Постанова № 33964094, 01.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4991/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі судового засідання - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Савченко Л.А.,

представника відповідача - Батюти З.Ю., Лугової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч " до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- № 0000972200 від 02.08.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 529 736 грн. основного платежу та 154 098,61 грн. штрафних санкцій;

- № 0000442200 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн. основного платежу та 24,58 грн. штрафних санкцій;

- № 0000422200 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10 458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій;

- № 0000432200 від 28.03.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5408,48 грн.;

- № 0001361701 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9314,91 грн. основного платежу та 2226,82 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки перевіряючих є необґрунтованими, порушень податкового законодавства підприємством допущено не було.

В судовому засіданні 01.10.2013 представник позивача зменшив позовні вимоги на суму 10 992,10 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість (Т. № 2, а.с. 91), визнавши порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Інші вимоги позовної заяви підтримав.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 21.01.2013 по 15.02.2013 Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі - Полтавська ОДПІ) проведено планову документальну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» (далі - СТОВ «Світоч») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2012, за наслідками якої складено акт № 323/22/32500346 від 11.03.2013.

Перевіркою виявлено порушення СТОВ «Світоч»:

- п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України в частині заниження фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн.;

- п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати в розмірі 10 458,33 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п. 8-1.7 п. 8 - 1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1, п. 8-1.1, п. 8-1.6, ст. 8 - 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 187.1 ст. 187, п.п. 209.1, п.п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 627 230 грн.;

- п.п. 7.4.1. п. 7.4 , п. 7.5 ст. 7, п. 8 - 1.1, п. 8-1.6, п. 8-1.12, п.п. 8-1.15.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податковий кредит (загальна декларація) з ПДВ в розмірі 69 132 грн.;

- п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині нецільового використання коштів, що перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок та використовуються ними для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення на загальну суму 61 047,01 грн.;

- п. 3.1 , 3.2., 7,39; 7,41 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, внаслідок проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 5408,48 грн.;

- п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України внаслідок незбільшення податкового зобов'язання, визначеного на підставі виправлення самостійно виявлених помилок на суму штрафу у розмірі 5 % в сумі 10 922, 10 грн.;

- п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого неутримано податок з доходів фізичних осіб при отриманні платником податку від працедавця, в результаті чого занижено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 9314,91 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000972200 від 02.08.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 529 736 грн. основного платежу та 154 098,61 грн. штрафних санкцій; № 0000442200 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн. основного платежу та 24,58 грн. штрафних санкцій; № 0000422200 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10 458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій; № 0000432200 від 28.03.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5408,48 грн.; № 0001361701 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9314,91 грн. основного платежу та 2226,82 грн. штрафних санкцій, з якими позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000972200 від 02.08.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 529 736 грн. основного платежу та 154 098,61 грн. штрафних санкцій суд встановив наступне.

В перевіряємому періоді, а саме у 2010 році, СТОВ «Світоч» надавало послуги ТОВ АФ «Еліта», ТОВ «Агротехнологія», СТОВ «Хлібороб» та ТОВ АФ «Перемога» з обмолоту кукурудзи а також здавало ВАТ «Укртелеком ЦТП « 19» в оренду приміщення, сума ПДВ по яких склала 5 109,03 грн.

Стосовно надання позивачем послуг з обмолоту кукурудзи суд зазначає наступне.

Згідно довідки відділу статистики у Решетилівському районі Полтавській області № 541145 (т. 1, а.с. 12) видами діяльності СТОВ «Світоч» за КВЕД є 01.11 вирощування зернових культу (крім рису), бобових культур і насіння олійних, 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві та інші.

У свідоцтві про реєстрацію СТОВ «Світоч» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200085660 ( т. 1, а.с. 11) зазначено, що підприємство зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009, одним з видів діяльності за КВЕД є 01.61 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.

За висновком податкового органу, операції з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" і, відповідно, у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Суд не погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для резидентів, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, та відповідають критеріям, встановленим у пункті 8 - 1.6 цієї статті, запроваджено спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8 - 1.6 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом 8 - 1.15.2 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції тваринництва та рослинництва.

Згідно із підпунктом 8 - 1.15.7 пункту 8 - 1.15 статті 8 -1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що виходячи з цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію" .

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено "Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такі види діяльності як надання послуг у рослинництві і тваринництві за винагороду або на договірній основі визначені пунктами 13, 14 даної постанови, а тому на них поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" як у частині формування податкових зобов'язань, так і в частині формування податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу, що у свідоцтві позивача про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість вказаний код 01.61 «надання послуг в рослинництві».

Відповідно до пункту 8 - 1.10 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" у такому свідоцтві міститься перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, які відображаються згідно пункту 8 - 1.13 статті 8 -1 вказаного Закону виключно у податковій декларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування, форма якої затверджується податковим органом.

Згідно підпункту 5.3.1 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у розділі "Податкові зобов'язання" податкової декларації (скороченої) відображаються операції з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у результаті здійснення діяльності відповідно до підпунктів 8 - 1.15.2 - 8 - 1.15.6 пункту 8 - 1.15 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 8 - 1.2 статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Крім того, у пункті 8-1.6 статті 8-1 цього Закону зазначено, що основною діяльністю суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Отже, сільськогосподарські послуги надаються виключно у сфері сільського господарства і спрямовані на виробництво продукції тваринництва та рослинництва.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність відображення позивачем сум податку на додану вартість з обсягів поставки сільськогосподарських послуг у податковій декларації з податку на додану вартість (скороченій).

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 8-1.5 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Аналіз даної правової норми дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість будь-якому платнику податків придбавати у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, сільськогосподарські товари (послуги) та в результаті цього збільшувати податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку. Відповідно сільськогосподарському підприємству, яке обрало спеціальний режим оподаткування, надано право реалізовувати такому платнику податків сільськогосподарські товари (послуги). При цьому, законодавець не вирізняє в понятті "платник податку" чи - то юридичну особу, чи фізичну особу-підприємця та види діяльності, які здійснює такий платник податків.

В обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання декларації (скорочена) суми податку на додану вартість по наданих сільськогосподарських послугах, податковий орган також зазначав, що Міністерством аграрної політики України в листі від 23 квітня 2009 року №37-21-1-15/6802 роз'яснено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року №23, не відносяться до сільськогосподарської діяльності.

З цього приводу судом зазначається, що надання роз'яснень податкового законодавства, а саме застосування статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", якому присвячений лист від 23 квітня 2009 року № 37-21-1-15/6802, не належить до повноважень Міністерства аграрної політики України.

Стосовно надання послуг з оренди приміщення ВАТ «Укртелеком ЦТП « 19» суд погоджується з висновком перевіряючого, що такі послуги не належать до сфери сільськогосподарських, а тому віднесення суми ПДВ 72 грн. по цій операції до податкової декларації з ПДВ (скороченої) суд вважає необґрунтованим.

Також підставою для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 529 736 грн. слугував висновок органу державної податкової служби про те, що вироблена СТОВ «Світоч» продукція не є виробленою на орендованих потужностях внаслідок неналежного оформлення договорів оренди землі, а тому підприємство не відповідає вимогам п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що СТОВ «Світоч» використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації, а саме:

- у 2009 році державну реєстрацію пройшли 89,61 % земель з 2146,86 га;

- у 2010 році - 88,1% з 2129,82 га;

- у 2011 році - 93,64 % з 2133,47 га;

- у 2012 році - 73,24 % з 2133,47 га.

Суд вважає помилковим такий висновок відповідача з огляду на наступне.

Використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства у період з 01.07.2009 по 31.12.2010 регулювалось статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктом 8-1.1 ст. 8-1 якого визначалося, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 8-1.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 8 - 1.6 ст. 8-1 цього закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З 01 січня 2011 року зазначені питання регулюються Податковим кодексом України, п. 209.1 ст. 209 якого визначає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 6.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394 (надалі - Положення №1394) передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 розділу V Кодексу (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

У розумінні пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Аналогічна норма міститься у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 Положення №1394.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з положеннями пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Підпунктом 209.17.1 пункту 209. 17. статті 209 Податкового кодексу України визначено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється зокрема на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД), а саме, вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос та інші.

Згідно з пунктами 209.13., 209.14. статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу. Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, а саме, 17 відсотків.

Пункт «б» підпункту 209.15.1. пункту 209.15. статті 209 Податкового кодексу України визначає, що виробничим фактором, за рахунок яких сформовано податковий кредит є послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, а саме, сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

СТОВ «Світоч» протягом перевіряємого періоду мало у своєму користуванні понад 2000 га сільськогосподарських земель, що підтверджено актом перевірки .

Орендовані землі позивач використовував для здійснення господарської діяльності, а саме, для вирощення сільськогосподарських культур.

Як вбачається з листа Відділу Держземагенства у Решетилівському районі Полтавської області № 738/01-21 від 24.04.2013 (т. 1, а.с. 85), до відділу надійшли заяви про державну реєстрацію договорів оренди землі СТОВ «Світоч». Вони були розглянуті належним чином та згідно постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 направлені до Полтавської регіональної філії ДП «ЦДЗК» для внесення відомостей до Державного реєстру земель із застосуванням перехідної реєстраційної системи, але у зв'язку із закриттям вищезазначеної системи до відділу сформовані Поземельні книги не надійшли, тому реєстрація даних договорів не відбулася.

Листом ДПА України від 12 жовтня 2009 року №22231/7/15-0717, податкова адміністрація України дозволила у випадках, коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, використовувати в якості підтвердження наявності в користуванні земельних ділянок довідки відділів Держкомзему у районах

У з'ясованих обставинах сумніви відповідача у відсутності достатніх правових підстав у позивача для користування окремими земельними ділянками не спростовують факту обробки позивачем цих земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних та орендованих основних фондів.

З акту перевірки вбачається та не заперечується сторонами у судовому засіданні, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, і відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб. Водночас, за визначенням частини шостої статті 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил частини другої статті 189 і статей 331, 333 Цивільного кодексу України.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Суд погоджується з відповідачем, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Проте Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 28 грудня 2012 року №2614/12/13-12 звернув увагу, що враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як Акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

За таких обставин збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 529 736 грн. та застосування штрафних санкцій у відповідному розмірі здійснено відповідачем протиправно.

Висновок перевіряючого про те, що внаслідок використання неоформлених земельних ділянок СТОВ «Світоч» у перевіряємому періоді підлягало реєстрації на загальних підставах та зобов'язано було обрати режим загальної системи оподаткування не ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України, пунктами 209.11 - 209.12 ст. 209 та п. 308.6 ст. 308 якого визначено випадки переведення сільськогосподарського підприємства зі спеціального режиму оподаткування ПДВ на загальний та скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника. Податковим кодексом України не передбачено такої підстави для переведення на загальний режим оподаткування ПДВ зі спеціального та скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як використання при вороблені сільськогосподарської продукції не тільки власних чи орендованих потужностей.

Можливість використання у сільськогосподарській діяльності платника податку інших земель, які не перебувають у нього у власності чи оренді, передбачена ст. 302 Податкового кодексу України, згідно якої об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа земель, що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва позивача за 2011 рік (т. 1, а.с. 156) частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік складала 99,18 %; за 2010 рік - 99,1% (т. 1, а.с. 169), за 2009 рік - 100% (т. 1, а.с. 173), за 2008 рік - понад 99 % (т. 1, а.с. 184).

Згідно свідоцтва про реєстрацію СТОВ «Світоч» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200085660 ( т. 1, а.с. 11) підприємство зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009

Доказів виключення СТОВ «Світоч» з реєстру субґєктів спеціального режиму оподаткування, анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як спеціального режиму оподаткування чи скасування реєстрації як сільськогосподарського товаровиробника відповідачем не надано.

Також перевіркою встановлено порушення СТОВ «Світоч» п. 8, п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 02.04.2009 та № 152 від 11.02.2010 внаслідок використання акумульованих на дотаційному рахунку коштів не за цільовим призначенням, а саме:

- 23.11.2010 перераховано кошти на поповнення обігових коштів на поточний рахунок, пл. дор. № 420 грн. від 23.11.2010 в сумі 50 000 грн.;

- 01.10.2009 перераховано кошти на поповнення обігових коштів на поточний рахунок, пл. дор. № 410 від 01.10.2009 в сумі 1000 грн.;

- 26.01.2010 перераховано кошти за довідку Відділу Держкомзему у Решетилівському районі, пл. дор. № 12 від 26.01.2010 по рахунку № 72 від 26.01.2010 в сумі 65 грн.;

- 26.01.2010 перераховано кошти за страхуванням ц/в Решетилівське відділення НАСК ПОД, пл. дор. № 13 від 26.01.2010 по рахунку № 6 від 21.01.2010 в сумі 149,01 грн.;

- 01.10.2010 перераховано кошти на запасні частини ПП ОСОБА_4, пл. дор. № 340 від 01.10.2010 по рахунку № 325 від 01.10.2010 в сумі 8975 грн.;

- 27.10.2010 перераховано кошти за запасні частини ПП «Агротехсоюз» пл. дор. № 376 від 27.10.2010 по рахунку № 2179 від 26.10.2010 в сумі 858 грн.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, протягом 2010 року, коли мали місце вищезазначені операції діяли 2 постанови Кабінету Міністрів України № 291 від 02.04.2009 та № 152 від 11.02.2010.

Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 02.04.2009, яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності постановою № 152 від 11.02.2010 визначалося:

- п. 8. суми дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі сільськогосподарські товаровиробники використовують виключно для розвитку тваринництва - насамперед для забезпечення тваринництва кормами, відтворення поголів'я, придбання племінних ресурсів та здійснення ветеринарних заходів.

За використання дотації не за цільовим призначенням керівники сільськогосподарських підприємств несуть відповідальність згідно із законодавством.

- п. 12 контроль за використанням коштів податку на додану вартість здійснюють управління агропромислового розвитку районних, головні управління агропромислового розвитку обласних і управління промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій, Міністерство аграрної політики Автономної Республіки Крим, відповідні органи державної податкової служби і фінансові органи разом із споживчими товариствами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 11.02.2010 визначалося:

- п. 8. дотації спрямовуються на поповнення обігових коштів товаровиробників.

- п. 12 контроль за використанням сум податку на додану вартість, що спрямовуються на виплату дотацій, здійснюють управління агропромислового розвитку районних, головні управління агропромислового розвитку обласних і управління промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій, Міністерство аграрної політики Автономної Республіки Крим, інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції обласних та Севастопольської міської держадміністрацій, республіканська державна інспекція закупівель та якості сільськогосподарської продукції Автономної Республіки Крим, органи державної податкової служби і фінансові органи разом із споживчими товариствами.

Як вбачається з акту перевірки (а. 35 - 36 акту перевірки), на думку перевіряючого підприємством порушено п. 8 та 12 вищезазначених постанов внаслідок поповнення обігових коштів підприємства. При цьому пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 152 від 11.02.2010 прямо передбачено, що дотації спрямовуються на поповнення обігових коштів товаровиробників. Факту нецільового використання коштів після поповнення обігових коштів підприємства в акті перевірки не відображено та ніяких доказів щодо існування таких фактів відповідачем не надано.

За таких обставин вищевказаний висновок органу державної податкової служби не ґрунтується на нормах закону і є протиправним.

Витрачання коштів на запасні частини, на думку перевіряючого, також є нецільовим витрачанням дотації, з чим суд також не погоджується з огляду на те, що автомобілі та причепи до них відносяться до основної товарної групи матеріально - технічних засобів, необхідних для функціонування агропромислового комплексу.

Крім того, суд звертає увагу на пункт 12 вищезазначених постанов, який визначає органи, що здійснюють контроль за використанням сум податку на додану вартість, внаслідок чого незрозуміло яким чином СТОВ «Світоч» порушило цей пункт постанови.

Разом з тим, суд погоджується з органом державної податкової служби, що підприємством використано не за цільовим призначенням кошти перераховані 26.01.2010 за довідку Відділу Держкомзему у Решетилівському районі та 26.01.2010 за страхуванням ц/в Решетилівському відділенню НАСК ПОД, тому штрафні санкції в розмірі 214,01 грн. визначено відповідачем правомірно.

З вищевикладеного слідує, що податкове повідомлення - рішення № 0000972200 від 02.08.2013 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 672 608,5 грн., в тому числі основний платіж - 529 664 грн. та штрафні санкції -142 944,5 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000422200 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10 458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки (а. 41 акту) підприємством у 2012 році зареєстровано договори оренди землі з Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області від 02.01.2012 в кількості 17 договорів загальною площею 381,5701 га, в тому числі рілля 381,5701 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Перевіркою встановлено заниження СТОВ «Світоч» площі земельної ділянки у деклараціях за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 на 26,4701 га, внаслідок чого занижено орендну плату на суму 10 458,33 грн. (26,4701 га х 526,8 грн. = 13944,45 грн).

Позивач заперечив проти зазначеного порушення, надавши розрахунок орендованих земельних ділянок ( т. 2, а.с. 102) та копії договорів (а.с. 103 - 137).

Із зазначених договорів вбачається, що загальна площа їх складає 381,5701 га, що відповідає площі встановленій перевіркою. Проте з наданих суду договорів вбачається, що 6 із них загальною площею 186,7158 га укладено 28.12.2012. Зазначена дата не охоплюється періодом перевірки СТОВ «Світоч», який обмежується 30.09.2012, тому перевіряючий при визначенні грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб не мав права враховувати ці договори.

Крім того, розмір орендної плати в усіх договорах, погоджений Решетилівською райдержадміністрацією та СТОВ «Світоч» складає 400 грн., а не 526 грн., як зазначено в розрахунку перевіряючого.

Твердження ревізора у судовому засіданні, що під час перевірки всі договори площею 381,5701 га мали дату 01.02.2012 нічим не підтверджено: в акті перевірки спірні договори не перелічені, а достовірність наданих суду договорів оренди відповідачем не спростовано.

За таких обставин грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10 458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій визначено неправомірно, тому податкове повідомлення - рішення № 0000422200 від 28.03.2013 є протиправним і підлягає скасуванню.

Внаслідок виявленого перевіркою заниження розміру площі орендованих земельних ділянок органом державної податкової служби також прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000442200 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн. основного платежу та 24,58 грн. штрафних санкцій.

Оцінюючи правомірність вказаного повідомлення - рішення суд вважає його протиправним з огляду на те, що органом державної податкової служби не доведено факту заниження СТОВ «Світоч» у 2012 році площі орендованих земельних ділянок на 26,4701 га, а наданими позивачем договорами повністю спростовано цей факт (Т.2 , а.с. 103 - 137).

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000432200 від 28.03.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5408,48 грн. суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 3.1 , 3.2., 7,39; 7,41 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, СТОВ «Світоч» здійснювалося проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 5408,48 грн.

Зазначені порушення мали місце протягом 2009 - 2012 років.

Пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 7.39. цього положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Згідно п. 7.41. під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Факти вчинення порушення касової дисципліни представником позивача не заперечувалися, натомість він вважає неправомірним застосування цих санкцій з огляду на закінчення річного строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу в редакції чинній до 01.01.2011.

Суд частково погоджується з твердженням позивача, а саме в частині застосування штрафних санкцій за неподачу підтверджуючого документа підзвітною особою ОСОБА_5, яким використано кошти в розмірі 135 грн. отримані під звіт № 2/10 від 12.10.2009. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України в редакції чинній до 01.01.2011 адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З 01.01.2011 набрала чинності нова редакція цієї статті, якою було включено частину 2 такого змісту: дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Судом встановлено, що на момент набрання чинності зазначеними змінами річний строк сплинув лише по вищевказаному порушенню, вчиненому ОСОБА_5 12.10.2009 на суму 135 грн., а відтак штрафні санкцій в цій частині застосовано до СТОВ «Світоч» неправомірно.

По інших порушеннях касової дисципліни річний строк застосування штрафних санкцій на момент набрання чинності змінами до ст. 250 Господарського кодексу України не сплинув, а з 01.01.2011 дія цієї статті на оспорювані порушення не застосовується, тому в іншій частині штрафні санкції застосовано до позивача правомірно. Відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000432200 від 28.03.2013 є протиправним і підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 135 грн.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0001361701 від 28.03.2013 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9314,91 грн. основного платежу та 2226,82 грн. штрафних санкцій суд встановив наступне.

Підставою для визначення грошового зобов'язання стало порушення СТОВ «Світоч» п.п. «а», п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не було утримано податок з доходів фізичних осіб при отриманні платником податку від працедавця, в результаті чого занижено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 9314,91 грн.

Зобов'язання в розмірі 4724,13 грн. визначено внаслідок того, що у 2010 підприємство здійснювало харчування своїх працівників, вартість харчування частково утримувалася із зарплати. Різниця між фактичною собівартістю харчування та сумою утриманою із заробітної плати згідно відомості нарахування заробітної плати не оподатковувалася, до загального оподатковуваного доходу працівників, які харчувалися, не віднесена.

Згідно з пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", до загального місячного оподатковуваного доходу включаються суми доходу, отриманого платником податків від його працедавця як додаткове благо за винятками, передбаченими п. 4.3 ст. 4 даного Закону.

Відповідно до пп. 4.3.14 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається в тому числі вартість безплатного харчування, що надається працедавцем платнику податку відповідно до Закону України „Про охорону праці".

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються: витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат" від 27.06.2003р., № 994, ст. 19 Закону України „Про охорону праці", ст. ст. 5, 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що до переліку обов'язкових заходів та засобів з охорони праці відноситься надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Крім того, згідно з п. 1.4, 1.8 наказу Міністерства охорони здоров'я України №54 від 23.03.1993р., зареєстрованого в Міністерстві юстиція України за №15 „Про затвердження переліку робіт, на яких встановлюються доплати за несприятливі умови праці працівникам організацій та установ медичної освіти України", роботи з живими культурами та догляд за тваринами включені до переліку робіт з важкими умовами праці та за які, відповідно до Закону України „Про охорону праці", працедавець зобов'язаний вживати заходи спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Таким чином, витрати сільськогосподарського підприємства, понесені на безоплатне харчування працівників при виконанні останнім трудових обов'язків, надавалися працедавцем на виконання вимог Закону України „Про охорону праці" та не являються додатковим благом в розумінні пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

За викладених обставин грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі в розмірі 4724,13 грн. та відповідні штрафні санкції визначено відповідачем неправомірно.

Крім цього, під час перевірки встановлено, що за перевіряємий період на підприємстві пальне використовувалося на заправку власних транспортних засобів (кошти за дизельне пальне, бензин, газ сплачувалися за рахунок підприємства). На момент перевірки договорів оренди майна не надано. Накази на виїзд автомобілів за межі населеного пункту також не надавалися.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 163.1.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування громадян є загальний місячний оподаткований дохід. На підприємстві відсутні документальні підтвердження використання працівниками СТОВ «Світоч» пального на суму 26780 грн. для потреб підприємства. Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України дохід отриманий платником податку від його працедавця рахується додатковим благом.

До загального оподатковуваного доходу працівника, сума не віднесена. При нарахуванні доходів у будь - яких негрошових формах об'єкт (база) оподаткування визначається як вартість такого (доходу) нарахування, (розрахована) визначена за звичайними цінами помножена на коефіцієнт встановлений п. 3.4 ст. 3 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб», п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України. У 2010 -2011 роках коефіцієнт становив 1,176.

Таким чином сума податку повинна складати 4724,13 грн. ( 26 780,79 грн. х 1,176х 15%).

Спростовуючи зазначене порушення позивачем надано посадові інструкції осіб, які використовували власні транспортні засоби (т. 1, а.с. 110- 121), а також подорожні листи (т.1, а.с. 189 - 250, т. 2, а.с. 1- 39).

Подорожній лист є основним документом первинного обліку роботи автотранспортних засобів, який підтверджує витрати, пов'язані зі здійсненням перевезень, і як первинний бухгалтерський документ застосовується для бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі списання витраченого палива.

Суб'єкти господарювання мають право застосовувати самостійно виготовлені бланки первинних документів, які повинні містити обов'язкові реквізити, або реквізити типових чи спеціалізованих форм, що передбачено п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 05.06.1995 за № 168/704.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем подорожні листи не містять необхідних реквізитів, зокрема, дати складання документів, підписів осіб, що користувалися автомобілем та бухгалтера, внаслідок чого зазначені документи не є належними доказами підтвердження використання пального для автомобілів працівників підприємства, що використовувалися ними для виконання функціональних обов'язків.

Наказів про надання пального працівникам підприємства суду також не надано.

За викладених обставин суд приходить до висновку про правомірність визначення грошового зобов'язання з податку з найманих працівників в розмірі 4724,13 грн. та відповідного розміру штрафних санкцій.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене позовні вимоги є частково правомірними і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000972200 від 02.08.2013 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 672 608,5 грн., в тому числі основний платіж - 529 664 грн. та штрафні санкції -142 944,5 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000442200 від 28.03.2013 та № 0000422200 від 28.03.2013.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000432200 від 28.03.2013 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 135 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001361701 від 28.03.2013 в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 738,48 грн. в тому числі основний платіж - 4590,78 грн. та штрафні санкції - 1147,70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2222,35 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07.10.2013.

Суддя К.І. Клочко