотаріальної контори № 16 від 19.03.1998р. за номером 2-728, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.05.1998 р. та записано в реєстрову книгу за реєстровим №2433-П. Заставна вартість предмета іпотеки становить 14093182 ,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

В матеріалах справи є наявна копія витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, з якої вбачається, що на підставі Договору іпотеки від 14.11.2007 року зареєстроване обтяження іпотекою нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення загальною площею 1234,2 кв.м. (в літ. А), що знаходиться в АДРЕСА_1, іпотекодержателем є ПАТ «Банк «Форум».

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до договору іпотеки від 14.11.2007 року розділи 3, 5 договору позивач набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках передбачених кредитним договором та задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України. У випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб визначений цим договором та чинним законодавством.

Оскільки позичальником порушено строки сплати кредиту та процентів за користування кредитним коштами, встановлені сторонами при укладенні кредитного договору, позивач, на підставі п. 2.5 кредитного договору, п.п. 3.4.3., 5.1 Іпотечного договору та приписів чинного законодавства, набув право вимоги дострокового повернення кредиту та стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно з п. 5.5. іпотечного договору у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору позивач надсилає відповідачу вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та Закону України «Про іпотеку».

Позивачем, з метою задоволення грошових вимог за рахунок предмета іпотеки, 15.02.2013 року направлено відповідачу та третій особі вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач та третя особа відповідей на вимогу не надали, погашення кредитної заборгованості не здійснили.

Таким чином, оскільки станом на час прийняття рішення у даній справі заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором від 12.11.2007 року у сумі 28274399,39 грн., з яких 6267854,52 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 13232145,48 грн. поточної заборгованості за кредитом, 7781614,35 грн. простроченої заборгованості за процентами, 992785,04 грн. пені, не сплачено, розмір та наявність заборгованості відповідачем не спростовано, то вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.11.2007 року, а саме: нежилі приміщення загальною площею 1234,2 кв.м. (в літ. А), що знаходиться в АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київської державною нотаріальної контори № 16 від 19.03.1998р. за номером 2-728, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.05.1998 р. та записано в реєстрову книгу за реєстровим №2433-П, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Законом України «Про іпотеку» встановлені такі способи реалізації предмета іпотеки: шляхом позасудового врегулювання, проведення прилюдних торгів (в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження») або застосування процедури продажу (встановлена статтею 38 Закону України «Про іпотеку»).

При укладенні договору іпотеки від 14.11.2007 року (п 5.6.) сторонами передбачено визначення позивачем порядку реалізації предмета іпотеки всіма можливими способами, на власний розсуд.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач просить суд визначити спосіб реалізації майна, що є предметом іпотечного договору від 14.11.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається звернення стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди,- на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Спосіб реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором від 14.11.2007 р., позивачем обраний продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», проте, при укладенні іпотечного договору 14.11.2007 р. сторонами не визначено початкову ціну предмету іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки має визначатися суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України в процедурі виконавчого провадження та не може бути нижчою 90 відсотків від його оціночної вартості.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів вважає, що Господарський суд м. Києва вірно дійшов висновку, що реалізація майна, за договором іпотеки від 14.11.2007 року має відбуватися шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною не нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України в процедурі виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 910/6014/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.