Рішення № 33966032, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15090/13 25.09.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська

страхова група", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах",

м. Київ

про стягнення 6 754,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Макєєв В.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явились

Суть СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про відшкодування з останнього шкоди в порядку регресу в розмірі 6 754,94 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на заявлених позовних вимогах, позов просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи № 5189 від 03.09.2013 у зв'язку із зайнятістю його уповноваженого представника в іншому судовому процесі.

Підпунктом 3.9.2. підпункту 3.9. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено вказаної у клопотанні причини неможливості направлення представника у судове засідання Господарського суду міста Києва. Разом з цим відповідачем не вказано причин неможливості забезпечення участі у судовому засіданні представника не пов'язаного з ним трудовими відносинами. Таким чином, беручи до уваги наведені вище роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи, та зауважує, що неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Разом з тим відповідач скористався своїм правом передбаченим ст. 59 ГПК України та надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого посилається на наступні обставини:

· позивачем не дотримано вимоги законодавства щодо досудового врегулювання спору, асаме на адресу відповідача не було надіслано письмової претензії щодо виплати страхового відшкодування;

· позивачем не надіслано на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування у порядку передбаченому ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

· позивач не залучив суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру матеріального збитку тобто відсутній звіт про експертну оцінку транспортного засобу;

· позивачем не взята до уваги сума франшизи в розмірі 1 000,00 грн, яка передбачена

полісом № 6663032;

· відповідно до договору страхування № 28-0199-1605/2206 від 15.07.2011, який був укладений між позивачем та Приватним підприємством "ВІП-Рент" сума страхового відшкодування була виплачена саме Приватному підприємству "ВІП-Рент", а не вигодонабувачу - АТ "ОТП Банк".

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.07.2011 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", далі Страховик, та Приватне підприємство "ВІП-Рент", далі Страхувальник, уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-1605/2206, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер АА0196КТ.

08 лютого 2012 року о 14 год. 30 хв. на вул. Леніна у місті м. Макіївці сталася дорожньо - транспортна пригода, далі ДТП, за участю транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер АА0196КТ, під керуванням Михальцова Віталія Миколайовича, який належить Приватному підприємству "ВІП-Рент" та автомобіля "Hyundai Matrix", державний реєстраційний номер АН 1593 НЕ під керуванням Астаф'єва Юрія Олексійовича, що належить Астаф'євій Ганні Олександрівній.

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП Астаф'єва Юрія Олексійовича за ознаками статті 124 КУпАП, та відповідно до пункту 10.01 Правил Дорожнього руху України підтверджено постановою Куйбишевського районного суду міста Донецька у справі № 3/531/411/12 від 06.03.2012, що в розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомими обставинами, які мають значення для вирішення спору.

Відповідно до рахунку-фактури № САМ0010708 від 09.02.2012 та акту виконаних робіт № АМ-0027306 від 17.03.2012 вартість відновлювального ремонту, який був проведений Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосан Моторс" склала 8 354,94 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № ДККА-14316 від 10.10.2012, згідно з яким сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті страхувальнику становила 6 754,94 грн., яка в свою чергу була виплачена страхувальнику відповідно до платіжного доручення № 12993 від 12.10.2012.

Згідно полісу АА/6663032 наданого Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду та його копією наданою відповідачем цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Hyundai Matrix", державний реєстраційний номер АН 1593 НЕ застрахована відповідачем з франшизою 1 000,00 грн.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Так, за загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП Астаф'єва Юрія Олексійовича за ознаками пункту 124 КУпАП, підтверджено постановою Куйбишевського районного суду міста Донецька у справі № 3/531/411/12 від 06.03.2012, що в розумінні статті 35 ГПК України є - загальновідомими обставинами, які мають значення для вирішення спору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, в межах суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 754,94 грн. до позивача перейшло право зворотної вимоги до страховика транспортного засобу, водій якого був винен у вчинення ДТП.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р. у справі № 23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Разом з тим слід зазначити, що страхувальник своєчасно звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування з наданням усіх необхідних документів.

Відповідно до ч. 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Позивачем, при розрахунку розміру страхового відшкодування, не була замовлена оцінка матеріального збитку у суб'єкта оціночної діяльності.

Проте, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Оскільки реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, суд вважає, що позивачем доведено розмір відшкодування в порядку регресу, а твердження відповідача щодо відсутності звіту про експертну оцінку транспортного засобу беруться до уваги.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведений факт заподіяння його страхувальнику шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, а відтак права на регресне відшкодування виплаченої ним суми на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України. Відповідач не надав суду докази відшкодування виплаченої страхової суми (в порядку регресу) або звільнення його від такого відшкодування за законом.

Щодо стягнення з відповідача решти частини позовних вимог у вигляді франшизи в сумі 1 000,00 грн., то з цього приводу слід зазначити наступне: за законодавством страхова франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, як це зазначено у статті 9 Закону України «Про страхування». Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Полісом АА/6663032 передбачено, що цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "Hyundai Matrix" Астаф'євої Ганни Олександрівни, державний реєстраційний номер АН 1593 НЕ застрахована відповідачем з франшизою 1 000,00 грн. Тому у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" франшизи в сумі 1 0000,00 грн, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

За такими обставинами позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про відшкодування з останнього шкоди в порядку регресу, обґрунтовані та підлягають стягненню в сумі 5 754,94 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2013 згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 993, 1166, 1188, ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, ч. 3 ст. 43, ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах", (03150, м. Київ, вул.Червоноармійська, буд. 72, офіс 32-33, код ЄДРПОУ 31282951), на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 5 754,94 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 465,80 грн, видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" франшизи в сумі 1 000,00 грн. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 30.09.2013 року

Суддя Ю.О. Підченко