Рішення № 33965986, 25.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.2013 Справа № 905/5567/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів», м.Костянтинівка, Донецька область

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 17 496,00грн., пені у сумі 1 273,71грн.

за участю:

від позивача: Ісенко О.Ю. (за свідоцтвом №4117 від 16.11.2011р.)

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів», м.Костянтинівка, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17 496,00грн., пені у сумі 1 273,71грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №443 від 10.12.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою лише з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 15.05.2013р. складає 17 496,00грн., договору-доручення про надання правової допомоги №б/н від 19.06.2013р., доказів оплати адвокату за надані послуги, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів», договору (на придбання сировинних, паливно-енергетичних та матеріально-технічних ресурсів) №443 від 10.12.2012р., специфікації №1 від 10.12.2012р. до договору, видаткової накладної №66 від 10.12.2012р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №1264 від 10.12.2012р., податкової накладної, претензії на суму 17 496,00грн., претензії №21-02 від 21.02.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 610, 611, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

05.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4118, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 03.04.2013р. №448, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів» також надано договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №443 від 10.12.2012р., специфікацію №1 від 10.12.2012р., податкову накладну, товарно-транспортну накладну №66.

23.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткової накладної №66 від 10.12.2012р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №1246 від 10.12.2012р., податкової накладної, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів».

Представник Позивача у судове засідання 25.09.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 85740, м.Докучаєвськ, вул.Тельмана, буд.2

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів» (Постачальник) було укладено договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №443, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріально-технічні ресурси (далі - Ресурси), на умовах, передбачених даним Договором.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо умов платежів:

- оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (п.5.1 Договору);

- оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, який рахується з моменту поставки Ресурсів (п.5.2 Договору);

Згідно п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, Покупець оплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

У пункті 10.5 договору встановлено, що даний договір діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє Сторін він виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

10 грудня 2012 року між Сторонами підписано специфікацію №1 до договору, де визначили асортимент, якісні характеристики, кількість, ціну та загальну вартість товару яка склала 17 496,00грн., також дійшли згоди щодо строку поставки, умов поставки, строку гарантії та строку оплати - протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 17 496,00грн., що підтверджується видатковою накладною №66 від 10.12.2012р., вказана накладна підписана з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №1264 від 10.12.2012р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 17 496,00грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію на суму 17 496,00грн. від 14.06.2013р., претензію №21-02 від 21.01.2013р.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №443 від 10.12.2012р., Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 17 496,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 17 496,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 17 496,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, Покупець оплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком Позивача розмір пені складає 1 273,71грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 1 273,71грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 1 000,00грн. то суд вважає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання Відповідачем з метою відновлення свого порушеного права Позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який взяв участь у судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем (клієнт) та Адвокатом Ісенко Олександром Юрійовичем , підтверджуються договором - дорученням про надання правової допомоги №б/н від 19.06.2013р.

Відповідно п.1, 2 якого Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх інстанцій. Для виконання даного Договору Клієнт надає Адвокату такі повноваження: знайомитися з матеріалами справи (провадження), роботи з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи (провадження), одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати запитання іншим особам, які беруть участь у справі провадженні), а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, оскаржувати рішення та ухвали суду, протягом усього часу розгляду справи (провадження)змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред'являти зустрічний позов, укладати мирову угоду, а також підписувати і подавати від імені Клієнта будь-які процесуальні документи в тому числі позовні заяви та заперечення на позовні заяви.

Сплата позивачем розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, у якій зазначено про отримання коштів адвокатом.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, Позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №4118 на ім`я Ісенко Олександр Юрійович.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява підписана адвокатом Ісенко О.Ю. крім того згідно відміток на поштовому описі, доданого до матеріалів справи, позов Відповідачу був надісланий також адвокатом. Також адвокат був присутній у судових засіданнях 28.08.2013р., 18.09.2013р.

З огляду на викладене, на думку суду, витрати на правову допомогу підлягають задоволенню та стягненню у сумі 1 000,00грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів», м.Костянтинівка, Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 17 496,00грн., пені у сумі 1 273,71грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (вул.Тельмана, 2, м.Докучаєвськ, 85740, ЄДРПОУ 00191856, р/р 26006962486028 в ПАО «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів» (пл.Победи. 21-16, м.Костянтинівка, 85110, ЄДРПОУ 37122079, р/р 26005362206900в АТ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) заборгованість у розмірі 17 496,00грн., пеню у розмірі 1 273,71грн., судовий збір у сумі 1 720,50грн., витрати на послуги адвоката у сумі 1 000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.09.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.13р.