Постанова № 33963358, 04.10.2013, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 1424/2063/2012

Провадження № 1/486/17/2013

П О С Т А Н О В А

І М ' Я М У К Р А Ї Н И

04.10.2013 суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О. І. розглянувши матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України надійшла до суду після перегляду апеляційним судом Миколаївської області.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі, вказував, що суд при поверненні справи на додаткове розслідування дав оцінку доказам, та висловив свою позицію, тому просив рішення скасувати та направити справу на новий розгляд в іншому складі.

Ухвалою апеляційного суду в Миколаївській області від 12 вересня 2013 року скасовано постанову Южноукраїнського міського суду ( судді Волкової О.І ) про направлення справи на додаткове розслідування. Повертаючи справу на новий судовий розгляд апеляційний суд в своїй ухвалі не зазначив, що дана кримінальна справа підлягає розгляду тим же суддею.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі на підставі протоколу від 30.09.2013 року справу розподілено судді Волковій О.І.

Южноукраїнським міським судом одночасно розглядалися дві кримінальні справи: за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.212, ч.1. ст..366. ч.4. 358 КК ( під головуванням судді Волкової О.І.) та за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.212, ч.1. ст.366. ч.4. 358 КК ( під головуванням судді Далматової Г.А..), у яких приймала участь прокурор Свінтковська В.В.

Правова позиція прокурора Свінтковської В.В. вбачається із постанови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08.09.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.212, ч.1. ст.366. ч.4. 358 КК з якої чітко прослідковується, що прокурор протягом 3-х місяців намагалася змінити обвинувачення.

Адміністрація суду розприділивши зазначену справу у неавтоматизованому режимі штучно створила проблему та змушує суддю Волкову О.І. відвестися від розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.16-2 КПК України (1960 р.), у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що серед іншого, забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді.

Кримінальні справи, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження, підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному. Отже, суддя, що буде розглядати справу має бути визначений з урахуванням вимог ч. 1 ст. 16-2 КПК України (1960 р.).

Оскільки суддею Волковою О.І. розглядалась дана справа і нею висловлено остаточна правова позиція, щодо даної кримінальної справи, то за таких підстав суддя Волкова О.І. не може приймати в подальшому участь у розгляді даної справи, незважаючи на те, що вона є помилковою.

Враховуючи вище викладене та в відповідності до ст. 55 КПК України(1960 р.), суддя який брав участь у розгляді кримінальної справи не може брати участь у повторному розгляді цієї справи у разі скасування постанови винесеної з його участю.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мартиненко і Мартиненко проти України» від 10.03.210 року, висловив свою позицію, а саме: що суд висловивши в постанові про повернення справи на додаткове розслідування свою думку, не може вважатися безстороннім судом в визначенні ст.6 Конвенції оскільки його думка уже сформована, і в подальшому зможе вплинути на його безсторонність, коли він буде розглядати справу після скасування постанови про повернення справи на додаткове розслідування.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод ч. 1 ст. 55 КПК України (1960 р.), суддя не може брати участь у розгляді кримінальної справи якщо ним висловлено остаточне рішення у справі.

Європейський суд з прав людини в рішенні неодноразово вказував на те, що його занепокоює ситуація у який слідчий використав свої дискреційні повноваження стосовно кваліфікації розслідуваного злочину це у справі «Балицький проти України» 03/02/2012 яке є пілотним рішенням та у справі «Леонід Лазаренко проти України» 28 січня 2011 року.

Виходячи з вищенаведеного, вважаю, що розподіл справи відбувся з порушенням частини третьої статті 16-2 КПК України(1960 р.), а відтак дані обставини позбавляють мене права прийняти справу до розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 23 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ст. ст. 16-2, 55 КПК України (1960 р), -

ПОСТАНОВИВ

Заяву про самовідвід судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. по кримінальній справі № 1424/2063/2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України - задовольнити.

Передати кримінальну справу № 1424/2063/2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України для розгляду іншому судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 16-2 КПК України.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Волкова